Територія курортно-рекреаційного району в основному визначається зосередженням курортно-бальнеологічних ресурсів, перш за все родовищ лікувальних мінеральних вод. Межі районів можуть бути природними (круті, недоступні для освоєння схили вірських хребтів, порожисті річки тощо) і штучними (дороги, дамби тощо), а також пов'язаними з адміністративним поділом. У гірських умовах на межі КРР впливає трасування туристських маршрутів.

На території Українських Карпат можна виділити 17 основних курортно-рекреаційних районів: Мізунський, Верхньодністровський, Трускавецько-Моршинський, Воловецько-Міжгірський, Усть-Чорнянський, Великоберезнянськмй, Ужгородсько-Мукачівський, Свалявський, Берегівсько-Виноградівський, Сколівсько-Славський, Хустський, Солотвинський, Рахівсько-Ясинський, Яремчанський, Косівський, Путильський, Чернівецький.

в) лікувально-оздоровчі місцевості

Структурно-функціональну основу розвитку курортно-рекреаційних районів становлять їх лікувально-оздоровчі місцевості (ЛОМ,), під якими відповідно до Закону України "Про курорти" розуміються природні території, що мають мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. В горах розподіл відпочиваючих по ЛОМ залежить від висоти місцевості над рівнем моря, пересіченості території (перепаду висот), місцевих особливостей клімату, наявності мінеральних джерел, що визначає форми відпочинку і лікування. [8,c.30-32]

Розділ 4.Географічна оцінка мінеральних вод Карпат

а)Закарпатська область

Для складчасто-гірських ландшафтних областей (переважає територія Закарпатської області) Українських Карпат характерні численні вуглекислі мінеральні джерела, відомі під місцевою назвою — "буркути ". Вони поділяються на кілька типів. Вуглекислі мало- і середньомінералізованг гідрокарбонатмо- натрієві (содові) джерела типу "Боржомі" є високодебітні та широко представлені. Унікальними є води такого складу з порівняно високою для них мінералізацією (до ЗО г/л) і вмістом гідрокарбонату натрію (до 90%). У класичних водах типу "Боржомі" (Грузія) біологічно активним компонентом виділено залізо, тоді як в карпатських спостерігаються аномально високі значення міді, цинку, бору, фтору, літію. Мінеральні води цього типу використовують санаторії "Поляна"; "Квітка полонини", "Сонячне Закарпаття", "Карпати", "Шаян".

Найбільш поширені маломінералізовані вуглекислі гідрокарбонвтно-кальцієві чи магнієво-кальцісш джерела типу кисловодських "Нарзанів" (Ужгород, вздовж долини р.Тиси — Кваси, Луги, Білин). Але якщо класичний кавказький "Нарзан" характерним мікроелементом має залізо, то карпатські мінводи даного типу включають цілий спектр біологічно активних компонентів — мідь, цинк, марганець, залізо.

Вуглекислі мало- і середньо мінералізовані гідрокарбонатно-хлоридні натрієві води типу "Есентуки" зосереджені поблизу сіл Кваси, Сойми, Драгове, Майдан, Міжгір'я, а околицях Усть-ЧорноЇ та Кобипецької Поляни, в долині Ужа поблизу сіл Сіль, Кострино. На базі цих вод працюють санаторії "Гірська Тиса" та "Верховина" в с. Сойми.

Характерними особливостями даної групи вод є аномально високий вміст миш'яку, бору, амонію. Вперше миш’як був визначений у водах родовища Кваси. Зараз в цьому родовищі вміст миш'яку становить 1.5-2 мг/л, газовий склад — 78 % С0^>, а добовий дебіт — 300 л/добу.

Вуглекислі залізисті мінеральні води відомі біля Кобипецької Поляни і Келечина. Такі джерела зустрічаються на південному схилі Говерли. Найбільше та добре вивчене з цих джерел — Келечинське з дебітом 500 л /добу. Його ресурси можуть забезпечити великий санаторно-курортний заклад і завод розливу.

Густа сітка джерел прісних і маломінералізованих вод властива ландшафтній області Вулканічних Карпат. Приурочені зони до зруйнованих кратерів і підніжжів гірських хребтів (Новоселиця, Циганівці, поблизу Ужгорода). Біля села Синяк знаходяться джерела з сірководневою сульфатно-кальцієвою водою, а також родовище вод сульфатно-натрієвого підтипу на розмитому борту кальдери древнього вулкану.

До відкладів ландшафтної області Закарпатської низовини відносяться субартезіанські та грунтові прісні й мінеральні води. Дуже мінералізовані грунтові і підземні води має Верхньотисенська котловина з найбільшими джерелами: Солотвинські, Новоселицькі, біля села Тереблі. Нижні горизонти антропогенових і неогенових відкладів Чоп-Мукачівської котловини заповнені вуглекислими водами, збагаченими залізом (Ужгород, Бативе, Берегове). Затисенська частина низовини має вуглекислі гідроарбонатно-кальцієві маломінералізовані води типу "Нарзан", багаті на залізо (курорт "Щаян").

В Закарпатті відкрито термальні мінеральні води типу "Боржомі". Потужний фонтан такої води з температурою 38 - 40°С відмічений в селі Нижні Розтоки. Гарячі води знайдені також в селах Вільхівка, Білки, Уголька.

Особливий інтерес становить родовище Пасіка. З глибини 750 м виведена вуглекисла гідрокарбонатно-натрієва вода з температурою 32°С і мінералізацією 23.4 г/л. Ця вода може використовуватися для лікування органів кровообігу і травлення.

При експлуатації мінеральних джерел основне значення мають їх цінність і дебіт.

Санаторно-курортна рекреація в Закарпатській області має давню історію. Відкриття першого курорту поблизу с. Лумшори датується 1600 роком. На базі мінеральних джерел працювало кілька приватних "купелей". З 1631 в м Ужгороді починає функціонувати водолікарня "Купальний дім". Вперше розлив мінеральної води відбувся на Свалявському родовищі в 1755 р. і почалось вивчення мінеральних джерел і науково обгрунтоване використання цілющих вод для лікування хворих.

Основною характерною особливістю мінеральних вод області є вміст в них великої кількості вільної вуглекислоти. Вуглекислі води становлять 55% усіх мінеральних вод території області. Крім них в Закарпатті знайдено сірководневі і метанові води.

Найбільш значні родовища лікувальних мінеральних вод знаходяться в гірських районах області: Свалява-Поляна-Плоске, в долині річки Пінії; Міжгір'я-Верхній Бистрий-Кепечин, в долинах рік Ріки і Репінки; Вишково-Драгове, поблизу сіл Драгове і Шаян; Рахів- Біпин-Кваси, поблизу сіл Кобилецька Поляна і Кваси; Солотвино.

Найбільш перспективним є Свалявськии курортно-рекреаційний район (КРР) з великими родовищами вуглекислих гідрокарбонатно-натрїєвих мінеральних вод типу "Боржомі": Полянське № 1 І № 2. Лужанське, Плосківське і Свалявське на Свалявщині. Де добовий дебіт мінеральної води складає 2400—2500 м. Полянське родовище № 3 (с. Поляна