- Невисокий рівень реклами та просування області як культурного центру України;

- Низький рівень співпраці із туроператорами та корпоративними замовниками в галузі екскурсійної діяльності;

- Нерозвинута ринкова інфраструктура;

- Незадовільна державна політика щодо збереження та відновлення визначних пам’яток культури держави;

- Загроза зниження історичної цінності деяких історичних будівель та особливо історичних центрів міст області внаслідок проведення масових невпорядкованих забудівель, які часто не відповідають архітектурному стилю, який склався на території;

- Невпорядкована інформація про наявні музейні та експозиційні фонди закладів;

- Недостатній рівень розвитку туристичної інфраструктури;

- Поганий стан автомобільних шляхів та інженерних споруд;

- Відсутність доріг та дорожніх туристичних знаків до об’єктів культурно-історичної та архітектурної спадщини, об’єктів природно-заповідного фонду;

- Недостатня система спостереження, управління та нагляду за станом та охороною природних ресурсів області;

- Відчуження територій національних парків призводить до скорочення пропозицій з екологічних екскурсій і туризму;

- Відсутня система маркування шляхів;

- Відсутність обладнаних зупинок та туристичних притулків на маршрутах;

- Недостатня кількість пунктів оренди туристичного спорядження;

- Недотримання туристами та екскурсантами правил перебування на заповідних територіях;

- Недостатній рівень безпеки туристів на маршрутах;

- Природні катаклізми й екологічні проблеми та низькі темпи подолання їх наслідківтощо .

Проведений вище аналіз позитивних і негативних аспектів розвитку екскурсійної справи в регіоні свідчить про необхідність подальшого ґрунтовного аналізу галузі та її реформування. Незважаючи на можливі загрози з боку погіршення інвестиційного клімату, недостатнього фінансування реалізації цільових програм та інші можливі небезпеки, слід дотримуватися чітко встановленого курсу на популяризацію регіонального екскурсійного потенціалу, чому значною мірою сприятиме:

- Залучення інвестицій у розвиток територій, що сприятиме підвищенню загального інвестиційного рейтингу області;

- Розвиток пізнавального, історико-екскурсійного туризму;

- Створення реєстру національних культурних цінностей краю;

- Збереження традицій через проведення фестивалів (Карпатський вернісаж та ін.), створення різних туристично-екскурсійних об’єктів (маєток св. Миколая та інші);

- Створення спільних туристичних продуктів та екскурсійних програм із сусідніми областями та країнами Європи як частини Карпатського Єврорегіону;

- Розвиток мережі оглядових панорамних місць і витягів;

- Розвиток і будівництво доріг, придорожньої інфраструктури;

- Заходи по збереженню, охороні та відновлення памяток історико-культурної, архітектурної і природної спадщини, реставрація історичних центрів міст регіону;

- Розробка та реалізація програм з розвитку водного, гірськолижного, пішохідного, виставкового туризму;

- Формування і просування туристичних брендів – Яремче, Коломиї, Івано-Франківська, Карпатського трамваю, Манявського водоспаду, Дністровського каньйону, місць релігійного паломництва .

Таким чином, в основу планування розвитку рекреаційно-оздоровчого комплексу має бути покладена ідея природно-історико-етнографічної рекреації, яка базуватиметься на створенні рекреаційного середовища та найбільш раціональному використанні територіальних поєднань природних умов, ресурсів, історичних і архітектурних пам'яток [49].

Орієнтуючись на вище покладені завдання слід поставити перед регіоном мету – створення, збереження, відтворення та охорона туристично-екскурсійних атракцій і розвиток інфраструктури, які в комплексі дозволять розширити коло споживачів-екскурсантів та підвищити конкурентоздатність туристичного продукту. Стратегічно важливим є налагодження міжсекторного партнерства туристичних підприємств між собою та з органами влади на місцях, які мають будуватися на принципах єдності, чіткості та зрозумілості.

Висновки до третього розділу

Відповідно до викладеного вище можна зробити такі висновки:

Історико-культурний природній потенціал області забезпечує можливість організації екскурсій різного спрямування. Головною особливістю є нерівномірне територіальне розташування рекреаційних ресурсів.

Історичні, краєзнавчі, архітектурні, мистецтвознавчі та етнографічні екскурсії проводять в Івано-Франківську, Маняві, Верховині, Криворівні, Галичі, Крилосі, Коломиї, Косові, Шешорах, Осмолоді, Яремче, Пневі, Делятині. Основні об’єкти – пам’ятки архітектури, історичні події, місця бойової слави, етнографічний колорит і народні художні промисли.

Найбільший потенціал для розробки та проведення природознавчих та екологічних екскурсій є на території Яремчанської міської ради, у Косівському, Долинському, Надвірнянському, Городенківському, Верховинському районах.

Серед запланованих до реалізації проектів – розробка мережі туристично-екскурсійних маршрутів по місцях, пов'язаних з національно-визвольною боротьбою на території області.

Прикарпаття є одним із перспективних туристичних регіонів держави. Спостерігається тенденція до зростання масової частки обслужених екскур-сантів в загальній масі туристів, але значним недоліком є те, що більшість екскурсій проводяться гідами-екскурсоводами без фахової підготовки.

Зважаючи на існуючи проблеми і перспективи розвитку екскурсійної діяльності в регіоні слід поставити за мету створення, збереження, відтворення й охорону туристично-екскурсійних атракцій і розвиток інфраструктури, які в комплексі дозволять розширити коло споживачів-ек-скурсантів, підвищити інвестиційний рейтинг регіону та збільшити конку-рентоздатність туристичного продукту. Стратегічно важливим є налагодження в регіоні партнерства туристичних підприємств між собою та з підприємствами супутніх галузей, а також зміцнення зв’язку з органами влади на місцях.

ВИСНОВКи

1. Екскурсійна справа на Прикарпатті має майже двохсотлітню історію розвитку. Історичні передумови сприяли розвиткові туристичного руху в руслі краєзнавчої та народознавчої роботи, яка розвивалася не зважаючи на складні політичні та соціально-економічні умови.

Серед видатних прикарпатських краєзнавців минулого слід згадати Ю. Целевича, І. Франка, М. Бачинського. Помітний внесок в історико-краєзнавчу роботу зробили вчені сучасності – П. Арсенич, Б. Гаврилів, В. Грабовецький, В. Полєк та багато інших.

2. Основою законодавчого регулювання туристично-екскурсійної діяльності є Закон України “Про туризм”, Ліцензійні умови провадження господар-ської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійної дія-льності, державні стандарти в галузі туристично-екскурсійного обслуговування.

Методологія екскурсійної справи передбачає поєднання в екскурсії по-казу та розповіді, ставить відповідні вимоги до кваліфікації та особистісних якостей екскурсовода і передбачає, що результатом проектування послуги “екскурсія” є технологічні документи – технологічна карта, контрольний текст, “портфель екскурсовода” схема траси маршруту екскурсії.

3. Основна складова для організації екскурсійної діяльності – рекреаційні ресурси, які можна розділити на природно-географічні; природно-антропогенні (природоохоронні об’єкти) та суспільно-історичні рекреаційні ресурси.

Україна володіє ресурсами для організації різних видів екскурсій. Одним із найбільш перспективних туристичних регі-онів країни на ряду з Причорномор’ям та Кримським півостровом