У екскурсовода під . впливом практичної діяльності формуються спеціальні здібності. Здібності взагалі визначаються як індивідуально-психологічні особливості особистості, які є суб'єктивними умовами успішного виконання певного різновиду

діяльності.

Здібності діляться на загальні та спеціальні. До загальних здібностей відносяться: загальні розумові здібності, розвинена пам'ять, досконала мова, працелюбство, спостережливість, наполегливість, швидкість орієнтації, уважність. Спеціальні здібності є основою для оволодіння навичками і вміннями конкретної професії, вони забезпечують досягнення високих результатів у будь-якій галузі діяльності. Це здібності музичні, літературні, математичні, художні, артистичні тощо.

Теоретики екскурсознавства вважають, що для екскурсовода характерні 5 видів здібностей: конструктивні, аналітичні, організаційні, комунікативні, творчі.

Конструктивні здібності знаходять свій вираз у вмінні відібрати і правильно оформити екскурсійний матеріал, зрозуміло, об'єктивно і неупереджено його подати. Цей вид слугує основою мислиннєвої діяльності екскурсовода.

Аналітичні здібності слугують . підставою для самокритичного аналізу своєї роботи, об'єктивної оцінки якості проведеної екскурсії, ефективності використання методичних прийомів.

Організаційні здібності виявляються в умінні здійснювати керівництво екскурсійною групою, спрямовувати увагу екскурсантів на необхідні об'єкти, а також в умінні забезпечити виконання екскурсійної програми туристів та екскурсантів, які прибули з інших міст чи областей.

Комунікативні здібності - це здібності до спілкування, взаємодії з людьми (мова як засіб спілкування), "здібності міжособистісного сприйняття й оцінки людей, здібність соціально-психологічної адаптації до різноманітних ситуацій, здібності входити в контакт з різними людьми, приваблювати до себе, впливати на них тощо".

Комунікативні здібності виявляються в умінні встановити ділові відносини з групою, зберегти їх протягом всього періоду спілкування з екскурсантами, правильно встановити взаємовідносини з водієм автобуса на маршруті, працівниками музеїв, виставок, керівниками екскурсійно-методичних служб, колегами-екскурсоводами, іншими працівниками.

Для екскурсовода характерний ще один вид здібностей - творчий, що забезпечує створення нового оригінального екскурсійного продукту. Це постійний пошук нових джерел знань, праця над варіантами методичних прийомів (засобів) показу об'єктів, руху, монологічної частини екскурсійної розповіді, ораторської майстерності, емоційності розповіді, що відкриває великі можливості для імпровізації.

Важливу роль у розвитку здібностей грають навчання на курсах підвищення кваліфікації, робота в методичних секціях, об'єднаннях, творчих групах, самостійні заняття біля об'єктів, засвоєння методики і техніки ведення екскурсії.

Властивості особи є головним регулятором психічної діяльності людини. Властивості особи та психічні процеси згруповуються за однаковими ознаками: інтелектуальні (спостережливість, гнучкість розуму); емоційні (чутливість, ніжність, пристрасть); вольові (рішучість, самовладання, наполегливість). Всі ці властивості впливають на формування характеру людини.

Екскурсовод має постійно контролювати себе, свої вчинки. Самоконтроль і самооцінка повинні бути властиві екскурсоводу. Він повинен бачити не тільки помилки в своїй роботі, але й ліквідовувати недоліки, таким чином сприяючи зростанню своєї індивідуальної майстерності.

Формування особистості екскурсовода відбувається протягом становлення професії екскурсовода. Обов'язковими якостями особистості екскурсовода є оптимізм, життєрадісність, бадьорість, бажання і вміння бачити світлі боки життя. Оптимізм екскурсовода знаходить свій вираз у доброзичливості, привітності, добрій посмішці, увазі до людей, вмінні створити потрібний мікроклімат у колективі екскурсантів, внести своєю присутністю дух святковості в аудиторію, виправити поганий настрій слухачів. Цьому сприяє тон голосу екскурсовода, його переконливість у користі знань, що він повідомляє, володіння почуттям гумору, віра в успіх екскурсії, що проводиться.

Проведення у 1982 р. соціологічного опитування серед екскурсантів, організованого редакцією "Рабочей газеты" та Республіканською радою з туризму та екскурсій, показало, що слухачі віддають перевагу таким якостям екскурсовода, як ерудиція, комунікабельність, почуття гумору, привітність, доброзичливість.

Так, в анкеті "Екскурсовод-82" екскурсант, технік-будівельник М. Топольський з Одеської області писав, що будучи на екскурсіях в Криму (в Севастополі, Никитському ботсаду, Алупці), він зустрічав привітних, доброзичливих, ерудованих екскурсоводів. "Більшість з них отримували від своєї роботи справжню насолоду і це я вважаю найкращою якістю екскурсовода". А екскурсантка, працівниця Кременчуцької взуттєвої фабрики писала так про екскурсовода Кременчуцького бюро подорожей та екскурсій Надію Іванівну Чаркіну: "Культурна, проста, товариська, знає свою справу. З нею весело і цікаво".

Особистість кожної людини має сукупність рис і особливостей, що притаманні лише їй і створюють її індивідуальність.

„Індивідуальність - це поєднання психологічних особливостей людини, що створюють її своєрідність, відмінність від інших людей". „Індивідуальність екскурсовода характеризується номенклатурою методичних прийомів, якими він володіє". Одні використовують широкий арсенал методичних прийомів. Інші - 3-5 найбільш популярних, а деякі зовсім не використовують методичних прийомів, що не тільки знижує якість екскурсії, а зводить її нанівець.

Авторитет екскурсовода заснований на його знаннях, уміннях, навичках, моральних якостях, практичному досвіді.

3. МОВА ЕКСКУРСОВОДА

Мова екскурсовода як майстра публічного слова є важливою складовою його професійної майстерності. За думкою Б. В. Ємельянова екскурсовод по відношенню до аудиторії може виступати як інформатор, коментатор, співбесідник, порадник і емоційний лідер. Але, насамперед, екскурсовод є просвітителем, поширювачем знань серед населення.

У своїй роботі екскурсовод використовує різні форми ораторського мистецтва. Такі з них як лекція, реферат, доповідь, що є формами одного з основних жанрів ораторського мистецтва - академічної промови, мають на меті навчити іншого тому, що оратор засвоїв і зрозумів по-своєму. Екскурсія, що являє собою синтез різних форм ораторського мистецтва, має й свої особливості, які вигідно відрізняють її від інших форм просвітницької діяльності. Успіх екскурсії залежить від професійної майстерності екскурсовода, і значною мірою від його мови, головною вимогою якої є грамотність, образність, „вразливість і зворушливість".

Мова підрозділяється на зовнішню і внутрішню. Зовнішня мова має комунікативні значення, ТІ зміст орієнтований на розуміння іншими людьми. Розповідь екскурсовода - це зразок зовнішньої мови, основне завдання якої - впливати