Лікувальна торфова грязь має темно-коричневий або майже чорний колір, високу пластичність та вологість (65–85 %), і не повинна містити в собі жодних домішок. Ця грязь характеризується високою вологоємністю і наявністю великої кількості органічних речовин (вище 25 %). Для неї характерні теплові якості – висока теплоємність, низька теплопровідність, здатність утримувати тепло. Реакція лікувальної грязі коливається в широких межах – від різко кислої до нейтральної. Особливу лікувальну цінність мають пелоїди, що містять сульфат кальцію та певні мікроорганізми, які призводять до утворення сірководню. Торф має також високу адсорбційну здатність [14, c. 195].

Сопкові грязі – продукт діяльності так званих грязьових вулканів, сопок та інших утворень, що знаходяться в молодих складчастих областях в тектонічних зонах, що складаються з глинистих шарів. Вони представляють собою напіврідкі глинисті утворення, що викидаються на земну поверхню по тектонічних тріщинах завдяки утворенню великого гідростатичного тиску, який разом з вуглеводневими та метановими газами і напірними водами прориває вище розташовані водонепроникні пласти. У результаті на поверхню землі випливають перетерті напіврідкі глинисті утворення у вигляді сопкових вивержень і виливів. У міру просування з надр землі грязі збагачуються мікроелементами (літій, барій, марганець, стронцій) [6, c. 214].

Сопкові грязі переважно мінерального складу, світло-сірого кольору. Грязьовий розчин містить великі концентрації йоду (до 80 мг/л), брому (до 170 мг/л), бору (100 і вище мг/л). Є незначні сліди органічних речовин. Сопкові грязі відносяться до лужних пелоїдів (рН>8). За класифікацією пелоїдів сопкові грязі відносяться до неорганічного типу і в природі зустрічаються в рідкому і сухому стані.

Поклади сухого сопкового мулу на поверхні грязьових вулканів розглядаються не як застигла маса, а як складна біогеохімічних система, в якій постійно відбуваються перетворення одних речовин в інші з утворенням проміжних продуктів, що володіють вільнорадикальною активністю.

Сопкові грязі за фізико-хімічними особливостями є слабким подразником в порівнянні з муловими або торф’яними. Вони мають невелику мінералізацію і містять велику кількість брому, що викликає седативну та протизапальну дії. Терапевтичний ефект під впливом сопкових грязей досягається за рахунок великої кількості мікроелементів – бору, йоду, брому, ванадію, молібдену, цинку, міді, натрію, хлору, марганцю, селену, гумінових і фульвокислот, а також за рахунок різних газів, що забезпечують гарний лікувальний ефект.

Висока активність сопкових грязей пов’язана з наявністю в них органічних речовин, і перш за все карбоксильних, карбонільних, хінонових і гідроксільних груп, що володіють біофізичними властивостями через наявність у них вільних радикалів. Завдяки тому, що сопкові грязі мають лужну реакцію, під впливом грязелікування у хворих помітно збільшується в плазмі крові вміст гормонів кори надниркових залоз.

Сопковим грязям притаманні здатність швидкого перетворення із сухого в рідкий стан і назад за рахунок високих вологоємність якостей колоїдного комплексу, що дозволяє отримувати бруд необхідної консистенції для грязьовий процедури. Значний вміст глини в поєднанні з лужним середовищем мулу сприяє розм’якшенню шкірного епідермісу і проникненню окремих інгредієнтів через шкіру. Аплікації з сопкових грязей легко переносяться, вони регулюють функціональний стан організму, особливо в ослаблених хворих [30, c. 28].

Лікувальні грязі або пелоїди – це природні органо-мінеральні колоїдальні утворення (намулові, торфові, сопкові та ін.), які володіють високою теплоємністю і теплоутримуючою здатністю і містять, як правило, терапевтичноактивні речовини (солі, гази, біостимулятори і т.д.) і живі мікроорганізми.

Лікувальна грязь як природне утворення є складною фізико-хімічною системою, окремі компоненти якої знаходяться в динамічній рівновазі між собою.

Розкладена органічна речовина (гумус, аморфний детрит і водорозчинні сполуки) звичайно становить основну частину органічної маси пелоїдів – 80–90 % і рідко знижується до 50–60 %. Хімічний склад органічних речовин лікувальних грязей дуже складний і залежить від біологічного складу вихідного матеріалу, характеру і кратності його біологічної переробки. Найважливішими компонентами органічних речовин є бітуми 4–20 % органічної маси, водорозчинні 1–12 %, легкогідролізні 8–52 %, гумінові 17–60 %, важкогідролізні 2–14 %, целюлоза 1–9 %, негідролізний залишок (лігнін) 9–31 %. При наявності органічних речовин нафтового походження в їх складі з’являються нафтенові кислоти, асфальтени. Розкладена органічна речовина в своїй більшості є колоїдною, входить до гідрофільно-колоїдного комплексу і надає грязям добрих теплових і в’язко-пластичних властивостей. Багато органічних речовин мають велике лікувальне значення (бітуми, гумінові кислоти, жирні кислоти, амінокислоти та ін.) [28, c. 170].

Мінеральна (зольна) частина лікувальних грязей складається з численних нерозчинних у воді мінералів і сполук, важко- і легкорозчинних солей, а також інших сполук. Ці мінеральні речовини можуть міститись у грязях в різному стані – у вигляді твердих частинок, гелю, розчинених у воді іонів і газів.

З нерозчинних у воді речовин в мінеральній частині грязей переважають глинисті породи, глинисті мінерали, різні вапняки і доломіти. Зустрічаються також залізовмісні руди і мінерали. Сполуки алюмінію завжди присутні як частина глинистих порід. Крім того, в мінеральному складі грязей присутні в невеликій кількості сполуки сірки, марганцю, фосфору, азоту і в мікродозах кобальт, свинець, йод, бром, уран і ін. Розчинені у воді речовини (в основному мінерали і солі) можуть міститись у лікувальних грязях як в розчиненому стані – в грязьовому розчині, так і у вигляді осаду (кристали, порошок, прошарки) [13, c. 132].

Гази у лікувальних грязях містяться, як правило, в невеликій кількості і утворюються як за рахунок біологічних процесів, так і в результаті хімічних реакцій. Гази можуть бути в грязях у вільному стані (в порах і капілярах рослинних решток, а також на поверхні твердих мінеральних частинок), частіше в розчиненому стані.