Вплив озокериту на організм людини складається із температурного, механічного і хімічного факторів. Озокерит характеризується низькою теплопровідністю, високою теплоємністю і теплоутримуваністю. При нанесенні озокериту на шкіру, швидко утворюється шар, температура якого близька до температури шкіри, це дає можливість застосовувати озокерит високих температур (60–70°С) без виникнення опіків. Механічний фактор дії озокериту зумовлюється його здатністю при охолодженні зменшуватись в об’ємі на 10–12 %, що супроводжується легким здавлюванням шкіри людини і веде до більш глибокого поширення тепла. Хімічний вплив озокериту зумовлений наявністю у ньому біологічно активних речовин, які здатні проникати через шкіру організму [2, c. 248].

Озокерит впливає на симпатичну і парасимпатичну нервову систему. Смолисті речовини, що входять до складу озокериту, діють на вегетативну нервову систему, а обезсмолений озокерит такої дії не справляє. Таким чином озокерит не тільки є фактором теплолікування, але і діє на організм хімічними засобами, що входять до його складу. Великий інтерес представляв питання про наявність в озокерит біологічно активних речовин. Було встановлено, що в озокерит не містяться канцерогенні речовини типу. З метою виявлення канцерогенних властивостей озокериту при зовнішньому застосуванні, було проведено дослідження, тривалий час озокерит втирали в шкіру тварин, проте канцерогенного впливу не виявили.

Разом з цим, необхідно підкреслити, що озокерит, будучи активним стимулятором біологічних процесів в організмі, може прискорити і підсилити ріст наявних пухлин в організмі. Ось чому озокеритолікування протипоказане при підозрі на наявність пухлини навіть доброякісного походження. Також озокерит протипоказаний при виразках шлунка.

Встановила, що після аплікацій озокерита на 150–200 % збільшується розщеплення білків шкіри. Крім того, аплікації озокериту ведуть до збільшення кількості води в шкірі на 2–4,7 %. Зміни білкового та водного обміну досягають найбільшої інтенсивності після 20 процедур.

Озокерит, остигаючи, викликає перш за все у відповідь реакцію з боку судин шкіри. Встановила, що спочатку капіляри звужуються – ця фаза триває 5–40 с, потім настає стійке розширення капілярів із збільшенням капілярної мережі. Цікаво, що після видалення озокериту з шкіри подібна реакція капілярів тримається протягом години [7, c. 11].

Є такі способи застосування озокериту: салфетно-аплікаційний і кюветно-аплікаційний. Найпоширеніший кюветно-аплікаційний спосіб, коли озокерит розливають у кювети, в які покладено клейонку, коли температура на поверхні озокериту досягає 40–42°, його разом з клейонкою виймають з кювета і накладають на певні ділянки тіла. При салфетно-аплікаційний способі на шкіру кладуть марлеву салфетку великого розміру змочену озокеритом, що має температуру 45–48°, а інші 2–4 салфетки, трохи менших розмірів, змочені озокеритом, нагрівають до 50–55°, кладуть на першу салфетку. Тривалість процедури – від 20 хв. до 1–2 год. Процедури проводять щодня або через день, курс лікування 15–20 процедур [26, c. 228].

Розділ 2.

ГРЯЗЕ- ТА ОЗОКЕРИТОЛІКУВАННЯ В РЕКРЕАЦІЙНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

2.1. Черче – основний грязелікувальний курорт Івано-Франківської області

Курорт «Черче» єдиний бальнеогрязьовий санаторно-курортний заклад у Івано-Франківській області. Оточений передгір’ями Карпат з прекрасною мальовничою природою, він має чудові лікувальні фактори: унікальні сірководневі води, торф’яну лікувальну грязь та клімат лісостепової зони все це сприяє лікуванню хворих з захворюваннями органів дихання, травлення, нервової системи, порушень обміну речовин, тощо.

Про курорт стало відомо у 1927 р., це офіційна дата початку діяльності теперішнього санаторію «Черче», який колись був відомий як «Мінеральний живець Черче». На перших порах місцевими грязями лікувалися лише черчани та жителі навколишніх сіл, але згодом географія хворих значно розширилась. Відомо що у 1870–1880 рр. до Черча з’їжджались люди з усієї Галичини та з-за кордону. Офіційно лікувальні властивості черченської грязі було визнано фахівцями лише на початку XX ст. [12, c. 24].

Торфові грязі є основним багатством санаторію, у них містяться ангідрит кремнію, оксид заліза, алюміній та інші елементи, які становлять біля 50 % сухої речовини. Із органічних речовин виявлені лігніно-гумусовий комплекс, цукор клітковина, органічні кислоти (оцтова, мурашина). За їх допомогою лікують складні випадки остеохондрозу, хвороби Бехтерєва, деформуючі артрози, захворювання центральної нервової системи, варикозне розширення вен, запальні захворювання суглобів, запальні процеси в жінок, безпліддя та хронічні простатити в чоловіків [9, c. 7].

На курорті грязь застосовується у вигляді грязьових аплікацій, ванн, компресів та електрофорезу грязьових розчинів.

Використання грязерозвідних ванн значно розширює можливості грязелікування, так як легше переноситься хворими через зниження концентрації грязі, а також, впливаючи на всю шкіру, дозволяє призначати ці процедури при множинності уражень та системних захворюваннях.

В основі дії пелоїдів лежать специфічні адаптивні реакції, які характеризуються неоднаковими зрушеннями в активності гуморально-регульованих систем, а також змінами співвідношень біологічно активних речовин. Цілюща дія лікувальних грязей пояснюється, зокрема, хімічним фактором,