Під захистом замку в долині швидко розросталося містечко. У ньому оселилися вірмени, сформувався торговий центр. Цей центр конкурував зі Львовом, Бродами, Кам’янцем. Однак, коронному гетьману польського війська Юрію Язловецькому (1500 – 1575 рр.) укріплення його родинного замку видались недостатніми і він у 1550 – 1560 рр. їх підсилює потужною баштою із південного і західного боку [15].

Добре збереглася й до сьогодні вражає своєю величчю чотириярусна ромбовидна у плані сторона замку, сторони 25 і 30 метрів, товщина мурів сягає чотири метри (див. дод. Д, стіна замку з в’їзними воротами на рівні 3-го ярусу). Склепіння на всіх ярусах коробове. Особливий інтерес являють в’їзді ворота і коридор (див. дод. Д, коридор в’їзних воріт), що пронизує башту наскрізь на рівні третього ярусу. Над воротами на висоті понад десять метрів видніється кам’яний портал ренесансного стилю із зображенням гербу Язловецьких (див. дод. Д, герб Язловецьких). Сполучення із замком здійснювалося за допомогою високої кам’яної площадки, похилого пандусу і відкидного містка.

Таким чином, башта виконувала функцію надбрамної і водночас оборонної споруди. З неї можна було вести прямий і фланговий обстріл вздовж південної і північно-західної стін. У тому ж часі зводять будинок, що ділив подвір’я на дві частини, – західну і східну. На першому поверсі він мав наскрізний прохід.

Останній з роду Язловецьких – Геронім – помирає у 1607 р., і замок на короткий час поринає у круговерть зміни власників. Радзівілли, Чурили, Вольські, Білецькі майже не дбали про його міцність [26]. Врешті, в 1643 р. Язловецький замок купує гетьман королівського війська Станіслав Конецполь-ський. Він і його син Олександр у 1644 – 1659 рр. прибудовують північну півкруглу башту та оточують замок із сходу півдня і заходу зовнішнім фортифі-каційним кільцем так званим нижнім замком. Його східна оборонна система складається з двох квадратних веж, одна надбрамна з підземним містком.

Західна являє собою прямокутну казематну будівлю (згодом перебудовану на палац) із наскрізним проїздом (західні ворота) та два невеликі кутові бастіони. За міцністю і оборонними засобами замок над Вільховцем зараховувався до найкращих фортець краю. У 1647 р. Язловецька фортеця була захоплена козаками під керівництвом Богдана Хмельницького.

Після смерті Олександра Конецпольського фортецю було занедбано. Через це майже без опору вона була захоплена в 1672 р. турками, висланими з султанського табору під Бучачем [36].

Турки зайняли фортецю, але Хотинська поразка в 1673 році примусила їх відступити. В 1676 р. досить сильна залога польської фортеці здалась без опору Ібрагімові Шайтану внаслідок пияцтва і бездарності свого коменданта, як пише Вінцент Урбанський. Відтоді дев’ять років нею володіли турки. Намагаючись закріпитись на цій території, вони зміцнили Язловецьку фортецю, що стояла на північному рубежі нового турецько-польського кордону. Вони відбудували старі фортифікаційні споруди добудувавши до них нові, обнесли їх високим валом.

В 1683 р. коронний гетьман А.Потоцький з 12-ти тисячною армією невдало штурмував фортецю, і лише в серпні наступного року після тривалої облоги і штурму полякам вдалося примусити турків здатися [13].

Після панування турків місто занепало. Сам замок у турецько-польській період був доведений до руїни і відбудований лише на початку ХVІІІ ст. Яном Конецпольським [33]. Та час середньовічних фортець вже пройшов. Останні власники замку Любомирські, а потім з 1746 р. Понятовські не турбувалися про його вигляд і стан. Натомість місто розбудували і прикрасили палац, поряд заклали парк [36].

У 1747 р. добудовуються два бокових крила, які включили у свій об’єм оборонні стіни нижнього замку. З руїн до новобуду переносять вишуканий ренесансний вхідний портал (див. дод. Ж, портал входу), на якому вирізьблюють девіз Понятовського: «Honestus rumos alterum est partitonium» – «Добра слава – також спадок» (див. дод. Ж, надпис над вхідним порталом). Великий двір розкривається у бік старого, Високого замку та з’єднується з парком за допомогою наскрізного проїзду. Але й палац на початку ХІХ ст. починає занепадати: у моді інший стиль, зовсім друга архітектура.

Нове життя принесла сюди Марцеліна Даровська з роду Котовичів. Вона отримала дозвіл папи римського на заснування в замку монастиря.

Останній із власників замку, барон Віктор Блажовський, перебирається в сусіднє село, і відвідує замок лише раз на рік, а в 1863 р. віддає споруду під кляштор та школу. За кілька років замок викуповують і переробляють бальну залу та кімнати на келії. Кляштор діяв з 1863 по 1946 р.

У 1996 р. сестри Непорочниці знову заселили старі стіни, поділивши помешкання Нижнього замку з обласною фтізіопульмонологічною лікарнею-реабілітаційним центром [23] (див. дод. Ж).

3.4. Сакральні споруди

Церква Покрови Пресвятої Богородиці. Покровська церква розташована вона на березі Стрипи біля самої дороги (див. дод. З), була збудована в 1764 р.. Щодо проекту, то на цей рахунок в історичній науці єдиної думки немає. Ряд істориків вважає, що церква збудована за проектом німецького архітектора Шильцера [33]. Інші ж пов’язують її будівництво з відомим архітектором Бернардом Меретином [20]. В 1865 р. церква згоріла, але завдяки клопотанням о. Михайла Кириловича – бучацького пароха, була відновлена.

З погляду архітектоніки церква зведена бездоганно, про те не вносить нічого нового. Традиційна тричастинна споруда – притвор, неф і вівтар. Вони прямокутні у плані з ледь закругленими кутами, творять «обтічну» хрестоподібну форму, зв’язану по висоті другого ярусу великим виносним карнизом. Найбільша центральна