Галич, будучи центром держави, поступово стає духовною столицею Галицької землі. В середині XII ст. тут засновується Галицьке Єпископство, а в 1301 р. Крилос стає осідком Галицьких митрополитів, згодом - єпископів та митрополичих намісників. Після татарської навали 1241 р. Галич перестає бути столицею держави, місто занепадає, а на Крилоській горі залишається існувати монастир. Протягом XIV-XVIII ст. Крилоський монастир з катедральною Успенською церквою (собором) відіграє велику роль в житті Української Церкви .

На території заповідника розташовані також музей історії давнього Галича і музей народної архітектури і побуту.

До інших історико-культурних об'єктів Івано-Франківської області можна віднести:

В містечку Богородчани розташований ансамбль домініканського монастиря, який включає костел (1742-1761) і палати з келіями (1762).

В с. Гошів зберігся монастир Св. Василія Великого. Він був заснований близько 1570 р. південніше від того місця, де стоїть тепер, і перенесений на нову ділянку в 1780 р. [38, с. 320].

У с. Рожнятин частково зберігся замок Конєцпольських, серйозно пошкоджений у 1649-1650 рр. і відбудований у 1758 р.

2.2 Історико-архетиктурні пам»ятки Івано-Франківської області

Археологічні та історичні дослідження свідчать, що територія Прикарпатського краю багата на численні пам»ятки архітектури, а саме замки, архітектурні споруди, пам»ятки сокральної дерев»яної архітектури.

Івано-Франківська область багата на культурну спадщину. За кількістю пам'яток архітектури і містобудування область, одна з найменших за територією і населенням, займає одне з провідних місць в Україні. В даний час в області під охороною держави знаходиться 1360 пам'яток архітектури, в тому числі 87 пам'яток національного значення, переважна більшість яких - це пам'ятки дерев'яної і мурованої архітектури, та пам'ятки житлового і громадського будівництва, зосередженого, в основному, в історичних містах [63, с.264].

Територія Прикарпатського краю надзвичайно цікава для туристів своїми численними пам»ятками духовної сакральної архітектури.

Серед найбільш визначніших пам»яток церковної сакральної архітектури слід виділити Церкву Благовіщення(або Спаська), що знаходиться на території міста Коломиї і збудована 1587 року, відома ще й своїм чудовим іконостасом та дзвіницею.

Дуже часто Церкву Благовіщення називають Коломийським монастириком, що вважається єдиною і унікальною найстарішою пам»яткою дерев»яної архітектури ХУІ ст. [43а, с. 175 - 176].

Серед пам'яток старовини — величний парафіяльний костел у стилі бароко, який було споруджено 1775 року, військові казарми, ратуша та магістрат, костел єзуїтів, гімназія і скарбничий уряд, будинок товариства "Сокіл" і школа уршулянок, залізничний вокзал та Свято-Михайлівська церква.

Про багате історичне минуле Коломийщини свідчать пам'ятки архітектури, що збереглися до наших днів. У селах і селищах району є 54 споруди, які цінні своїм стилем, способом будівництва, використанням місцевих будівельних матеріалів. Найважливіші й найдавніші з них — костел бернардинів, келія монастиря і надбрамна дзвіниця у Гвіздці; церква св. Михайла у Великій Кам'янці; дзвіниця XVIII століття і школа-дяківка в Печеніжині; церква Вознесіння Господнього у Струпкові; церква св. Юрія та дзвіниця в Баб'янці; костел — пам'ятка готичної архітектури в Отинії.

До історико-архетиктурних пам»яток Галича можна віднести Успенський собор (церква Пресвятої Богородиці) зведений у 1157 р. Ярославом Осмомислом, був найбільшою святинею та окрасою княжого Галича. Головний столичний катедральний храм був місцем вокняження на Галицькому столі та князівською усипальницею. Катедра проіснувала до середини XVI ст., поки не впала від старості та численних татарських нападів. її розібрали на будівельний матеріал. З матеріалу Успенського собору в 1586 р. поруч була збудована Успенська церква [38, с. 102-104].

Собор являв собою квадратний в плані ( 32,5 х 32,5 м. з апсидами -37,8 м.), триапсидний, чотиристовпний, очевидно, одноверхий храм, обнесений з трьох боків закритими галереями.

Зважаючи на наукову та суспільно-історичну цінність уцілілих решток Катедрального Успенського собору, в даний час розпочато консервацію та музеєфікацію вивчених ділянок пам'ятки.

За 3 км від сучасного Галича, на Виноградній горі Залуківської височини, красується дивовижна перлина сакрального мистецтва, єдиний храм княжої доби, який зберігся до наших днів. Церква св. Пантелеймона -унікальна пам'ятка білокам'яного зодчества давнього Галича, науковий інтерес до якої не згасає до сьогодні. Фундатором споруди був Роман Мстиславович, який на честь свого діда, Київського князя Ізяслава, збудував цей храм у 1200 р. У 1575 р. він був зруйнований татарами, після чого протягом 20-ти років стояв у руїнах, без вікон і даху [38, с. 100-101].

Привілеєм від 5 травня 1589 р. король Сигизмунд III передав костел у власність галицьким францісканам, які повністю переробили споруду, відповідно до вимог католицької базиліки. У 1802 р. будівля згоріла, але згодом її було відбудовано.

Від древнього храму після руйнувань збереглися стіни по периметру висотою від 7 до 14 м., західний і південний портали та 3 апсиди східного фасаду.

Ця пам'ятка є майстерним поєднанням романського та візантійського архітектурних стилів і її прообраз можна побачити серед шедеврів сакрального мистецтва в Угорщині та Німеччині. Святиня розповідає нам про свою історію мовою християнських символів, геральдичних знаків, написів та малюнків на своїх стінах [38, с. 102].

В селищі Чернелиця Городенківського району туристи мають можливість ознайомитися з відомим Чернелицьким замком та костелом, що датуються ще 1661 роком.

Будівництво Чернелицького замку розпочато ще на початку ХУІІ ст. з волі брацлавського воєводи Міхала Єжи Чарторийськогоякому на Покутті належала велика частина сіл і міст. Замок займав площу в 2,5 га, товщина зовнішніх стін, що змуровані з коленого каменю, сягала майже 2 м, а висота – длизько 6 м. Західну стіну вінчає квадратна двоповерхова вежа, посеред якої розміщена склепінні в»їздна