У мальовничій долині річки Гнила Липа, неподалік самого Галича, розкинулось старовинне місто Рогатин.

Виник він на місці первісних слов’янських племен. Про це свідчать археологічні пам’ятки – крем’яні серповидні пилки, уламки посуду, одновухі чарки бронзової доби, римські монети І – ІV ст..н.е.

У ІІ ст. до н.е. – ІІ ст. н.е. особливого розвитку досягла і поширилась на інші терени липицька культура (назва від могильника в с. Липиця Горішня). Знайдені численні римські монети, металеві вироби, бронзовий і скляний посуд, вказують на жваві торговельні зв’язки з римськими провінціями.

Про заснування Рогатина в народі існують цікаві легенди. В одній з них розповідається про те, як князь Ярослав Осмомисл взяв із собою молоду вродливу, хоробру дружину на полювання. Та трапилось нещастя: в лісі дружина заблудилась. У тривозі проходила всю ніч, а ранком перед нею з’явився великий вогненної масті олень. Злякавшись людини, він понісся лісовими хащами. Княгиня піднялась на коня і погналась туди, куди побіг олень. Раптом олень зник, але в цю мить зраділа княгиня, бо побачила князя і дружинників. На місці, де княгиня побачила оленя, князь велів побудувати терем. Навколо нього й виросло місто, назване Рогатином…

Докладної дати про виникнення Рогатина нема. Польський хроніст М.Кроммер, каштелян рогатинського костьолу (1558-1562р.р.) у щоденнику «Akta Legonionis» згадує, що в 1200р. в місті «був осідок архімандрита». Це, по суті, одна з перших письмових згадок про Рогатин. Виходить, що існував він в епоху князювання Ярослава Осмомисла[4, с. 67].

Про вік Рогатина говорить його назва. Міста, які мають закінчення «тин», як вважає історик Богдан Паньків, найдавніші.

У хроніці історичних подій згадується й про так зване «Старе місто», обведене парканом (тином). Ще й досі збереглися сліди земного валу і фортечного рову. Колись «Старе місто» було щільно закрите, доступ до нього боронили муровані брами з розвідними мостами. Галицька і Львівська брами існували ще до ХVII століття.

Рогатин належав до міст, зайнятих польським королем Казимиром ІІ у 1340р. Як фортеця згадується в листуванні з польським королем у 1666р. та при переліку міст, які належали Владиславу Опольському в 1373 році. Містом (oppidum) називає Рогатин папа Боніфацій ІХ у своїй буллі від 15 травня 1390р.

У ХІІ – ХІV ст.. Рогатином володіли українські бояри з роду Рогатинських[34, с.93].

Давній Рогатин було знищено невідомо з яких причин. Дослідники найчастіше посилаються на те, що перше письмове повідомлення про Рогатин відноситься до 1415р. , коли Волчко Прислужич перейменував своє село Пилиповичі на Рогатин, надав йому статус міста і самоуправління з магдебурзьким правом.

Про існування Рогатина до 1415р. стверджує й документ від 1443р. У боротьбі між Польщею і Литвою за українські землі місцева знать стала на бік литовського князя Свидригайла. Богдан Рогатинський хоробро обороняв Олеський замок, обложений польським військом. Тому польський король позбавив Рогатинських права власності на місто, конфіскувавши його (1432р.) на користь скарбу. 24 червня 1443р. польський король Ягайло записав Рогатин з передмістям Старий Рогатин Миколі Параві з Ходча в заставу за 200 гривень.

Згодом Рогатин переходить у власність Ходичів (1460р.). Оттон Ходич підтвердив привілей, даний Рогатину В. Прислужичем.

Із 1387р. Східна Галичина, в тому числі й стародавнє українське місто Рогатин, опинилися під владою польської шляхти, яка правила тут до 1772р. Згодом Галичиною зволоділа Австро-Угорська монархія (аж до 1918р.).

На завойованих землях Польща запровадила новий адміністративний поділ і кріпосний порядок. У кінці ХІVст. Рогатин увійшов до складу Галицької землі як повітовий центр, але згодом Рогатинський повіт було ліквідовано.

Пишністю і багатствами Рогатина і його святинь захоплювалися Великий магістр Хрестоносців Ян Тіффен і його секретар Ліберіус Накер, які гостювали у дворі Парави 20 липня і 18 серпня 1497р. Та багатства краю стали тепер причиною недолі і горя його народу. Сюди полізли магнати, зубожіла польська шляхта, які мріяли швидко розбагатіти [18, с. 166].

Після смерті Отто Ходича Рогатин повертається у склад королівщин і, починаючи з 1535р. , наділяється рядом привілеїв. Як і інші міста з магдебурзьким правом, Рогатин було звільнено від натуральних повинностей і данин, міщанам дано право на вільний вруб у лісах, на вільну торгівлю м’ясом. У 1539р. дозволили збудувати ратушу на ринку, в якій відкрили постригальню сукна, а доходи від неї і продажу горілки використати на спорудження мурів. У 1576р. рогатнських купців звільнено було від сплати всіх мит (за винятком «пограничного»).

У ХVIст. Відбувається становлення міста, формується його центральна частина. Як і кожне місто Галицької землі, це ціла своєрідна фортеця, захищена водою. Над ровом височів земляний вал, зміцнений дерев’яним зрубом. У кінці ХVIст. Місто обведено кам’яними укріпленнями. Місто складалося з кількох частин: замка (збудований у 1567р.), саме місто і передмістя.

Друга основна частина міста – ринок – ремісничий і торговий центр, місце поселення найбагатших міщан. На протилежних боках ринкової площі збудовано церкву Різдва Пресвятої Богородиці і костел Св. Анни.

Рогатин розвивався як ремісничо-торговий і оборонний центр. З ХVIст. Дійшли до нас імена Андрія, Кузьми, а також Павла Рога, які були визнаними майстрами іконопису. У часи середньовіччя існував у Рогатині музичний цех.

Актом самоутвердження ремісників, передміщан було спорудження Святодухівської церкви[28, с.98].

У 17 містах Галицького повіту в XV – XVIIст. Щорічно проходило 43 ярмарки. Після закінчення галицького ярмарку в першу неділю по Зелених святах він переходив до