гіпотеза, яку подає Я. Пастернак, - назва міста походить від гори Галич, що нею мала б бути Замкова гора в нинішньому Галичі. Такої ж думки були польські історики Ян Длугош та Лойко. Наступну гіпотезу походження назви міста Я. Пастернак виводить від кельтського племені галатів, спираючись на думку Сарніцького, яку пізніше підтримав Т. Браун. Я. Пастернак вказує на те, що вживання термінів Галатія і галати в значенні Галичина й галичани можна знайти в істориків XIV – XVI ст. В. Абрагама, Тайнера, Длугоша та Люція. Ще за одною, близькою до попередньої, гіпотезою Сарніцького, назва Галич походить від племенів галлійців (скордисків). Дослідники Гакет, Енгель та Земенецький вважали, що топонім Галич походить від згадуваних Геродотом галізонів чи алазонів, що жили у верхів’ях Бугу та Дністра. Ян Длугош, А. Петрушевич і К. Соханевич пов’язували назву Галич з чорною галкою, зображення якої було на гербі Галицької землі, а пізніше Австрійського королівства Галичина. Австрійський історик кінця XVIII ст. Гакет першим вважав, що назва Галич походить від грецького слова гальс – “сіль”)[17]. Мовознавець Фасмер пояснював назву Галич від слова галиця - “змія”. Цієї думки дотримується івано – франківський письменник С. Пушик. У дохристиянські часи міфологічну істоту галицю-змію вшановували наші предки. Вона була зображена на стіні Успенської церкви в Крилосі.
Колишній центр літописного Галича знаходиться за 6 км від сучасного міста в с. Крилос на однойменній горі. У 1367 р. Галич дістав магдебурзьке право. Цього ж року було збудовано дерев’яний замок, а в XVI ст. – кам’яний, руїни якого можна побачити і тепер. Місто має свій прапор та герб.
В геральдичну композицію великого герба Галича введено такі елементи та символи: малий герб Галича, який підтримують із двох сторін грифон і лев. Грифон — охоронець землі і небес. Лев — символ сили і влади. Інтерпретований орнамент із церкви пророка Іллі та церкви святого Пантелеймона переплетений жовто-блакитною стрічкою символізує приналежність галицьких земель до усієї Української держави. Вежа магдебурзького права нагадує про те, що Галичу був наданий такий титул. Дата першої письмової згадки про Галич — 898 рік[37, с. 76].
Прапор міста — це синє полотнище(150см х 90 см), на якому зображений розквітлий хрест з графіті храму Святого Пантелеймона.
Галич знаходиться на межі двох фізико-географічних регіонів: Українських Карпат та південно-західної частини Східноєвропейської рівнини. Близько 8% території району займають ріки (серед них одна з найбільших у Європі – Дністер), озера, ставки. Місто Галич володіє туристично - рекреаційним потенціалом, який поки що використовується не в повній мірі. Створення у 90-х роках Держкомтуризму та прийняття Закону України «Про туризм», створення в регіоні Національного заповідника «Давній Галич», відзначення у 1998 році 1100-річчя Галича, що супроводжувалось цілим комплексом робіт по благоустрою міста, реставрацій та музеєфікацій його пам'яток дозволяє на нову основу поставити проблему створення в місті бази туристичних послуг, розширення туристично-рекреаційного потенціалу міста Галича і району в цілому.
Національний заповідник «Давній Галич» (надалі Заповідник) створений на базі комплексу пам'яток історії та культури давнього Галича, поєднаних між собою спільною географічною територією та пов'язаних історично і ландшафтно. Територія Заповідника становить згідно його генерального плану 78 км2 і містить цілий ряд пам'яток всеукраїнського та світового значення, більшу частину з яких досліджено і музеєфіковано. Це такі об'єкти як церква Різдва ХІV-ХVІ ст. у місті Галичі, церква Успіння ХVІ ст., каплиця Василія ХVІ ст. у селі Крилосі, унікальна церква св.Пантелеймона ХІІ ст. у селі Шевченкове, костел Кармелітів ХVІІ ст. з монастирським комплексом у смт. Більшівцях, митрополичі палати ХVІІ — ХІХ ст. — зараз будівля музею історії давнього Галича у Крилосі, де знаходяться фундаменти 14 літописних церков ХІІ-ХІІІ ст., літописна Галичина могила (зараз музеєфікована), залишки Галицького замку ХVІ-ХVІІ ст. (перебувають у стані часткової реставрації), Княжа криниця у с.Крилосі, залишки оборонних споруд княжого Галича, 231 пам'ятник археології від пізнього палеоліту до раннього середньовіччя, 8 історико-ландшафтних заповідних зон, органічно пов'язаних з пам'ятками історії, музеї історії Давнього Галича та народної архітектури і побуту Прикарпаття, ряд інших об'єктів. За емоційно-естетичним та пізнавальним значенням вони відносяться до категорії пам'яток, які найбільш охоче відвідують туристи.
Територія Заповідника знаходиться у надзвичайно вигідному положенні щодо шляхів сполучення (розміщення на міжнародній автомобільній трасі, наявність прямого залізничного сполучення, безпосередня близькість до аеропортів міста Івано-Франківська, Львова, Тернополя), що дає змогу налагодити постійний потік екскурсантів та туристів України, країн дальнього та ближнього зарубіжжя[23, с. 98].
Понад 300 пам'яток історії та культури всеукраїнського та світового значення, зосереджених на території Заповідника, наявність мальовничих ландшафтів, історико-ландшафтних заповідних зон, сприятливий рельєф, наявність річкової системи Дністра дозволяє розвивати різні види туризму у літні та зимові сезони.
В міру виділених коштів дана програма реалізується при тісній взаємодії Генеральної дирекції Заповідника з Галицькою районною та Івано-Франківською обласною держадміністраціями, місцевими радами, Львівським інститутом «Укрзахідпроектреставрація», науковими установами, які здійснюють реставрацію та музеєфікацію пам'яток, Українсько-канадським бізнес-центром у рамках програми ТАСІС «Підтримка місцевого розвитку та туризму у карпатському регіоні», обласною радою з туризму карпатського регіону.
Разом з тим, якщо переважна більшість вітчизняних туристів може задовольнятись існуючим сервісом, транспортом, то іноземні туристи вимагають кваліфікованих гідів-перекладачів, умов проживання на рівні тризіркових готелів[13, с. 134].
Для туристів, яких цікавить «зелений», водний, велосипедний туризм, необхідно мати умови для проживання, прив'язані до маршрутів, або наявність місць для розбиття табору, наявність закладів