В регіональному розрізі збереглась тенденція диспропорційності розвитку туризму. Більше половини обсягів туристичної діяльності припадає на три регіони – АРКрим, м.Київ, Одеську область – які розвинені всебічно у різних галузях економіки. Водночас у регіонах, що є депресивними в інших галузях, туризм також не набув належного розвитку, не зважаючи на наявність необхідних для цього природних, історико-культурних та трудових ресурсів. Від 48% до 67% обсягів туристичної діяльності в Україні забезпечують підприємства АРКрим, м.Києва та Одеської області. Висновки до розділу 1. Отже, для забезпечення подальшого розвитку архітектурних туристичних ресурсів необхідно провести широкомасштабні дослідження і пошукові роботи з виявлення і оцінки нових територій, рекреаційних, рекреаційних та бальнеологічних ресурсів, з обґрунтування основних напрямів їх використання для розвитку туризму та організованого відпочинку населення з відповідною інфраструктурою обслуговування.
Розділ П. Архітектурно-туристичні ресурси України Як було зазначено у вступі у другому розділі курсової роботи буде розглянута лише частина найбільш відомих архітектурних туристичних пам’яток України. Тому що у рамках курсової роботи неможливо розглянути більш детально ці пам’ятки.
2.1. Київ – центр туристичного комплексу України Київ – це початок Києвської Русі. У Києві збереглися дивовижні архітектурні ансамблі, які будуть надзвичайно цікаві туристам. Але ми розглянемо тільки самий відомий зних – Софійський собор (Додаток 1). Державний архітектурно-історичний заповідник «Софійський музей» міститься в центрі Києва. На території заповідника, площа якого становить 5 гектарів, розташований чудової краси ансамбль пам’яток вітчизняного зодчества 11-18 століть. Найціннішою спорудою заповідника є Софійський собор – всесвітньовідома пам’ятка архітектури і монументального живопису 11 століття. Він велично височить у центрі ансамблю. Собор споруджено в період розквіту Київської Русі, великої східнослов’янської держави, колиски трьох братніх народів - російського, українського та білоруського. Давньоруська держава досягла вершини своєї могутності у часи правління князя Володимира Святославича ( 978 - 1015 р.) та його сина Ярослава Мудрого (1019-1054 рр.).
У 988 році за князя Володимира Святославича на Русі було запроваджено християнство, що мало велике значення для дальшого розвитку феодальних відносин, зміцнення єдності держави, піднесення культури, розширення політичних і культурних зв’язків Київської Русі з Візантією та іншими європейськими країнами. Із запровадженням християнства в Давньоруській державі почалось інтенсивне будівництво кам’яних християнських храмів. До їх створення залучались кращі будівельники і художники свого часу, використовувалися художні й технічні досягнення епохи. Храми прикрашалися настінними розписами, кам’яним різьбленням, ставали справжніми творами мистецтва. За часів сина Володимира - Ярослава Мудрого в Києві почалось велике будівництво. У цей же період збудовано митрополичий храм - Софійський собор, який став головною монументальною будовою міста. У літописах закладини собору датуються 1017 або 1037 роком. Певно, що його будівництво велося в 20-30 роки 11 ст. Навколо Софійського собору-центральної споруди Ярославового міста - стояли кам’яні храми, боярські палаци, житла городян, а подвір’я митрополії було огороджено муром. До наших днів з 11 століття збереглися лише Софійський собор і руїни Золотих воріт - парадного в»їзду в древній Київ. Назва собору «Софійський» походить від грецького слова «софія» ,що в перекладі означає «мудрість». Присвячений «мудрості християнського вчення», собор, за задумом творців, мав утверджувати на Русі християнство і феодально-князівську владу. Збудований як головний, митрополичий храм Русі , Софійський собор був у давнину громадським і культурним центром держави. Тут відбувалися царемонії «посадження» князів на київський престол, прийоми іноземних послів; біля стін собору збиралося київське віче; при соборі велося літописання і була створена Ярославом Мудрим перша відома в Стародавній Русі бібліотека. Уже в 11 столітті сучасники оцінили Софійський собор , як видатний твір мистецтва. Перший руський митрополит Іларіон - видатний публіцист свого часу - писав про нього: «Церковь дивна и славна всем округниим странам, яко же ина не обращаеться во всем полунощи земнем от востока до запада.» За свою багатовікову історію собор пережив навали ворогів, пограбування, часткові руйнування, ремонти і перебудови. В один з найважчих періодів історії древнього Києва -