Максимально толерантний взаємозв'язок виставки саркального мистецтва з храмом поширюється на надзвичайно глибокий контекст історичного міського середовища, його забудови, сакральних архітектурних пам'яток, будівничих і митців нашого міста. Разом вони утворюють самобутній макрокосмос художньо-історичної пам'яті Івано-Франківська, що набуває нової якості в процесі подальшої забудови і реставрації середмістя. Музей та його сакральна експозиція - це міст між минулим і майбутнім, місце зустрічі різноманітних художніх, національно-культурних, духовних традицій, які заслуговують на увагу й пошану [25].

Однією з найстаріших снятинських церков, яка збере-глася до нашого часу є Вознесенська церква, побудована 1784 року, а в 1876 році розши-рена, перебудована і благословенна; у ній зберігалася цер-ковна документація (метрики) з інших міських храмів починаючи від 1775 року. Тут, напроти Вознесенської церкви, меш-кав священик о. Теофіл Кобринський, її настоятель. У Вознесенському храмі 1894 року встановлено новий іконостас і "помальовано цілу церкву", а у 1903 році покрівлю святині побито бляхою [69].

Благовіщенська церква унікальна і єдина найстаріша пам'ятка дерев'яної архітектури XVI століття. Унікальний храм пережив дві реставрації 1648 і 1767 рр. За легендою, саме в 1648 р., напередодні національної революції, в церкві молився видатний політичний і військовий діяч України, гетьман Богдан Хмельницький. Бароковий іконостас церкви розписував відомий український маляр XVIII ст.. Теофіл Копистянський. Архітектурний ансамбль доповнює й дзвіниця, збудована 1587 р. Неподалік церкви існував до 1744 р. Благовіщенський монастир. Відомо, що від самого початку церква мала бібліотеку вартісних богослужбових книг.

У 1854 р. церкву перебудували: видовжили бокові рамена, зменшили купол, а в інтер’єрі – перенесли вівтар у північне крило.

Збереглися свідчення, що в 1930-х рр.. храмом, за дорученням церковної влади, опікувалися отці-василіяни [24].

Благовіщенська церква. Вона була побудована у XVIII столітті в системі монастирсь-кої будови і залишалась основною в комплексі монастирських свя-тинь. Біля неї - двоярусна дзвіниця, що також є однією з най-старіших дерев'яних будов краю. Ця старовинна церква хрещата, в ній домінує не центральна баня, а бічні розвинуті зруби. Мабуть, в українській архітектурі немає іншого та-кого храму, де б "розстеленість" об'ємів по землі знайшла таке високохудожнє втілення.

Той, хто будував храм, був справжнім художником, спромож-ним у малому втілити красу. Жаль, що не знаємо талановитого архітектора.

Благовіщенська церква відома також своїм чудовим іконостасом, в розписі якого брав участь видатний західноукраїнський художник минулого століття Теофіл Копистинський [23].

До інших історико-культурних об’єктів Покуття можна віднести: в містечку Богородчани розташований ансамбль домініканського монастиря, який включає костел (1742-1761) і палати з келіями (1762).

Костел непорочного зачаття Діви Марії у Городенці

Поза всяким сумнівом, найкрасивішим і найвеличнішим хра-мом краю, гордістю Городенківщини є костел Непорочного За-чаття Діви Марії у Городенці. Мистецтвознавці відносять його до найвизначніших споруд стилю пізнього бароко в Центральній Європі.

Костел у Городенці став першим витвором на наших землях відомого італійського архітектора, вихідця з міста Лугано, що на межі Італії та Швейцарії, Бернарда Меретина. Модель костелу з липової деревини, виготовлена архітектором на батьківщині і запропо-нована для схвалення Миколі Потоцькому, зберігалася до Дру-гої світової війни у Львові (тепер бібліотека НАН України ім. В. Стефаника). Таким чином, завдяки ідеї побудови ве-личного храму в Городенці до Га-личини на запрошення мецената Потоцького прибув видатний ар-хітектор Бернард Меретин, який дещо пізніше звів собор Св. Юра у Львові, ратушу, Успенський ко-стел і Покровську церкву в Бу-чачі, Успенську церкву знову ж таки в Городенці, костел у Годовиці на Львівщині, декілька кам'яниць на площі Ринок у Львові. Ра-зом з Меретином у Городенці працював його учень Петро Полейовський. Уже пізніше, в 1770-х роках, консультуючи будівництво Успенського собору Почаївської лаври, останній рекомендував перекрити бокові каплиці «овальним склепінням, як у Горо-денці та інших нових будівлях»[53].

Будівництво костелу Непо-рочного Зачаття Діви Марії у Го-роденці завершено в 1760 році, тоді ж, 2 липня, його освячено. Храм зведений у найкращих тра-диціях баварсько-австрійсько-чеської та італійської архітектур-них шкіл і належить до найкра-сивіших споруд стилю пізнього бароко в Україні та, мабуть, і в Центральній Європі.

Костел Непорочного Зачаття Діви Марії прикра-шало п'ять вівтарів і близько 30-ти скульптур робо-ти визначного митця: розп'яття з пристоячими Іоаном та Марією, вівтар Богородиці з фігурами Якима, Анни, Єлизавети, Йосифа, вівтар Яна Непомука з жіночими алегоричними постатями, вівтар Святої Трійці [53].

Церква Успіння Пресвятої Діви Марії — визначна пам'ятка піз-нього бароко, яка вже два з половиною століття прикрашає Городенку. На її місці раніше стояв дерев'яний храм. Скоріш за все, її було розібрано перед початком будівницт-ва нового кам'яного храму.

Спорудив Успенську церкву своїм коштом для української гро-мади міста граф Микола Потоцький, про що свідчить фундаційний акт за підписом фундатора, складений 2 квітня 1754 року в Бучачі: «Я, Миколай на Потоку, Бучачі, Городенці і Гологорах По-тоцький, староста Канівський, маючи постійно в пам'яті добро-чинні ласки і щедроти Господні, які щоденно ми приймаємо, на-думав на здійснення подяки цьому ж Безсмертному Богу, аби хвала Його продовжена була вічно, з дарів Його виділити й офі-рувати в місті моїм дідичнім Городенці, у воєводстві Руськім, у землі Галицькій церкву міську парафіяльну під титулом Успення Пресвятої Діви Марії» [59]. Причетність графа до спорудження церк-ви підтверджує п'ятираменний хрест над її фасадом — родовий герб Потоцьких.

Слід зазначити, що після приєднання в 1772 році Галичини до Австрії здійснювані імператором