наявність у товщі гори говорять кілька джерел із чистою, холодною водою. Не виключено, що саме завдяки підземним рікам збереглася рослинність прадавніх геологічних епох. Усього росте на Касовій горі понад 300 видів рослин. Серед них такі рідкісні реліктові види як астрагал датський, аспарагус звичайний, вівсюнець Бессера, осока низька, жовтець Запаловича, горицвіт весняний, сон чорніючий, сон великий, півник угорський, конюшина червонувата, волошка тернопільська, чебрець одягнений, біла анемона, сугайник довголистий, мигдаль низький, три види хвилястої ковили. Біля десяти видів рослин занесено до Червоної книги України. В лісі, що розкинувся між горою й морем ростуть черешні, кизил, глід, калина, терен, шипшина. Влітку та восени в ньому можна назбирати підберезників, підосичників, опеньків, на луках трапляються зморшки та шампіньйони.
З вершини Касової гори відкривається красивий пейзаж - видно Придністровську долину, Дністер, Галич, Більшівці, навколишні села та Бурштинське море.
Бурштинське море. Побудова велетня електроенергетики змінила не тільки соціальні і побутові умови життя мешканців Бурштинщини, а й ландшафти, клімат, флору й фауну північної частини Прикарпаття. Завдяки затопленню низовини вздовж Гнилої Липи, виник один із найбільших і наймальовничіших гідрологічних об'єктів краю - технічне водосховище, що простягнулося в довжину на 6,5 км, і в ширину - на 3,5 км. З легкої руки мешканців селища і навколишніх сіл його нарекли Бурштинським морем. На відміну від більшості морів світу, Бурштинське має свій рік і навіть день народження. Створювалося воно неповних два роки. До завершення монтажу блоків електростанції необхідно було накопичити великий запас води, яка мала охолоджувати нагріті конденсатори турбін електростанції. За складеним у 1962 р. проектом, із північного боку від села Бовшів планувалося спорудити греблю, яка б змогла утримати тисячі кубометрів води Гнилої Липи та підняти поверхню водосховища на кілька метрів. Під час копання чаші водоймища будівельники використали природний рельєф місцевості. Низовина вздовж річки сама по собі утворювала природний котлован, але, як показали обміри, в багатьох місцях він потребував суттєвого поглиблення. Першими простір, який планувалося затопити водою окупували археологи. Вони відшукали на території вздовж річища Гнилої Липи багато археологічних поселень різних епох. Однак, повністю обстежити всі ділянки майбутнього моря вчені не встигли. На жаль, не була досліджена науковцями територія колишнього Нового села, яка вважається однією з найдавніших частин містечка. [52]
Підготовчі роботи по спорудженню водосховища розпочалися у квітні 1963 р. В першу чергу будівельники викорчували дерева, зорали грунт і з літака обробили його гербіцидами, щоб не розвивалися рослини. Згодом розпочалися роботи по закладенню котловану. Майже кожної зміни екскаваторники, бульдозеристи та шофери виймали й вивозили по 700-800 кубометрів землі. Дно котлована засипали глиною і утрамбовували, щоб вода не просочувалася в землю. На лузі роботи просувалися швидко, а от болотистий ґрунт у басейні ріки спричиняв затримку робіт. З великими зусиллями тут доводилося знімати кількаметровий пласт гумусу щоб добратися до материка. Але це була далеко не єдина перешкода на шляху будівельників. Обміри показали, що вода майбутнього водосховища затопить присілок Коростовичів Тучіпи і дві вулиці селища Бурштина - Острівецьку і Різницьку. Тому мешканців, які там проживали, було виселено. Крім житлових будинків прийшлося розібрати й приміщеннябурштинського маслозаводу. Одночасно з копанням котловану велося спорудження шестикілометрової греблі, а також розпочалися роботи по копанню скидного водоканалу. Великий І складний" комплекс робіт освоїли екскаваторники - В. Полетайкін, 3. Росоловський, В. Бурлак, М. Кравчишин, Н. Русиняк, бульдозеристи М. Тимчак, В. Щербицький, П. Любашков, водії - Р. Дутка, І. Вознюк, М. Козак, Ф. Прунько та інші. Ними було вийнято й вивезено 437 тисяч кубометрів землі. Береги укріплювалися залізобетонними конструкціями, виготовленими на тимчасовому пересувному бетонному заводі. Під час копання котловану водосховища було прокладено 25 кілометрів автомобільних шляхів. У греблю та береги вкладено 840 тисяч кубометрів суглинку, 107 тисяч кубометрів гравію, 5500 кубометрів бетону, змонтовано 1500 кубометрів залізобетону. [52]
17 жовтня 1964 р. о 2 годині дня бульдозеристи перекрили русло річки й вода з Гнилої Липи почала заповнювати котлован водосховища. Ось як момент народження моря описували очевидці:
"Бульдозери зупинилися на земляному насипі біля самої річки. Затих гуркіт екскаваторів. Зупинились довгі колони самоскидів, навантажені глиною, застигло все, наче перед великим наступом. Тільки сонце щедро сипало на землю осіннє проміння, і люди з ближчих ділянок будови (та й вільні від роботи) поспішали на правий берег, де над свіжим горбочком землі майоріли в повітрі прапори. Тут відбувся мітинг, присвячений перекриттю русла ріки. Після його завершення начальник управління механізації Решетов подав команду бульдозеристам і шоферам перекрити русло ріки. Загули потужні двигуни десяти бульдозерів, автомашин. Десятки тон землі посипались на дно русла Гнилої Липи. Зустрічаючи перешкоду, вода спочатку забурлила на перекатах, а потім потекла повільніше і, нарешті, закрутилась на місці, потекла проти своєї течії.
А через деякий час по перемичці через річку перший слід проклали бульдозеристи Любашков і Щербицький".
Вода заповнювала викопаний котлован біля шести місяців. Терміни запуску блоків електростанції не дозволили повністю виконати весь об'єм робіт по поглибленню котлована. Тому ще до введення в дію останнього блоку проектанти дійшли висновку, що для нормальної роботи електростанції у Бурштинському морі замало води. Поповнювати водний басейн вирішено за рахунок поглиблення водоймища своєрідним плавучим судном під назвою земснаряд. У грудні 1969 р. колектив Київського будівельного управління гідромеханізації достроково закінчив монтаж і випробування механізмів земснаряда і вийняв перші кубічні метри землі