Легенди не залишаються самотніми, а надихають людей творчих своїм втаємниченням. Так і з Раковецьким замком.

Не оминуло його ні прискіпливе вічко фотоапарата, ні всюдисуще око художника. До нього вкотре повертаються вони в своїй творчості. І повертатимуться - якщо не дамо загинути замкові...

"...Чернелиця, містечко в повіті Городенківськім. На правому березі Дністра, на півмилі від цієї ріки, над потоком лежить занедбаний замок, який у загальних штрихах в цілому зберігся..." Так розпочинає свій опис чернелицької твердині історик-краєзнавець О. Чоловський.

Про замок згадують: "...Замок розташований у східній стороні містечка, на легкому скелястому піднесенні, доступному тільки зі сходу.

Являє собою зразок фортець, які будувалися на Русі, — з однією тільки відмінністю, що там ті споруджувалися із землі і дерева, а тут дерево і земля замінені муром. Ця місцевість з горою займає площу 4 мури.

Стіни чотирикутника товщиною 2 метри і висотою 2,5 м вимуровані з лупаного каменю і упорядковані бійницями для ручної зброї.

В середині західного муру, збереженого відносно краще, знаходиться двоповерхова квадратна вежа, покрита дахом, в якій є аркова в'їзна брама, архітектурно оздоблена, чим і привертає до себе увагу.

Фасад її зовнішньої сторони оздоблює великий герб "Ро§оп", вирізьблений з каменю, але пошкоджений власне в тім місці, де мав би бути вирубаний рік. Від таблиці залишилось тільки обрамлення.

По правій стороні брами є отвір для гармати, по лівій — вхід до підвалів. Внутрішній фасад вежі оздоблює герб "Рі1а\уа", розміщений теж над одвірком брами з літерами Е.8.Х.С.\Ґ.В, що означають: Єфросинія Станіславіцька, княгиня Чарторийська, воєводина Брацлавська (друга дружина князя Михайла Чарторийського).

Житлові кімнати по обидва боки брами знищені і використовуються під стайні. Другий поверх порожній.

В центрі просторої площі, оточеної фортифікаційними мурами, яка використовується під овочевий город, ближче до південно-західного рогу підноситься невеликий одноповерховий житловий будинок.

Збудований він з лупаного каменю, з гарно різьбленими одвірками і віконними рамами, і дотепер зберігся добре. Мешкає в ньому теперішній власник Самуель Мосберг, який хотів у минулому році замок перебудувати. Але розпорядженням Городенківського староства під загрозою кари це робити заборонялось.

Чернелицький замок заснований на початку XVII століття. Закінчений, однак, був лише по війнах козацьких Михайлом Георгієм Чарторийським, воєводою Брацлавським. Свідчить про це герб його дому і інструкція шляхти з Галицького сеймику 1659 р., яка рекомендує королеві компенсувати кошти, витрачені князем на фортифікацію замку. У війнах турецьких два рази був здобутий і знищений (1672 і 1676 рр.).

Чернелицький замок XVII ст. бастіонного типу був зведе-ний для оборони неспокійного східного кордону Галичини від рейдів турецьких військ, розквартированих у Хотині. Це був найбільш східний фортпост Речі Посполитої на правому бе-резі Дністра [58а].

Вперше замок був зруйнований козацьким загоном під час національно-визвольної війни 1648 - 1654 pp. Але в 1659 р. відбудований Міхалом Єжи Чарторийським (1621 - 1692 pp. )- воєводою брацлавським. Твердиня відігравала стратегічну роль під час польсько-турецької війни в 1685 - 1691 pp. У ній двічі зупинявся на ночівлю польський король Ян III Собєський під час турецьких кампаній. Замок двічі здобували турки (у 1672 та 1676 pp.), але твердиню щораз відбудовували. Після того, як у 1817 р. замок залишив його останній власник, укріплення стало пусткою.

Чернелицький замок займає територію 2,5 га. Він квадрат-ний у плані, оточений мурами та земляними насипами й зараз зусібіч оточений старим яблуневим садом. Чотири бастіони зміцнювали наріжжя, мури куртин були 2 м. завтовшки та 6 м. заввишки. До західної куртини був прибудований палац з одно-поверховою, з пілястрами квадратною вежею, покритою дахом, в якій є аркова в'їзна брама. Зовні вона багато декорована баро-ковою різьбою, вирізьбленим з каменю гербом Чарторийських - обрисами вершника зі зброєю. Внутрішній фасад вежі теж оз-доблює герб з літерами E.3.X.C.VV.B, що означають: Єфросинія Станіславіцька, княгиня Чарторийська, воєводиха Брацлавська (друга дружина князя Міхала Чарторийського).

Народний переказ розповідає, що подільська красуня Єфросинія не любила старого польського князя. Нелюб на-довго зникав з замку у далекі походи. А дружина щедро розда-ровувала князівські скарби на будівництво церков і монас-тирів, мордувалася самотністю й почувалася як покинута всіма пташка у клітці. І за відсутності князя-воєводи Єфро-синія покохала іншого - молодого козака, з яким часто кінно прогулювалася понад Дністром. Й от, коли князь повертався з Далекого віденського походу і мав довідатися про зраду, Єфро-синія з розпуки кинулася з найвищої вежі долу. М.Чарторийський наказав замурувати тіло жінки в стіну замку, а її ініціали викарбувати над головною брамою.

Від князівського палацу під замком до Домініканського костьолу у смт.Чернелиці пролягав підземний хід (нині завалений), на випадок затяжної облоги й евакуації існували й до-поміжні підземні лабіринти, що виводили до Дністра [58].

В часи молдавських походів Яна III в роках 1685-1691 відігравав важливу роль, бо служив місцем зберігання провіанту і фуражу. Сам Собеський в ньому кілька разів замешкував.Служив він за помешкання наступним власникам: Галецьким, Потоцьким, Стадницьким і іншим, чи їхнім орендарям.

Пнівський замок XVI—XVII ст. височить на пагорбі над Би-стрицею-Надвірнянською у Пневі Івано-Франківської області поряд з Надвірною (власне, сучасне місто Надвірна виникло як підзамкове поселення (підзамче) дворових людей, які служили "на дворі" замку). Належав Пнівський замок магнатам румунського походження Куропатвам, які перебували на військовій службі у польських королів. Перша докумен-тальна згадка про нього датована досить пізнім часом - 1482 p., хоча постав він на століття раніше.

До побудови Станіславської фортеці це була найміцніша твердиня Підкарпаття.