При природознавчому аналізі - властивості об'єкта, як правило, розкриваються методами тих наук, яким присвячується екскурсія. Він характерний для показу об'єктів природи.

Першим ступенем будь-якого аналізу є виділення об'єкта з навколишнього середовища, наприклад, екскурсовод повідомляє: "Раніше цей будинок знаходився в центрі великого парку. Інших будівель поблизу не було. Житловий масив з'явився у повоєнні роки". Екскурсантам дасться завдання "прибрати" пізніші будівлі за межі свого огляду. Це дозволить провести більш глибокий аналіз будівлі, про яку йдеться.

Не слід сприймати середовище, що оточує об'єкт, лише як інші будівлі та споруди. Це і природне оточення, дерева, кущі, які виросли пізніше, інші пам'ятки. Другим і основним ступенем аналізу є встановлення різноманітних зв'язків об'єкта з метою та змістом екскурсії.

Прийом панорамного показу дає можливість екскурсантам спостерігати, наприклад, з видового майданчика Старокиївської гори в Києві вид місцевості: Замкової гори, Дитинця, Щекавиці, Хоревиці, Подолу тощо. Для панорамного показу можуть бути використані вежі, дзвіниці, фортечні стіни, мости, інші точки, звідки відкривається панорама міста, поля битви, долини, ріки. Для активізації сприйняття екскурсантами широкої картини, що відкривається перед ними, необхідно в панорамі, що спостерігається, виявити композиційний центр і звернути на нього увагу групи. Іншою особливістю панорамного показу є те, що у поле зору екскурсантів потрапляє багато об'єктів. Екскурсовод повинен показати ті об'єкти, що розкривають тему, перейти від загаданого показу панорами до конкретного.

Прийом зорової реконструкції (відтворення). Сутність цього прийому полягає в тому, що шляхом слова відтворюється первісний вигляд історичної споруди. Цей прийом широко використовується при показі пам'ятних місць, де проходили воєнні битви, народні повстання тощо. Сюди ж відносяться й місця, пов'язані з життям і діяльністю державних, громадських, релігійних діячів, діячів освіти та культури. Завдання зазначеного прийому - дати екскурсантам можливість „зорово" відтворити пам'ятні місця, споруду в її первісному вигляді, історичну подію, що відбулася на цьому місці. Відтворюючи подію, необхідно, насамперед, використовувати місце дії: будинок, вулицю, майдан, поле бою, виділивши ті деталі, що збереглися дотепер. Відтворюючи картину оборони давнього Чернігова, екскурсовод відштовхується від зорових вражень - від залишків укріплень, що збереглися (рів, вал). Бастіони і редути на полі Полтавської битви дозволяють наочно уявити картину історичної битви. В екскурсії „По місцях форсування Дніпра і визволення Києва" (Київ - Ново-Петрівці) екскурсовод, який розповідає про форсування Дніпра, знову-таки робіть наголос на зорові враження від природного оточення: високий та низький береги ріки, пагорби, ліс, селища, окопи та бліндажі, що збереглися разом з пунктом спостереження командуючого 1-м Українським фронтом генерала М. Ф. Ватутіна, дають можливість воскресити картину героїчної битви за визволення столиці України.

Якщо споруда не збереглася внаслідок воєн, землетрусів, часу, провести зорову реконструкцію екскурсоводу допомагають її уцілілі частини та деталі. Якщо будівля не збереглася, на допомогу приходять й матеріали „портфеля екскурсовода" як то: фотографії об'єкта, малюнки, креслення, схеми, образотворчий матеріал, що характеризує оточення, в якому відбувалися події. Так, в оглядовій екскурсії по Києву екскурсовод звертає увагу екскурсантів на залишки Десятинної церкви, викладені червоним гранітом. Як додатковий матеріал може бути використаний матеріал „портфеля екскурсовода" - реконструкція церкви за П. П. Толочком, а також вигляд Аскольдової могили у XIX ст. - за фото з малюнка Т. Г. Шевченка.

Успіх використання прийому зорової реконструкції залежить від ступеню підготовленості екскурсовода. За допомогою прийому реконструкції екскурсовод ніби переносить своїх слухачів у те оточення і в той час, коли відбувалися події. Використовуючи цей прийом, екскурсовод повинен сам зорово уявити собі подію, первісний вигляд історичної споруди, її давнє оточення чи ландшафт. Прийом реконструкції з успіхом використовується і тоді, коли екскурсовод ставить за мету відтворити в уяві екскурсантів район, місто в майбутньому.

Одним з варіантів методичного прийому реконструкції є прийом зорового монтажу. Екскурсовод, використовуючи прийом зорового монтажу, складає необхідний образ, поєднуючи зовнішній вигляд декількох пам'яток, а також їхніх окремих частин. У зоровому монтажі можуть бути використані фотографії, креслення, малюнки.

Одним з найбільш використовуваних прийомів показу в екскурсіях є прийом локалізації подій. Цей прийом дає можливість обмежити увагу учасників екскурсії відповідними рамками, таким чином скеровуючи їх погляд на конкретну територію, саме на те місце, де відбулася подія. Так, показуючи палац і парк у заповіднику „Качанівка" (Чернігівщина) екскурсовод М. С. Левчук подавав чіткі локалізації: ліхтарик Штернберга -маленький еркер у стіні палацу, де полюбляв працювати пейзажист; альтанка Глінки над Майорським ставом, де писав музику композитор; галявина біля палацу, де „прилягли" Шевченко і господар маєтку, читаючи один одному вірші Тараса Григоровича.

"Тут у цій кімнаті Тарас Шевченко написав свій "Заповіт", -говорить екскурсовод у будинку Козачківського в Переяславі-Хмельницькому. Подібний емоційний вплив прийому локалізації подій великий, тому його слід використовувати в кульмінаційні моменти екскурсії. Іноді доцільно цей прийом використовувати одночасно з прийомом реконструкції. Сильний емоційний вплив прийому локалізації (особливо використаного несподівано) знайшов відображення в професійному екскурсійному терміні "влада місця".

В екскурсії по Севастополю можна, наприклад, показати місце загибелі одного з героїв „Севастопольської стради" адмірала Корнілова, яке відмічене ядрами, що викладені хрестом.

Прийом абстрагування дозволяє екскурсантам розглянути ті ознаки предмета (пам'ятки історії та культури, монументальної скульптури), які слугують основою для розкриття теми чи підтеми.

Термін „абстрагування" означає виділення подумки, вичлейення окремих ознак, властивостей, зв'язків щодо конкретного предмету. Використанню цього прийому передує пояснення екскурсовода, які частини предмета, будови є