Існують й інші критерії оцінок при відборі об'єктів для

показу. При цьому враховується пізнавальна цінність об'єкту, його

популярність, що є дуже принадним фактором для екскурсантів,

екзотичність, яка іноді пов'язана з легендою, виразність,

неповторність - наприклад, міст ім. Є. О. Патона у Києві, і, нарешті,

місце розташування.

Кількість відібраних об'єктів для показу також суттєва. Якщо їх замало, то екскурсія буде неповноцінною, якщо забагато - це загрожує дилетанством.

У міській оглядовій багатоплановій екскурсії кількість об'єктів показу основних та додаткових не повинна перевищувати 20-30, у тематичній екскурсії їх може бути 8-10.

Слід прагнути до широкого та багатопланового показу об'єктів і уникати включення в екскурсію схожих об'єктів, які не несуть суттєвої нової інформації по темі.

Дуже важливим етапом підготовки є вивчення та накопичення матеріалу екскурсії: екскурсовод повинен знати по темі якнайбільше. Не слід старатися та намагатися весь зібраний матеріал включити в екскурсію. Не випадково знання екскурсовода іноді порівнюють з айсбергом, дев'ять десятих якого знаходиться під водою і лише десята частина піднімається над поверхнею. Одна десята - ті знання, які екскурсовод повідомляє групі, решта - знання по темі, які можливо використати в інших варіантах екскурсій. Не слід забувати, що будь-яка екскурсія з часом удосконалюється, змінюється й її зміст: "непотрібне" сьогодні може знадобитися завтра. Не слід забувати і про питання, які можуть задати екскурсанти і на які завжди треба бути готовим дати вичерпну відповідь.

Починати підготовчу роботу слід з найповнішого вивчення існуючих наукових, літературних джерел по темі та складання бібліографії. Екскурсовод вивчає історичні документи, добирає спеціальну наукову, мемуарну, художню, довідкову та краєзнавчу літературу. Остання необхідна для знаходження конкретної інформації про місто, область, край, встановлення зв'язків подій, які відбувалися у цій місцевості, з життям держави.

Перелік літератури доцільно розмістити у потрібній послідовності, відповідно до підтем (розділів) майбутньої екскурсії. Бажано до кожного літературного джерела додати анотацію, що в подальшому полегшить користування бібліографічним списком як допоміжним технологічним документом.

Цікаві відомості можуть бути знайдені у періодичній пресі, старих газетах та журналах, особливо в місцевих та маловідомих. Наводячи матеріал періодики, слід зазначити точну назву статті, її авторів, видання, місце та рік публікації. Корисно відмічати ступінь вірогідності інформації.

Часто у пошуках нових матеріалів, фактів екскурсоводи звертаються в різні архіви. Робота в архівах трудомістка та складна, але вона дає чудові наслідки. У ній завжди присутній елемент самостійного наукового пошуку. А розповідь про те, як було зроблено цінну знахідку, "таємниця об'єкту" може заслужено прикрасити екскурсію, посилити її емоційний вплив.

Не менш важливе значення має робота в музеях, художніх галереях. Слід пам'ятати, що окрім експозиції у кожному музеї існує запасник, власний архів. Корисним у ряді випадків буває відвідування архітектурних та художніх майстерень, науково-дослідних та навчальних інститутів, установ культури тощо.

Екскурсовод повинен твердо засвоїти, що у відповідності до вимог науковості він має право включати до екскурсії лише абсолютно вірогідні відомості, ретельно перевірені факти, обосновані гіпотези та висновки.

Допомогу у підготовці екскурсії можуть надати консультації зі спеціалістами-краєзнавцями, учасниками та свідками подій. Деякі з цих фахівців можуть стати і рецензентами екскурсії. Відомо, що кожна галузь науки, мистецтва тощо має свою специфічну термінологію. Допомога фахівців обов'язкова для правильного використання професійних термінів та виразів. Не завадить скласти короткий словник таких термінів.

Консультації з фахівцями, зустрічі з учасниками подій, краєзнавцями слід занотувати з документальною точністю. Отриману від них нову інформацію неодмінно слід проаналізувати та порівняти з тією, яка вже напрацьована в матеріалі. Магнітофонні записи розповідей цікавих та обізнаних людей можуть включатися в екскурсію як ілюстративний матеріал.

Після визначення екскурсійних об'єктів слід їх ретельно вивчити. В одних випадках можна починати з натурного огляду, в інших - зі знайомства з літературою. Практика визначає, що попередній огляд пам'ятки доцільний лише у випадку, коли екскурсовод має хоча б мінімальну інформацію про неї. Не слід обмежуватись лише енциклопедичною чи краєзнавчою літературою, а тим більше відомостями, які вміщені в путівниках, рекламних проспектах, популярних статтях тощо, при тому, що вони бувають необхідні, особливо на початковому етапі ознайомлення з пам'яткою. Екскурсоводу необхідно ретельне вивчення наукової літератури з необхідними виписками, конспектуванням. При цьому слід враховувати тему, мету та завдання екскурсії, відбираючи з великої кількості матеріалу у першу чергу той, який безпосередньо буде використаний у майбутній екскурсії.

Під час огляду пам'ятки в натурі слід звернути увагу на її розташування в навколишньому ландшафті чи забудові, встановити, чи збереглося історичне середовище, яке оточувало пам'ятку в період її спорудження, була вона перебудована чи реставрована, чи змінилося її функціональне призначення. Слід знати матеріал, з якого споруджено будівлю чи пам'ятник, обставини його будівництва, прізвище архітектора чи скульптора, задум створення, пов'язані з ним історичні події тощо.

Якщо йдеться про історичну споруду, екскурсоводу слід точно встановити, що, коли і як відбулося у різних її частинах, бо йому це може знадобитися під час ведення екскурсії для мовного відтворення історичних подій, використанні прийому локалізації.

Паралельно з вивченням об'єкту можна створювати додаткову технологічну документацію - картки (паспорти) екскурсійного об'єкту, куди занести дані про нього. Чим докладніше картка буде заповнена, тим легше буде з нею працювати при упорядкуванні тексту екскурсії, визначенні її маршруту.

До картки (паспорту) об'єкта слід занести:

- найменування пам'ятки (первісне та сучасне), а також

назву, під якою пам'ятка відома серед населення;

- історичну подію, її дату, з якою пов'язана пам'ятка;

- місцезнаходження об'єкта, поштову