однієї з передміських цитаделей, що згадується в історичних джерелах. Цієї ж думки дотримується доктор історичних наук, професор Прикарпатського університету В. Грабовецький. Він вважає, що спочатку це була дерев'яна споруда, можливо, слов'янське укріплене городище часів племінного союзу (VІ – ХІ ст.ст.), в період князювання династії Ростиславичів, а потім Романовичів. З городища він переріс в міцний кам'яний замок галицьких князів (ХІІ – ХІV ст.). З приходом польських правителів і утворення галиць-кого староства (1378р.) княжий замок залишився основною цита-деллю королівської адміністрації не тільки для міста, як столиці, але й для усієї Галицької землі. Польський історик Й. Геленіуш у своїй праці "Розмови про Польську Корону" (том. 1, Краків 1873р.) писав, що "Галич над самим Дністром має замок старовинний, про початок якого не говорять ні хроністи, ні традиції. 3а часів Яна Длугоша (ХІV ст.) був вже замок старий і невідомо ким збудова-ний". Таким чином, автор натякає на княжі часи появи цього замку. А далі він стверджує, що з занепадом давньої столиці Галича “один тільки замок над Дністром нагадував давнє значення міста"[32, с. 78].
Мабуть орда Батия 1240 року знищила не тільки стольний град Галич, як записано в Галицько-Волинському літописі, але і галиць-кий замок, який вже потім відбудовувався поляками після захоплення Галичини Польщею 1352р.
У зв'язку з частими феодальними виступами та нападами на Галичину татарських, молдавських та угорських феодалів, польський Сейм вирішив укріпити Галич. У 1367 році розпочалося будівництво на горі, над Дністром і Луквою, замку - основної твердині галицького староства. На вимогу польських правителів, замок будувався тяжкою працею українських передміщан Галича і приміських королівських селян Галицького староства; сюди завозився будівельний матеріал: дерево з королівських лісів і камінь з-над Дністра та дністровських каменоломень.
Галицький замок будувався майже ціле століття – з кінця ХІV до кінця ХV ст. – і вже в ХVІ ст. був у Прикарпатському краї одним із найбільших обороноздатних укріплень. У цій міцній фортеці перебувала старостинська служба, королівська місцева адміністрація, були оборонні гармати і зброя в арсеналі. На сторожі замку, як і всього королівського староства, стояв майже тисячний гарнізон війська. Як видно з королівської люстрації Галицького староства 1565-1566 років, селяни Хоросткова, Ямниці, Угринова, Підгороддя, Дубівців, Більшівців, Вікторова зобов’язані були завозити дерево “з тих сіл кожного року до Галича на будівництво замку”. За даними тієї ж люстрації 10 міських шевців платили чинш “на замкову потребу”.
З люстрації – опису Галицького староства 1565р. відомо інші звістки з історії замку того часу. Там записано, що замок посідав “пасовище за Дністром”, відав 80 вуликами (“пасіка замкова”), до того ж із торгового, ярмаркового щотижня, як записано в актах “беруть звичайним способом на замок”.
3 інших джерел дізнаємося, що замок побудований у 1350 – 1352 р.р.
волинським воєводою Любартом. У 1370 році Галич опинився під вла-дою угорського короля Людовика Анжурського, потім підлягав васало-ві князю Владиславу. Через 17 років польський король Ягайло захопив Галич і відтоді місто стало на довгі роки власністю польсь-кої корони. В 1436 році польський король Владислав Ягайло віддав Галич на вічно молдавському господареві в заміну за Покуття, але пізніше, після війни Польщі з Молдавією замок знову перейшов у руки старих господарів.
У період середньовіччя Галицький замок був центром польської королівської влади в галицькому старостві (1453- 1753 рр.)
Визначні історичні події Галицького замку.
1. У 1490 році його здобули загони повсталих селян під прово-дом Мухи ;
2. У 1613 році тут було прилюдно страчено коломийського міщанина Ференца Горбаша, який запросив на Покуття 300 запорізьких козаків, котрі здобули міста Коломию, Тлумач, перейшли ряд міст і сіл Прикарпаття, громлячи польську шляхту;
в 1620 – 1621 рр. замок здобули татари;
з 1590 по 1653 рр. на Галич було зроблено 29 татарських нападів,
найбільш руйнівні були у 1594, 1612,1624 роках.
В 1627 році магнат Андрій Потоцький перебудував замок з дерев'я-ного на кам'яний по проекту італійського фортифікатора Корроссіні, на що з доходів староства було витрачено 42 тисячі злотих.
Опис замку 1627 року відзначає: “Замок, брами муровані, в ній склеп, в якому зберігають гродські і земські книги, на поверхні зала або кімната без вікон, а при ній кімнатка, в якій пишуть писарі. При брамі 9 комор, в яких шляхта і міщани перед ворожою небезпекою ховають свої речі. Будова довга, в боці якої є 9 комор, далі малі башти, до яких домурована, нова мурова башта, і мур до костьолу, в якому є вівтар з білого алебастру. В кінці є ще башта з дерева від рогу і замку, яка іде в напрямі на долину до міста із сходами, покритими двома баштами, а там перехід від полудня.” Однак, восени 1676 року на Галич напали турецько-татарські вій-ська. Галицький замок був обложений нападниками, які його брали штур-мом. Тодішній комендант Ляховський здав його і турки цілковито спалили замок, залишивши самі мури. Після цього нападу замок знову зазнав руйнації і згодом був відбудований.
У 1648 році польська шляхта в період народного повстання під проводом Семена Височана зосередила в Галицькому замку основні свої шляхетські війська.
В 1650 році тут виносили вироки спійманим повстанцям Семена Височана.
Із замкових казематів їх виводили та вішали по галицькому шляху.
В 1656 – 1657 рр. карпатські опришки зробили спробу здобути Галицький
замок .
У 1741 рр. в казематах замку був ув’язнений бойовий