Відомості, які екскурсовод отримає при вивченні літератури та джерел інформації, слід фіксувати. Робити це можна по-різному - у вигляді виписок, коротких нотаток, цитат, тез, конспектів окремих творів, ксеро- та фотокопій з найбільш цікавих матеріалів.

Останні особливо важливі в тому випадку, якщо вони будуть використані у "портфелі екскурсовода".

Необхідно застерегти: весь зібраний матеріал слід відразу систематизувати, бо інакше він дуже швидко перетвориться на звичайнісінький непотріб, в якому важко буде розібратися навіть господарю. У кожного може бути своя система, але вона повинна бути, адже робота над удосконаленням екскурсії не припиняється весь час, поки екскурсовод її проводить.

Відомий американський ораторознавець Дейл Карнегі писав: "Постійно занотовуйте усі думки, які приходять у вашу голову, і весь час ретельно обдумуйте їх. Це одне з найважливіших розумових зусиль, які вам дано здійснити. Завдяки йому ваша свідомість перетвориться на дійсно творчу силу... Записуючи, я відшліфовую як саму думку, так і її словесну форму... значно легше аналізувати факти після їхнього попереднього запису - добре сформульована проблема - наполовину розв'язана проблема".

У період підготовчої роботи до написання тексту слід добирати і наочність до "портфеля екскурсовода".

Таким чином, при підготовці до написання індивідуального тексту, результатом самостійної роботи екскурсовода повинно бути:

а) ознайомлення з контрольним текстом;

б) опрацювання рекомендованої літератури;

в) ознайомлення з технологічною картою або методичною
розробкою;

г) знайомство з екскурсійними об'єктами безпосередньо на
маршруті;

д) добірка матеріалів для "портфеля екскурсовода".

Після підготовчої роботи екскурсовод приступає до написання індивідуального тексту. Адже сама екскурсія - це не що інше як синтез тексту і виконання, проведення її.

Звичайний обсяг індивідуального тексту для автобусної тригодинної екскурсії - 50-70 сторінок.

Текст складається з трьох частин: вступу, основної частини та висновку.

Практика підказує, що не завжди доцільно при написанні тексту оглядової екскурсії, починати зі вступу.

Справа в тому, що вступ та висновки відмінні від саме екскурсії тим, що вони не пов'язані з екскурсійними об'єктами. Це наближує вступ до початку лекції. Його завдання - встановити контакт з групою. Вступ поділяється на дві частини - організаційну та інформаційну.

У першій частині вступу екскурсовод повідомляє групі своє прізвище, ім'я, по-батькові, називає екскурсійну установу, яку представляє, знайомить групу з водієм автобуса, з темою екскурсії, її маршрутом, тривалістю тощо. -

При цьому не слід забувати, що об'єкт показу тут є - це сам екскурсовод. Саме в цей час складається враження про нього, дається триєдина оцінка його культури мислення, мови та поведінки і створюється та неповторна аура, яка зветься контакт з групою.

У другій частині вступу - інформаційній - коротко викладається зміст майбутньої екскурсії. При цьому можна назвати окремі підтеми, назвати 2-3 найцікавіші об'єкти. Не слід перетворювати вступ на короткий конспект екскурсії. Завдання екскурсовода зацікавити аудиторію. Основні вимоги до вступного слова - короткість та динамічність. Воно не повинно стомлювати слухачів. Загальний час, що відведено для вступу, 5-7 хвилин. Його проводять після посадки екскурсантів в автобус, коли об'єкти за вікном не відвертають їх уваги.

Індивідуальний текст відбиває структуру екскурсії. Основна частина складається відповідно до її маршруту. Матеріал подається у тій послідовності, в якій показують об'єкти. Він містить чіткий розподіл на частини, кожна з яких розкриває одну з підтем і будується приблизно за такою схемою: характеристика об'єкту (чи групи об'єктів), загальний матеріал, який відтворює певний період історії; локальний матеріал, який характеризує конкретні події, пов'язані з даним об'єктом, місцем; висновки до підтеми, логічний перехід до наступної підтеми.

В індивідуальному тексті кожна підтема являє собою окреме оповідання, зміст якого повинен дати повну уяву про те, з якої причини, як і де відбувалася подія.

При написанні індивідуального тексту екскурсії необхідно враховувати особливості мови виконавця та різницю між писемним та усним мовленням. Адже слово, що звучить, багатше написаного, бо воно відображає не лише думку, але й настрій та відчуття, породжені цієї думкою. А тим більше в екскурсії, де останнім часом склався своєрідний екскурсійний стиль мовлення. Речення, як в усній мові, небагатослівні, добре інтоновані, додержуються логічні та психологічні паузи, слова досить виразні та точні, притаманні лише автору. Текст екскурсії відтворює що необхідно сказати про об'єкти показу, як розкрити їх сутність.

Основна вимога, яку ставить до екскурсії сучасне життя та екскурсанти до її автора, - знайти художню форму для втілення свого задуму, а не варіант, де все обмежене лише поверховим показом пам'ятки та байдужим повідомленням пов'язаних з нею фактів.

Методика оглядових багатопланових екскурсій має свою специфіку. Вона полягає перш за все у тому, що вимагає від екскурсовода володіння усім арсеналом методичних прийомів. Екскурсія ця, як правило, будується за хронолого-тематичним принципом.

Досить складними в оглядових екскурсіях є логічні переходи від однієї підтеми до іншої, що пояснюється її змістом. У цих екскурсіях, як правило, використовуються всі види логічних переходів: хронологічні, тематичні, хронолого-тематичні тощо.

Досвідчені екскурсоводи слідкують за тим, щоб логічний зв'язок мали на лише окремі підтеми, а й окремі об'єкти при проїзді, отже, була внутрішня логіка в усьому тексті.

Конструктивні або ж формальні переходи "А тепер подивимось інший об'єкт", використання яких лише іноді буває виправданим, не свідчить про достатню роботу над темою і не дає змогу сприймати екскурсію як єдине ціле.

Перш за все індивідуальний текст повинен бути історичним, науково