маленька подряпина. Крім того, лікування грязями слід проводити в спеціально обладнаних грязелікарнях, де використовують різні види грязі у поєднанні з іншими процедурами.
Крім основних лікувальних факторів (сірководнева вода й торфогрязі), в санаторії Любіня Великого розгорнуто фізіотерапевтичне відділення (світло, електропроцедури, УВЧ, ампліпульс, гінекологічні спринцювання і торфотампони, барокамера Кравченка, інгаляції, електросон, фітотерапія, ароматерапія, циркулярний душ, душ Шарко, підводий душ, підводне горизонтальне розтягування хребта, рефлексотерапія, масаж тощо).
Курорт Немирів відомий не лише в Україні, а поза її межами ось уже 190 років. Розташований недалеко від Львова (70 км) у сосновому лісі, він має сприятливі природні фактори для оздоровлення людини. Немирів осла-виться своїми унікальними сірковод-невими ваннами (вміст сірководню – до 180 мг/л), джерелами питної води «Анна» (тип «Миргородської»); яку вживають при захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Тут діє і фізіотерапевтичний комплекс, зокрема функціональна та ультразвукова діагностика, масаж, гідротерапія, озокерит для аплікацій, фіто- та лазеротерапія, рефлексотерапия, рентген-кабінет, стоматологічний та зубопро-тезний кабінети. Колектив санаторію самостійно заготовляє лікарські рослини для лікування пацієнтів.
У санаторії «Немирів» підлягають лікуванню: захворювання шкіри (хронічна екзема та себорея, нейродерміти, склеродермія, псоріаз, червоний плоский лишай), післяопікові стани (опікові кон-трактури і деформації, післяопікові рубці, гіпертрофічні та келоїдні рубці, вегетотрофічні порушення); нервової системи (полірадикулоневрити, попереково-крижовий радикуліт, плексити, неврити, інфекційні захворювання спинного мозку, наслідки його травматичних ушкоджень); опорно-рухового апа-рату (ревматичний полі-артрит, поліартралгія, інфекційні артрити ви-значеної етіології, рев-матоїдний поліартрит, хвороба Бехтерєва, де-формуючий хронічний остеоартрит, остеохондроз); серцево-судинні (гіпертонічна хвороба, невроз, ревматизм), захворювання шлунково-кишкового тракту, печінки та жовчного міхура, чоловічої та жіночої статевої сфери.
Сірководневі ванни зумовлюють по-червоніння шкіри завдяки розширенню капілярів і припливу крові до шкіри із внутрішніх органів. Під впливом сірководню змінюється діяльність різних систем та органів сповільнюється робота серця, знижується підвищений арте-ріальний тиск, поліпшується обмін речовин, зменшуються або зникають прояви різних запальних процесів (у шкірі, кістках, суглобах, хребцях, м’язах, сухожилках, статевих органах), розширюються пери-ферійні, артерії та артерії серця, підвищується ріст волосся, зміцнюються між хребцеві хрящові диски. Усе сприяє про-філактиці та лікуванню остеохондрозу хребта, ревматизму, гіпертонії, атеро-склерозу, хвороб шкіри, статевих органів, нормалізації стану імунної та нервової систем. Пацієнти стають спокійними, у них поліпшуються сон та настрій, вони рідше хворіють на різні запальні процеси.
Немирів – єдиний в Україні спеці-алізований санаторій для лікування захворювань шкіри, зокрема станів після перенесених опіків. У санаторії функціо-нують реабілітаційне спеціалізоване відділення для лікування дітей з опіковою хворобою у супроводі батьків та реа-білітаційне спеціалізоване відділення для лікування дітей із захворюванням шкіри у супроводі батьків [18, c. 13].
Розділ 3.
ОХОРОНА КУРОРТІВ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГРЯЗЕ- ТА ОЗОКЕРИТОЛІКУВАННЯ В РЕКРЕАЦІЙНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ
3.1. Охорона курортів лікувальних грязей та озокериту
Розробка лікувальних грязей та озокериту, що належать до природних лікувальних ресурсів, здійснюється за спеціальним дозволом на користування надрами в порядку, визначеному законодавством України.
Лікувальні грязі, що належать до природних лікувальних ресурсів, видобуваються в обсягах, ліміт яких затверджується Державною комісією України по запасах корисних копалин. Якість природних лікувальних ресурсів регламентується спеціальним медичним (бальнеологічним) висновком, який визначає кондиційний склад корисних і шкідливих для людини компонентів.
Медичний (бальнеологічний) висновок надається центральним органом виконавчої влади з охорони здоров’я.
Видобуток, підготовка, переробка та використання лікувальних грязей та озокериту, що належать до природних лікувальних ресурсів, здійснюються згідно із затвердженими проектами та встановленими центральним органом виконавчої влади з геології та використання надр квотами [10, c. 14].
Лікувальні грязі в більшості випадків є природними поверхневими утвореннями, тому дуже чутливі до стану навколишнього середовища. Лікувальні грязі мають велику адсорбційну здатність і можуть вилучати з водних розчинів і накопичувати в собі різні, в тому числі і шкідливі для людини, елементи і речовини. Нерідко в лікувальних грязях створюються сприятливі умови для зберігання і навіть для розвитку патогенних мікроорганізмів (збудників газової гангрени, стовбняку та ін).
Специфіка методики грязелікування, а саме тісний контакт грязьової маси з тілом людини, її статичність під час процедури, контакт із слизовими оболонками, багатократність застосування грязі (хоча і після регенерації) визначає строгий підхід щодо норм і вимог, що ставляться до цього виду курортних ресурсів. Це перш за все стосується санітарно-бактеріологічних показників лікувальної грязі. І хоча якісні показники для лікувальних грязей донедавна не стандартизувалися, загальноприйнятими є санітарно-бактеріологічні норми: загальна кількість аеробів в 1 г – не більше 1 млн в сапропелевих і торфових грязях; не більше 500 тис. в намуляних сульфідних і сопкових грязях і не менше 10 в інших групах грязей. Крім того, при наявності незадовільних санітарних обставин на території, що оточує грязьове родовище, в пелоїдах рекомендують визначати бацили стовбняку, а у використовуваній лікувальній грязі – кокову мікрофлору. При цьому, якщо ці види патогенної і гнійної мікрофлори будуть знайдені, лікувальна грязь використанню не підлягає [28, c. 142].
Стосовно фізико-хімічних показників, беручи до уваги відсутність норм на вміст у лікувальних грязях як корисних, так і шкідливих компонентів, звичайно керуються загальним правилом, що обставини навколо грязьового родовища повинні забезпечувати збереження наявних у ньому корисних компонентів або збільшувати їх вміст. Це стосується перш за все сірководню, сульфідів заліза, колоїдної сірки, бітумів, гумінових речовин, ферментів, вітамінів та ін. Шкідливими в лікувальних грязях визнані важкі метали, радіоактивні речовини, отрутохімікати, багато речовин, що містяться в миючих засобах, промислових стоках, нафтопродуктах. Виявлення більшості цих речовин ускладнюється відсутністю методик їх визначення, особливо кількісного їх вмісту в лікувальних грязях. У зв’язку з цим при визначенні санітарного стану грязьового покладу