Кожна дитина спить окремо, а за скляними дверима в сусідній кімнаті дві сестри. Умеблювання їдальні достатнє - має досить столів і лавок, горнят, мисок і тарілок. Зал для науки споряджений добре, бюрко, лавки шкільні, образи і карти потрібні для науки... Амбулаторія не чинна, хворі діти помішуються до окремого покою. Сталої лікарської опіки на місці нема, лікар повітовий доїжджає в разі потреби. Під час хвороби діти відпроваджуються до госпіталю в Станіславові. Діти чисті. Купають їх узимку щомісяця, влітку - кілька разів у тиждень. Відсутність відповідно оснащеної баньки є великою болячкою закладу, так як одна бляшана ванна є невистарчаюча. Кожна дитина має власний рушник, хусточку і щіточку для зубів. Діти харчуються 5 разів на день, їжа дуже скромна і недостатня, бракує м'яса і цукру. У меню записано три рази в тиждень м'ясо, однак судячи з вигляду дітей вони не бачать його... їдять діти чорний хліб. Як стверджують сестри вони харчуються тими ж стравами, що й діти. Будучи в кухні дізнався, що на обід має бути капусняк з картоплею і вареники з сиром і картоплею, м'ясо діти так і не отримали. Порядок дня у закладі наступний: о 6.30 - підйом, гімнастика, сніданок, школа, обід, відпочинок, підготовка до лекцій, прогулянка, підвечірок, прогулянка до лісу, о 20.30 відбій. . Заклад має бібліотеку, з котрої діти користуються... З висновку люстрації належить зазначити, що керівництву варто більше звернути увагу на харчування дітей, тим більше що заклад посідає 28 моргів землі і фінансується ґміною Львова.".

У 1938 р. число дітей у бурштинському притулку зменшилося до 25 осіб. Під час 2-ї Світової війни монашки покинули приміщення кляштору, так як воно використовувалося під постої військовими підрозділами. Після війни вони знову не мали змоги повернутися у свою давню оселю, так як там дислокувався гарнізон по боротьбі з бандитизмом. У 50-і роки будинок монастиря було віддано для використання під туберкульозну амбулаторію. Вона знаходилася там до 2001 р.[28, с.45].

Успенська каплиця ХV ст. (св. Василія). Каплиця була збудована після зруйнування Успенського собору. Вона була зв'язуючою ланкою між Успенським собором і Успенською церквою. Побудована на фундаментах собору, з його каменю, із дерев'яною прибудовою вона служила жителям Крилоса за церкву, поки не почала діяти Успенська церква. Служила також дзвіницею. У 1676 році під час нападу Ібрагіма Шайтана була пошкоджена.

Із 1815-1824р., коли знову реставрували Успенську церкву, у ній відбувались богослужіння. У 1915 році її розбили австрійські гармати. Тоді згоріло багато історичної літератури. Збереглася лише кам'яна частина. Цікавою архітектурною деталлю є напівкругла ніша - вівтар та кругле віконце, так звана монета, що дуже нагадує кругле заглиблення на середній абсиді Успенської церкви із фресковим зображенням Богородиці-оранти. Можливо, що такі монети були і на Успенському со-борі. У 1975 році каплицю відреставровано.

Руїни Старостинського замку. Живописні руїни Старостинського замку, що височать над Галичем, є своєрідною візитною карткою міста, його символом.

У минулому галичани споглядали на Замкову гору і вірили, що тут, над містом, у глибоких гробницях спочиває прах славних галиць-ких князів разом із їх скарбами. Визначний історик Антін Петрушевич, перший дослідник давнього Галича, ще в XIX ст. був твердо переконаний, що тут, на Замковій горі стояв літописний княжий город з Володимирковим палацом та церквою Спаса. До кінця свого життя вчений намагався довести свою гіпотезу за допомогою історичних джерел, але так і не встиг провести на замку археологічних розкопів. Відтоді як Ярослав Пастернак у 1936 – 1938 рр. виявив і роз-копав фундаменти Успенського собору в Крилосі, Галицький замок ві-дійшов в тінь загальних студій, над слідами давнього міста. У 1951р. на замку проводив археологічні розвідки В. Гончаров. Він констатував: "На найвищій точці гори збереглись залишки масивних кам'яних стін польського замку ХVІ – ХVІІ ст. Інших пам'яток, які б вказували на більш раннє заселення гори, тут не виявлено". Незважаючи на це, вчені до тепер твердять, що на місці нинішнього Галича за княжих часів був річковий порт, який в період занепаду міста зберіг деяке торгове значення і назву Галич. Якщо це дійсно так, то на Замковій горі обов’язково мусів би існувати оборонний пункт для контролю за пристанню на Дністрі. Припускають, що сліди його знищені під час будівництва Старостинського замку, який, за писемними джерела-ми мав двоповерхові підземелля.

У 1991 році Галицька постійно діюча археологічна експедиція
інституту Українознавства ім. Крип'якевича НАН України, що у Львов|і приступила до розкопок. Перші результати приємно втішили дослідників , на території Замкової гори виявлено культурний шар із знахідками ХII – ХІІІ ст. Це вказало на існування тут поселення княжої доби. Наразі можемо припускати, що поселення мало земляні укріплення і відігравало роль