До відкриття в 1775 р. в Дрогобичі василіанської гімназії Бучацька теологічна школа була єдиним вищим учбовим закладом нашого краю.

Отці Василіани – це один з найдавніших чернечих орденів, заснований богословом святим Василієм Великим, архієпископом – патріархом монахів сходу. Заснувавши в 358 році в Понтійських горах, поблизу річки Ірис монастир для чоловіків, він поклав початок Василіанського ордену. Для ченців цього ордеру характерна висока освіченість.

М. Потоцький з дозволу львівського архієпископа Вижицького розбирає стару монастирську церкву і на її місці зводить в 1952 – 1761 рр. новий храм Чесного Хреста. За проектом архітектора Шильцера в стилі пізнього бароко [33] (див. дод. З, Василіанський монастир). В плані він однонефний хрестоподібний. На головному західному фасаді міститься дві вежі. Основний композиційний ефект динамічної гранчастості ґрунтується на поступовому зменшенні ярусних об’ємів чітким поділом їх форм, карнизами, прорізами вікон тощо.

Внутрішній простір церкви перекритий склепінням. Стіни розділені на високі ніші, декоровані подвійними пілястрами. Для живописного оздоблення церкви прибув маляр Почаївської лаври Яків Головацький – родом села Винківці, що на Поділлі. Талановитий монах за два роки (1770 – 1771 рр.) виконав фрескові розписи багатьох сюжетів: «Константин під хрестом», «Жертва Авраама», «Самсон з левом», «Цар Давид», «Мойсей зі змією» та інші [2]. Водночас львівський майстер Михайло Філевич вирізьбив для церкви шість дерев’яних фігур святих [26].

До нової церкви в 1761 – 1771 рр. добудували двоповерхові приміщення монастиря (ліворуч) і навчального корпусу школи (праворуч). За проектом відомого архітектора Гофмана, творця Почаївської Лаври [4]. Врешті, у 1849 – 1854 рр. монастирський комплекс збагатився новою дзвіницею.

У церкві монастиря не було Іконостасу, а лише три вівтарні композиції, вирішені подібно до тих які ми бачимо у церкві св. Покрови. справа в тому, що первісне оформлення церкви не збереглося. Неймовірно страхітлива пожежа, що охопила місто 29 липня 1865 р. спопелила ринок і перекинулась на лівобережну частину. Горіло все, що могло горіти. Тут у монастирі вогонь завдав великої шкоди будівлям та обладнанню навчальних кабінетів, житловим приміщенням і церкві. Не стало цінних збірок рукописів, рідкісних книг. Згоріло все оздоблення церкви, яке не можна було швидко винести у безпечне місце. Вогонь знищив, навіть фрескові розписи. Температура досягала такої відмітки, плавилось не лише скло, а й дзвони на новій монастирській дзвіниці.

Своєрідне художнє вирішення має фронтальний майданчик перед церквою, на висоту кількох метрів піднесений від дороги і облицьований тесаним каменем. На центральній осі стіни розміщена кам’яна ніша з скульптурним зображенням св. Онуфрія, знизу ведуть симетрично сходи на верхній майданчик. Тут стояла різьблена кам’яна Богородиця, поставлена в 1818 р. невідомим скульптором і відновлена в 1858 р., що символізувала непорочне зачаття [26]. Навчальний заклад при Василіанському монастирі в Бучачі мав неоднаковий статус на протязі існування. У перші роки становлення це була вища школа (1712 – 1754 рр.). В 1754 р. Микола Потоцький відкрив при монастирі так звану латинську гімназію [13]. Коли кількість учнів дуже зросла, тоді Микола Потоцький на прохання Василіан дозволив в1773 р. ввести філософію.

Саме на цей період припадає найвищий рівень розвитку гімназії. Коли в 1784 р. василіани литовської провінції змушені були повернутись в Литву, виникла гостра нестача вчителів, тоді австрійська влада закрила гімназію, після 30 років існування, і філософію після 11 років існування. Була відкрита нормальна школа, до якої було додано для навчання німецької мови два світських вчителі німецької національності. В 1804 р. Австрійський уряд знову відкрив гімназію з 5 класами. При головній нормальній школі було введено, наказом міністра від 1865 р., дворічний курс для підготовки народних вчителів, а в 1860 році перетворено 5-ти класну гімназію на нижчу з 4-ма класами [26].

Отже бучацькі василіани вели 42 роки теологію, 91 рік гімназію, (1754 – 1784 а потім 1804 – 1865 рр.), 11 років філософію (1773 – 1784 рр.), 81 рік нормальну школу (1784 – 1865 рр.). Кількість учнів, з моменту утворення гімназії зростала, з кожним роком, а за австрійської влади їх доходило до 900 і більше. Частина учнів жила поза монастирем, з стін цього навчального закладу вийшло багато знаменитих людей краю.

У 1911 р. протоігумен Платон Філяс перетворив бучацьку школу в «Місіонерський інститут ім. Св. Йосафата», для виховання василіанських місіонерів в Україні і поза нею [35].

Розквіт інституту перервала на деякий час Перша світова війна. Вибух Другої світової війни й прихід на Західну Україну в 1939 році радянської влади привів до повного занепаду цього учбового закладу.

У 1990 р. всі бучацькі будови «Місіонерського інституту Св. Йосафата» передані знову василіанам. Правда він потребував значної відбудови, адже довгий час знаходився в руїнах. На даний час він майже відбудований. При монастирі працює гімназія гуманітарного характеру в якій навчається 258 юнаків [15].

. Перед замковою горою, за високою кам’яною огорожею, виростає масивна споруда – колишній парафіяльний костел (див. дод. К).

Михайло Бучацький, власник Бучача, заснував 28 липня 1397 р. (в інших списках 1379 р.) римо-католицьку парафію у Бучачі [33]. Лаконічний текст копії цього документу (місце знаходження невідоме) наводить на думку, що 28 липня 1397 р. в свято Успіня Богородиці, ймовірно, був освячений однойменний костел, бо лише за цієї умови можна було утворити згадану парафію.

Новозбудований костел, напевно, був значно менших розмірів у порівнянні з тим, що існує