Дегустація вина у с.Середнє

У Карпатах найвідоміші винні заводи знаходяться в Закарпатті. В основному це Мукачівський, Берегівський, Ужгородський і Виноградівський райони. В інших районах клімат не дозволяє. Та й то, вина тут в основному сухі. Нині в Закарпатті налічується більше 100 сортів винограду. Але звичайно і давно вивчені і широко поширені сорти зараз використовуються для виробництва якісних марочних закарпатських вин. Леанка - дуже поширений у Закарпатті сорт, добре прижився в цій місцевості. З нього роблять сухе марочне столове вино. Наприклад, з нього виготовляють вино в селі Середнє, під назвою "Середнянське", а також фірмою "Айсберг" - "Леанка". Вино має тонкий смак і аромат, з легким цитрусовим відтінком. У Молдові цей сорт винограду називається "Фетяска". У підземних галереях дубові бочки зберігаються з XVI ст. Туристам подають найвідоміші — ”Спокусницю”, ”Троянду Закарпаття” й ”Оксамит України”.

Замок ордену тамплієрів

Середнянський замок, мабуть, не є настільки цікавим в плані мальовничості руїн, як в тому, що він є єдиним замком тамплієрів на території сучасної України. Оскільки останнім часом говорити про таємничий чернечий орден тамплієрів стало модно, ще й купа книжок про них написано і навіть фільми відзнято, то і тут виплила інформація, що цей замок побудували тамплієри у 12 ст. І це була їхня найсхідніша оборонна споруда на території Європи. Згідно енциклопедії „Замки Підкарпатської Руси”, це була вежа висотою 20 метрів, площею 18.6 м * 16.5 м, із товщиною стін понад 2 метри. Фото:

Термальні джерела в м.Берегове

Берегівщина — єдиний район Закарпаття, де так багато свердловин з гарячою мінеральною водою, насиченою залізом. Вчені пов’язують це з тим, що саме ця місцевість є сейсмічною зоною. Тут, як у найтеплішій точці області, дуже часто відбуваються активні підземні процеси: пласти рухаються, спричиняючи утворення гарячих гейзерів. Сьогодні розвіданими є сім свердловин, але тільки на двох з них побудовано басейни. В Берегово — термальні джерела кремнієво-азото-вуглекисло-хлоридно-натрієвих вод високої мінералізації, аналоги яких зустрічаються на Камчатці, Сахаліні, Ісландії та Новій Зеландії. Фото:

Четфалва знаходиться у кілометрі від кордону з Угорщиною. Вже з траси на Берегове, до якої більше кілометра, видний шпиль дерев'яної унікальної каркасної дзвіниці (1753, за іншим даними - XVII ст.) - найвищої на Закарпатті. Дзвіниця примикає до західної стіни маленької кам'яної реформаторської церківки (XIV ст., 1753). Цей на вигляд скромний однонефний храм з єдиним віконцем і п'ятигранним хором зберігає чудовий релікт минулого: розбиту на кесони дерев'яну стелю, розписану рослинними орнаментами (1753 і 1773). У строгому лютеранському храмі це єдина прикраса інтер'єра. Впритул до старої церкви стоїть зведений місцевими майстрами модерністських форм храм Святого Духа (1998-2001), який поперемінно використовують римо-католицька і греко-католицька громади села. Інтер'єр храму прикрашають витончених силуетів різьблені розп'яття, чаші, свічники та амвон. Четфалва сильно постраждала під час повеней 1998 і 2001р. Тут споруджена найбільша на Закарпатті захисна дамба (20 м у висоту). Фото

Долина нарцисів

Заповідник розміщений на висоті 180—200 м. над рівнем моря в західній частині на стародавній тераci . Заповідна територія площею 257 га займає рівнинну ділянку в заплаві річки . Поряд з природніми водотоками на території масиву знаходяться i штучні — канали .

Історія заповідника

Поява закарпатської реліктової Долини нарцисів пов'язана з льодовиковим періодом на Землі. Деякі вчені вважають, що тоді сталися певні геологічні катаклізми і з гір сповз величезний шмат землі разом з унікальними рослинами. Після сходу льоду з гір стікало багато води, що сприяло , цвітінню і розповсюдженню нарциса вузьколистого. З часом в низовині від сучасного до Хуста, де росли нарциси, з'явилися дубові ліси. Після того, як на землях стали здійснювати господарську діяльність, площа долини нарцисів зменшувалася.

За часів урочище Кіреші належало до лісництва і пильно охоронялося. Було тут багато лікарських рослин, якими місцеві медики лікували хворих. Коли територія відійшла до , частину цих земель продали жителям Хусту. Але тодішні місцеві мешканці ставилися до природи з великим розумінням. Випасати худобу на заповідних землях їм дозволялося до , а господарювати знову можна було тільки з 14 жовтня.

За радянських часів долину хотіли переорати, щоб вирощувати . У 1980-х рр. на території заповіднику здійснювалися осушувальні роботи, внаслідок яких суттєво змінився рослинний покрив. Після того, як було знищено 50 га нарцисів, оранку припинили і передали територію з нарцисами заповідному масиву Карпатського біосферного заповідника. Значний особистий внесок у справу збереження та відтворення «Долини нарцисів» зробив професор (який, власне, і дав цю назву долині).

Наукове