В екскурсійній тематиці завжди переважали тематичні екскурсії. Так, якщо на кінець 1980-х- початок 1990-х рр. екскурсійні організації України проводили майже 1500 тематичних екскурсій, то оглядових багатопланових-лише 152.

Тематичні екскурсії можна поділити на вісім основних груп: історичні, воєнно-історичні, історико-релігіознавчі, мистецтвознавчі, літературні, архітектурні, природознавчі, виробничі.

Кожну з цих тематичних груп у свою чергу можна розділити на певні підгрупи за основними історичними періодами та змістом.

За змістом в історичних екскурсіях виділяються основні підгрупи: історико-краєзнавчі, археологічні, етнографічні.

До підгрупи історико-краєзнавчих можна віднести екскурсію „По давній столиці Київської Русі". Історичні екскурсії можна класифікувати залежно від періоду, до якого відносяться події, наприклад, "Середньовічний Львів".

Археологічні екскурсії будуються на показі матеріальних історичних витоків - пам'яток далекого минулого, що знайдені в місцях розкопів древніх городищ (поселень), поховань. Речовими доказами є знаряддя праці та створені за їх допомогою матеріальні блага: будівлі, зброя, твори мистецтва, знаряддя праці, прикраси та інші предмети. Такі екскурсії проводяться в музеях, у місцях, де знаходяться поселення, стоянки, кургани.

Цікава екскурсія була створена у Севастополі у давній Херсонес Таврійський, заснований у V ст. до н. е., де під час розкопок було виявлено три яруси фортечних укріплень (стін) грецькі, римські та візантійські, античний театр, водопровід, лазня майстерні, винокурні, кілька житлових кварталів, поховальні споруди, фрагменти живопису, мозаїки. Все це датується V-І ст. до н. е.

У Миколаєві проводиться екскурсія до археологічного заповідника -давньогрецької колонії Ольвії VI-І ст. до н. е.

Етнографічні екскурсії знайомлять з побутом та культурою, народів. Музеї під відкритим небом в Україні існують у багатьох, обласних центрах і деяких містах. Та найбільші з них - у Переяславі-Хмельницькому та Києві. Музей народної архітектури та побуту України у Києві користується особлизою популярністю. Тут встановлено майже 300 споруд - пам'яток української народної архітектури Х\/І-ХХ ст. Пам'ятки матеріальної культури різних епох з усіх областей України згруповані відповідно до історико-етнографічних районів. Екскурсія знайомить з народною архітектурою, характером забудови українського села, з традиціями, звичаями та побутом народу, етнографічними особливостями різних регіонів України.

Найбільш численна за тематикою підгрупа історичних екскурсій - воєнно-історичні, які можуть бути кваліфіковані таким чином:

- по пам'ятних місцях військової слави;

- по військово-інженерних спорудах;

- по пам'ятних місцях, пов'язаних з виготовленням зброї;

- по пам'ятних місцях, пов'язаних з життям та діяльністю героїв;

- присвячені історії війни чи військової кампанії-конкретній історичній події чи подвигу (битва, бойова операція, оборона міста, штурм фортеці, звільнення міста), бойовим діям військової частини, загону, партизанському рейду тощо.

У релігієзнавчих екскурсіях виділяються три основні підгрупи: історико-релігієзнавчі, атеїстичні, релігійні (богословські).

Найбільш поширені серед них історико-релігієзнавчі. За роки незалежності Української держави значно зріс попит громадян до правди, розкриття духовних потреб. Осмислення місця і ролі релігії в контексті правових та духовних реалій нині є необхідною передумовою гуманітарної освіченості кожного громадянина.

Тому релігієзнавча екскурсійна діяльність на відміну від войовничого атеїзму, який активно насаджувався в свідомість людей за часів тоталітаризму, набуває все більшого поширення і стає важливою інтелектуальною складовою пізнання навколишнього світу та духовного виховання громадян.

Поступовий відхід від заідоологізованих шаблонів зводить нанівець попит на атеїстичні екскурсії, служить становленню світоглядної та правової культури членів суспільства.

В екскурсійних організаціях України на це звернули увагу ще в середині 1980-х років. Саме в Києві вперше на теренах колишнього Союзу до 1000-річчя Хрещення Русі були розроблені і користувалися великим попитом релігієзнавчі екскурсії "Язик до Києва доводив", "Православ'я в Києві", "988 рік, легенди та реальність".

Одними з перших, хто створював екскурсії історико-релігієзнавчої тематики були екскурсоводи Київського бюро подорожей та екскурсій А. Т. Халепо та А. О. Коваленко. Останній і нині не полишає цю роботу, працюючи в екскурсійному бюро Володимирського собору.

Серед екскурсантів все більшим попитом користується і церковна археологія: церковні пам'ятки, архітектура, розписи, коментарі до того, що відбувається у церкві - тлумачення відправлень, як вони притаманні життю українців. Наприклад, чим відрізняються церковні обряди в православній українській церкві від католицької.

Історико-релігієзнавчі екскурсії - порівняно новий напрям екскурсійної діяльності у сучасній Україні, який має суто світський характер. Їх мета - допомогти кожному, хто бажає пізнати роль культів у духовній культурі та історії нашої держави. При їх розробці слід спиратися на сучасне релігієзнавство - самостійну теоретичну дисципліну, яка за своїми принципами корінним чином відрізняється від атеїзму, вивчаючи релігійні явища як складний комплекс соціально-історичних та психологічних проблем.Релігійні (богословські) екскурсії вже розробляються. Прикладами слугують паломницькі відділи Києво-Печерської та Почаївської лавр. На такі екскурсії з'являється попит серед віруючих та студентів духовних навчальних закладів і вони мають право на існування. Ці екскурсії мають розкривати систему релігійно-догматичних доказів і обґрунтовувати надприродні і "абсолюти", істини, що випливають із необмеженої і надчасовоїі природи Бога, його творчої потенції, ставлять суспільний прогрес у пряму залежність від кінцевої реалізації богословських істин, що викладені у різних церковних документам та канонічних книгах. Релігійна ідеологія - це система ідей, розробкою і пропагандою яких можуть займатися відповідні організації, професійні богослови-та служителі культу. Але слід брати до уваги, що релігійна освіта закрита, а кількість священослужителів та активність релігійних-громад, які за рівнем необхідної підготовки здатні брати участь у створенні та проведенні богословських екскурсій, поки що досить, обмежена.

Отже, історико-релігієзнавчі (світські) та богословські (релігійні) екскурсії - це протилежні, хоча й зв'язані єдиним предметом проявлення та відображення типів світогляду і світосприйняття різних систем духовних цінностей.

У той же