Бакалаврська робота

ГРЯЗЕ- ТА ОЗОКЕРИТОЛІКУВАННЯ

В РЕКРЕАЦІЙНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………..3

Розділ 1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЛІКУВАЛЬНІ ГРЯЗІ ТА ОЗОКЕРИТ……………………………………………………………………..6

1.1. Основні види лікувальних грязей, їх склад та фізико-хімічні властив……………………………………………………………...……………6

1.2. Фізико-хімічні властивості озокериту……………………...…………...15

1.3. Родовища лікувальних грязей і озокериту………………………………18

1.4. Вплив лікувальних грязей і озокериту на організм людини…………...21

Розділ 2. ГРЯЗЕ- ТА ОЗОКЕРИТОЛІКУВАННЯ В РЕКРЕАЦІЙНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ…………………………………..32

2.1.Черче – основний грязелікувальний курорт Івано-Франківської області

2.2. Курорти Львівщини………………………………………………………36

Розділ 3. ОХОРОНА КУРОРТІВ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГРЯЗЕ- ТА ОЗОКЕРИТОЛІКУВАННЯ В РЕКРЕАЦІЙНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ…………………………………..52

3.1. Охорона курортів лікувальних грязей та озокериту……………………52

3.2 Проблеми та перспективи розвитку грязе- та озокеритолікування……54

Висновки………………………………………………………………………58

Список використаних джерел………………………………………………61

ВСТУП

Актуальність теми. У сучасному світі відпочинок, рекреація, туризм, оздоровлення є найвищою соціальною цінністю. Тому за останні кілька десятків років у світі поступово зростає значення рекреації. Це пов’язано, в першу чергу, із значним ростом доходів населення економічно розвинутих країн, зростанням загальноосвітнього рівня людей, розвитком транспортного сполучення. Люди залишають свої домівки з наміром відвідати нові місця, збагатити себе знайомством з пам’ятками історії, культури і мистецтва. Крім того, індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинку та оздоровлення в поки що екологічно благополучних регіонах світу.

В Україні таким регіоном є Карпати, де існують курортно-рекреаційні заклади різного спрямування. Саме тут є багаті поклади корисних копалин які благотворно впливають на організм людини. Серед них лікувальні грязі (родовища Немирова, Моршина, Черче) та озокерит (Бориславське та Старунське родовище).

Незважаючи на великий потенціал даних природолікувальних засобів, про їх вплив на організм людини та їх лікувальні властивості недостатньо відомо широкому загалу. Недостатньо інформації про географію поширення покладів лікувальної грязі та озокериту в Українських Карпатах та про їх фізичні та хімічні властивості. Надто мало наукової та популярної літератури, відомостей у періодичних вмданнях з цієї теми для отримання та поповнення знань, потрібної інформації, якою можна скористатися пересічним людям.

Вважаємо, що ця тема є актуальною, оскільки у зв’язку з погіршенням екологічної ситуації, умов праці, способу життя, зростає кількість людей, в тому числі й молодого віку, які потребують комплексного оздоровлення. Незамінним для цього є саме лікувальні грязі та озокерит.

Метою і завданням бакалаврської роботи є збір інформації про лікувальні грязі та озокерит Українських Карпат, її систематизація та узагальнення. Комплексне вивчення курортно-рекреаційної системи Українських Карпат, а саме тих курортів, де використовуються грязі та озокерит для лікування. Ознайомлення з родовищами лікувальних грязей та озокериту які наявні на вказаній території. Вивчити та проаналізувати види лікувальних грязей і озокерит та їх вплив на організм людини. Узагальнити зібрану інформацію та визначити напрямки та перспективи розвитку озокерито- та грязелікування в рекреаційних закладах Українських Карпат.

Об’єктом дослідження виступають Українські Карпати, насамперед ті курорти, де використовуються лікувальні грязі та озокерит для оздоровлення рекреантів. Предметом дослідження є природні процеси утворення лікувальних грязей та озокериту, їх особливості та цінні лікувальні властивості, шляхи та методи застосування у терапевтичній практиці.

Методи дослідження. В основу дослідження покладено такі методи: діалектичний; догматичний; метод узагальнення який застосовується для формування на основі вже існуючих у спеціальній літературі позицій та думок, нових наукових підходів, пропозицій щодо розуміння суті рекреаційного значення грязе- та озокеритолікування в рекреаційних закладах Українських Карпат; логіко-семантичний метод дозволив зробити поглиблений аналіз цієї проблематики.

Структура бакалаврської роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел, що містять 36 позицій. У першому розділі я дослідила хімічні та фізичні властивості озокериту та лікувальних грязей, їх вплив на організм людини, а також ознайомилась з іх основними родовищами. Другий розділ стосується грязе- та озокеритолікування в рекреаційних закладах Українських Карпат. Тут я розглянула основні курорти Львівської області та курорт Черче в Івано-Франківській області. Проаналізувала їх сучасний стан та методи лікування за допомогою озокериту та пелоїдів. У третьому розділі я ознайомилась із заходами щодо охорони курортів, визначила проблеми та шляхи розвитку грязе- та озокеритолікування.

Загальний обсяг бакалаврської роботи – 63 сторінки, в тому числі 59 сторінок основного тексту.

Розділ 1.

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЛІКУВАЛЬНІ ГРЯЗІ ТА ОЗОКЕРИТ

1.1. Основні види лікувальних грязей, їх склад та фізико-хімічні властивості

Грязелікування (пелоїдотерапія, від грец. Pelos – мул, глина і therapia – лікування) застосовується з давніх часів. За висловом римського історика Плінія Старшого, протягом багатьох століть в Криму існували «землі, які виліковуються рани». Клавдій Гален, який жив у II ст. повідомив про «єгипетський» способі застосування лікувальної грязі, яку під час повеней виносили води Нілу. В Італії на місці виверження вулканів залишалася сіро-земляниста маса, яку також з успіхом почали застосовувати у XVI ст. Там і понині користуються лікувальною гряззю вулканічного походження. У Франції грязелікування почали використовувати в XVII ст., а в Німеччині – у XVIII ст.

Грязелікування на Русі почали застосовувати в XIII ст., за часів панування ханів монголо-татарської феодальної держави. Грязьові процедури в супроводі із священними обрядами проводили на березі озера або лиману. Хворого заривали в грязь, залишаючи на поверхні тільки голову. Він знаходився в грязі протягом 1–2 год. і більше. Пізніше з’явилося правило – після грязелікування вживати теплий чай.

На початку XIX ст. грязелікування стало провідною терапевтичною процедурою, що проводилася під керівництвом лікарського персоналу. Перші грязелікарні відкрилися в Одесі (1820). Майже одночасно почалося грязелікування в Саках (1827) та Слов’янську (1832).