Зі створенням незалежної Української держави український народ потребує своєї філософії, основаної на багатстві пройденого народом історичного шляху, його культурі, моралі, і завдання екскурсій всіляко сприяти цьому. Тут велике значення мають гуманістичні функції екскурсій.

На це звертала увагу ще видатний український педагог С. Ф. Русова, підкреслюючи, що "мета їх - дати екскурсантам свідомий погляд на громадське життя в його історичному розвитку та в сучасному становищі, збудить чулість до громадянської психіки, розуміння зв'язку людського життя з природним осередком, придивлятись до творчої діяльності людини в різних напрямках". Вона підкреслювала, що " нам бракує щирого патріотизму саме через те, що ми занадто мало знаємо свій рідний край, не додивляємось до життя народу".

Ці питання залишаються дуже актуальними і тепер, і дуже сучасними є вимоги С. Русової до екскурсій, які слід проводити так, "щоб старовина рідного краю запала у душу й на все життя запалила святу іскру кохання до цих рідних місцин, до землі, де сто віків живе рідний люд. Цього навчитися з книжок не можна, це і є справжнє живе гуманітарне виховання, оперте на свідомім розунні зв’язку життя народу з природою його країни.

Перед українським народом нині неосяжна культурна спадщина минулого, культура сучасна, перед якою постає ще величніше завдання: закласти основи нової культури. Завдання екскурсій співвіднести культуру з соціальною історією через культурологічну функцію, яка поєднує в собі організацію дозвілля, відпочинку, спілкування.

Через взаємозв'язок економічної та духовної сфер життя суспільства екскурсії повинні об'єднувати, виховувати людей, саме в цьому полягає їх велике суспільне значення.

3. КЛАСИФІКАЦІЯ ЕКСКУРСІЙ

Класифікація екскурсій - це розподіл екскурсій на групи та види, виділення в кожній з них основних рис, які визначають характер її проведення.

Це питання привертало увагу вчених-екскурсіоністів ще в період становлення екскурсійної теорії. В. О. Герд зробив одну з перших спроб визначення цього питання: "Нашою метою буде розподіл екскурсій на групи та підгрупи, виділення в них тих

основних рис, які визначають характер ведення екскурсії, а саме, допомагають керівникові орієнтуватися в усіх питаннях її розробки. Це визначення основних рис обумовлює кілька центральних типів екскурсій, до яких будуть приєднуватись проміжні класифікаційно невизначені екскурсії".

Б. Є. Райков зробив більш детальну класифікацію екскурсій. В її основу він заклав шість основних ознак, у залежності від фактичного матеріалу та методичної побудови, які мали місце як основні напрями і зміст екскурсійної роботи у 1920-і роки, а сааме:

1. За змістом:

а) природно-географічні;

6) гуманітарні;

в) виробничі.

За обсягом матеріалу:

а) на одну тему;

б) на кілька близьких за змістом тем;

в)комплексні.
3. За завданням:

а) дослідницького типу;

б) ілюстративного типу.

4. За логічною побудовою чи структурою:

а) аналітичні;

б) синтетичні.

5. За тривалістю:

а) одноденні;

б) дноденні з ночівлею;

в) багатоденні.

6.За складом учасників:

а) шкільні;

б) дошкільні;

в) позашкільні.

Подальший розвиток екскурсійної справи та туризму в цілому призвело до значних змін і в класифікації екскурсій, Зникли багатоденні екскурсії. Заходи такого типу сформували самостійну форму - подорожі: за місцевими маршрутами вихідного дня, багатоденні транспортні подорожі, туристичні походи.

Розвиток та збагачення змісту екскурсійної методики визначили неможливим поділ екскурсій на аналітичні та синтетичні. Аналіз і синтез при показі об'єктів використовується у кожній екскурсії. Більш складним став поділ екскурсій за складом учасників.

У процесі розвитку екскурсійної справи були неодноразові спроби більш чітко визначати екскурсії, які за класифікацією Б. Є. Райкова входили в групу "за завданням”, тобто такі екскурсії, коли екскурсанти виходили на маршрут з метою проведення дослідницької роботи. Їх поділяли на три основні типи: ілюстративні та комплектуючі; навчально-дослідницькі; змішані чи ілюстративно-дослідницькі.

Існували й інші класифікації екскурсій, особливо зверталась увага на склад учасників. Приведемо одну з них.

"В екскурсійній практиці визначилися п'ять основних напрямів:

1)

2)

3)

4)

5)

У системі профспілкового туризму в 1980-90-і рр. склалася система класифікації, яка використовується і донині. Їх характеризують шість основних ознак:

-

-

-

-

-

-

Кожна з зазначених груп має свої специфічні властивості та ознаки.

За змістом. До цієї групи належать два види екскурсій –оглядові багатопланові та тематичні.

Оглядові екскурсії, як правило, багатотемні. Тому не випадково_їх називають багатоплановими.

В оглядовій багатоплановій екскурсії використовують історичний та сучасний матеріал. Побудована вона на показі різноманітних об'єктів: пам'яток історії та культури, будинків та споруд, об'єктів природи, місць визначних подій, промислових, сільськогосподарських підприємств, культурно-освітніх закладів, будов тощо. Події тут подаються більш узагальнено, щоб відтворити "біографію" міста, області, району, його "портрет", характер, основні особливості розвитку.

Хронологічні рамки такої екскурсії - час існування міста від першої згадки про нього дотепер. Побудовані такі екскурсії за тематико-хронологічним принципом.

Тематичні екскурсії розкривають одну тему. Якщо це історична екскурсія, то в основу її покладена одна значна подія, або декілька подій, з'єднаних однією темою. У кожній конкретній екскурсійній тематиці можна виділити екскурсії, які ставлять своїм завданням розкрити тему в цілому. Їх можна визначити як оглядові тематичні на відміну від оглядових багатопланових.

Наприклад, „Київ літературний", "Літературна Одеса 1920-х років", "Театральний Львів", "Київ спортивний".

На відміну від інших тематичних екскурсій вони створюються за принципом загального погляду на місто.

Чіткість у визначенні теми, вірно окреслені хронологічні рамки і згідно цього проведений добір фактів мають велике значення для засвоєння матеріалу екскурсантами,