На переконання Я. Пастернака, Галич займав площу більше 40 квадратних кілометрів з населенням більше 10 тисяч чоловік, що на той час для одного міста було багато. А на думку іншого дослідника Галича, В. Гончарова, це місто стало «одним з найбільших міст давньої Русі, а судячи з величі збережених до наших днів обо-ронних споруд, воно не має собі рівних серед давніх міст Подніпров'я».

Стародавній Галич був значним політико - адміністративним, культурним і торговим центром Південно-Західної Русі. З ним пов'язані славні сторінки вітчизняної історії - адже саме галицькі князі високо піднесли прапор Української держави, коли у Києві розпалась її попередниця. Крім цього, Галич відіграв не тільки помітну роль у нашій історії. Про нього знали далеко за межами земель, йому підвладних.

Майже 80 згадок про Галич міститься на сторінках Літопису Руського, пишуть про нього «Слово о полку Ігоревім» і «Києво-Печерський патерик», «Велика хроніка...» і «Хроніка Матвія Стрийковського », інші джерела. Широко оспіваний він і в народній творчості.

Багато учених вважає, що занепад Галича відбувся відразу після нападу монголо - татарів, які у 1240 р. зруйнували місто. Проте відомо, що монголи пройшлися через Київ, Чернігів, Володимир-на-Волині та інші міста, але ті з часом відродились. Чому ж цього не сталося з нашою столицею, адже знищення не було тотальним, бо нападники переслідували іншу мету - «дійти до останнього моря» .

Заслуговує на увагу й зовсім протилежна думка, за якою вважається, що Галич остаточно занепав тільки у XIV-XV ст., коли потрапив до рук сусідньої Польщі. Поляки, намагаючись знеславити колишню столицю Галицько-Волинської держави, не відновлювали старих споруд у Крилосі, а зосередили будівництво нового міста на місці колишньої галицької пристані. Частка істини є і в такому тлумаченні. Однак не зрозуміло тоді, що спонукало поляків зберегти назву Галича і надати йому статус волосного центру?[31, с.221]

Польський історик Є.Геленіуш відносно цього писав: "Від перенесення столиці з Галича до Львова, - князем Львом Данило-вичем, - Галич залишився покинутим, а з часом зовсім перемінився в руїну. Татари постійно нищили те старе гніздо Русі".

Ще однією з причин занепаду княжого Галича було те, що в часи воєн і міжусобиць занепала і втратила своє значення торгівля. Ремісники, якими славилось місто раніше і які не пере-брались до Холма чи інших міст, не мали можливості реалізувати свої товари. Через деякий час, щоб прогодувати свої родини, вони почали займатись землеробством. Реміснича техніка виготовлення товарів нівелювалась. Це, в своє чергу, призвело до того, що на землях колись величезного за територією стольного града з часом утворилось кілька невеликих сіл, окремі з яких існують і до сьогодні.

Новий Галич, що виник на місці одного з передмість біля головної галицької пристані, зазнав засилля чужинців. До нього переселялось багато поляків, німців, вірменів, а також караїмів, що склали окрему, замкнену групу населення міста. Чужинці і перебрали у свої руки торгівлю, ремесла і промисли.

Правда, для Галича багато було зроблено у зв'язку зі святку-ванням 1100-річчя від часу першої згадки про нього. Відреставровано церкви святого Пантелеймона і Різдва Христового, каплицю Успенського собору, Митрополичі палати, Княжу криницю, встановлено пам’ятник королю Данилу Галицькому, відновлено фасади будинків, відреставровано вокзал. Однак це тільки невелика частка того, що планувалося чи можна зробити в Галичі[22, с. 60].

Адже в заходах з підготовки до святкування ювілею плану-валось побудувати в Галичі нові житлові будинки, готель, міську ратушу з картинною галереєю тощо. Але нічого з цього в Галичі і досі немає[36, с.65].

Вагому допомогу у відродженні величі Галича мала б надати церква. Адже зведенням монастирів на освячених місцях (тобто там, де вони були колись), скажімо, в Соколі, Пітричі, біля Духової криниці, можна було б привернути увагу і туристів, і прочан. Для духовного піднесення Галича це мало б неабияке значення, як і, до речі, щорічні прощі у свято Успення на Крилоську гору.

Давній Галич — унікальна історико-археологічна пам'ятка всеукраїнського та всесвітнього значення. На відміну від інших міст України, де культурний шар минулих років уже майже повністю знищений сучасними будівлями, підземними комунікаціями, княжий Галич ще зберігає скарби матеріальної культури. З 1997 року Галич входить в Асоціацію малих міст України, яка об'єднала в своєму складі ще 18 міст і містечок нашої держави, що тісно співпрацюють у питаннях бюджетного законодавства, соціально-економічного розвитку, охорони природи тощо .

Місто Галич сьогодні - це невеличкий районний центр на Прикарпатті, який розташований на трасі Львів - Івано-Франківськ, за 115 км від Львова і 25 км від Івано-Франківська. Територія - 0,7 тис. км2. Галич - колишній центр Галицько-Волинського князівства - наймогутнішої твердині на південно-західних давньоруських землях. Перша згадка про місто є у літописах (1113 р.), хоча археологічні дослідження поблизу міста, в селах Крилосі, Комарові, Підгородді, Вікторові свідчать, що на цій території людина оселилась ще в добу міді-бронзи ( середина Xст.) .

Щодо походження назви міста, то слід зазначити, що вчені по-різному пояснюють її походження, але так і не прийшли до спільної думки. Наприклад, відомий дослідник Галича Я. Пастернак у своїй монографії “Старий Галич” виклав дев’ять існуючих на той час гіпотез щодо походження назви міста.[14, с. 54]

Перша – назва Галич походить від імені князя Галиці, який був похований у кургані Галичина могила. Цієї думки дотримувалися історики М. Грушевський та І. Крип’якевич. Друга