Літота - риторичне заперечення, яке полягає у застосуванні антоніма із запереченням для утвердження і підкреслювання протилежного значення. Літота протилежна гіперболі і традиційно визначається як применшування. Приклади: „дівчинка - Дюймовочка", "хатинка на курячих ніжках", „менше, ніж нічого", „при не дуже великому розумі був недорікуватим".

Риторичне запитання - у монологічній промові воно часто виглядає як питання, поставлене самому собі, як спроба поглибити своє розуміння ситуації. Відомі риторичні запитання: „Камо грядеши?", „Хто винен?", „Що робити?". Приклад: у У. Ю. Лєрмонтова: „Что же мне так больно и так трудно? Жду ль чего? Жапею ли о чем?".

Фігура - незвичний за синтаксом зворот мови, який застосовується для підсилення виразності виступу, впливу на почуття слухачів. Фігурами є, наприклад, паралелізм, анафора, асиндетон, полісиндетон тощо. Застосування фігур передбачає, насамперед, варіації структур.

Анафора - повторення на початку фраз одних й тих самих слів або звуків. Це фігура додавання, заснована на повторенні значимого елемента, частіше на повторенні початкових частин суміжних речень. Добре ілюструють зміст анафори слова з відомої пісні на слова К. Симонова:

„Жди, когда снега метут,

Жди, когда жара,

Жди, когда других неждут..."

Асиндетон (або безполучення) - це риторична фігура, яка демонструє навмисний пропуск сполучників при однорідних членах речення. Наприклад, у О. О. Блока: „Мелькают версты, сосны, кручи...", або „Почнеш, покинеш, опам'ятаєшся, повернешся, пізно, пройшло, поїхало, пропало..." Іноді сполучення опускають для підсилення мови. Наприклад, „прийшов, побачив, переміг" (Veni, vidi, vici).

Полісиндетон - це фігура, протилежна асиндетону, тобто вона передбачає достатньо сполучників, навіть більше, ніж було б потрібно за змістом сказаного. Досить ефективне застосування полісиндетона тоді, коли треба продемонструвати уповільнення або сталий емоційний стан, постійність у коханні. Наприклад, О. С. Пушкін писав:

„...И для него воскресли вновь

И божество, и вдохновенье,

И жизнь, и слезы, и любовь..."

Паралелізм - одна з найдавніших риторичних фігур, коли проекція смислу однієї мовної конструкції переноситься на іншу. Інакше кажучи - це схоже розташування двох дій, двох сюжетів. Застосування паралелізму вимагає від слухача порівняти сенс двох фрагментів повідомлення. Приклади: „Немає людини - немає проблеми", „Слова відлітають - написане залишається" (Verba bolant, scrpta manent)", "Голос народу - голос божий" (Vox pjpuli – vox dei).

5. НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ МОВЛЕННЯ

Окрім вербального (словесного) спілкування на екскурсіях відбувається й невербальне спілкування, що включає жест, посмішку, позу, ходу, міміку, рух тіла. За допомогою мови передається суть інформації, зміст тексту і його значення. Невербальні засоби спілкування доносять до аудиторії підтекст, внутрішнє додаткове розуміння того, про що говориться, ставлення до нього.

Важливим у невербальному спілкуванні є візуальний контакт (контакт очима). „Фіксація погляду на іншому означає не тільки зацікавленість, а й зосередженість".1 Взагалі найінформативнішим елементом зовнішнього вигляду людини є обличчя. Під час спілкування інформативну функцію виконує міміка - рух м'язів обличчя, що виражають внутрішній душевний стан, який переживається людиною, його настрій. Міміка іноді може сказати більше, ніж язик. Посмішка означає позитивне ставлення до людини. Жести, міміка, інтонація допомагають екскурсоводу зосередити увагу екскурсантів, висловити своє емоційне ставлення до інформації, яку він передає. Жести в екскурсії пов'язані, насамперед, з показом об'єктів, тобто є складовою частиною наочності. Вони поділяються на три групи: жести, що слугують основою показу зорово сприйнятих об'єктів; жести, що є складовою частиною показу; жести, що підкріплюють екскурсійну розповідь.

Найчастіше використовується вказівний жест. Широкого поширення набули об'ємні, або ілюстративні жести, за допомогою яких екскурсовод допомагає екскурсантам визначити ширину та вишину об'єкта, що спостерігається. Для підкреслення своїх слів екскурсовод здійснює рух рукою знизу до верху або зліва направо. Конструктивні жести підкреслюють особливості конструкції будови, найчастіше використовуються в архітектурно-містобудівних екскурсіях.

На думку М. М. Ілюхіна, необхідно враховувати диференційний підхід до вибору жестів при показі одного і того ж об'єкта. Екскурсовод використовує варіанти жестів (наочні, емоційні, спонукальні, рекомендаційні), залежно від складу групи, теми екскурсії, пори року, доби тощо.

Спонукальні жести не пов'язані з показом, вони носять організаційний характер. За їхньою допомогою екскурсовод пропонує вийти з автобуса або зайняти місця в салоні автобуса, розташовує групу біля об'єкту, просить екскурсантів пройти до наступного об'єкту.

Емоційні жести підкріплюють почуття екскурсовода, його психологічний стан у конкретний момент.

Жести, що супроводжують розповідь, повинні бути адресними, лаконічними, змістовними, емоційними

6. ВМІННЯ ТА НАВИЧКИ ЕКСКУРСОВОДА

Основу професійної майстерності екскурсовода складають вміння та навички. Для формування професійного вміння необхідні ґрунтовні знання і вміння володіти методичними прийомами при проведенні екскурсії. Шляхи придбання вмінь екскурсоводами бувають різні: при прослуховуванні екскурсій, вивченні досвіду роботи інших екскурсоводів, виконанні навчальних вправ тощо. Одним з найважливіших вмінь екскурсовода є виклад екскурсійного маршруту у тому обсязі, який необхідний для конкретної аудиторії.

Навичками називають вміння виконувати визначену дію. Практично навички можуть бути визначені як найвища ступінь вміння. Навички екскурсовода - це відпрацьовані практикою дії екскурсовода, які відбуваються за однією й тією ж схемою (спрямованість, послідовність тощо). Придбання навичок допомагає виконати роботу швидко, точно і впевнено.

Навички екскурсовода поділяються на декілька груп: навички розробки нової теми екскурсії, навички роботи з книгою, у бібліотеці, у фондах і запасниках музею, з документами архівів тощо; навички підготовки до проведення екскурсій, навички прослуховування екскурсій, навички реклами екскурсійних заходів, навички мовного етикету, навички