Найцінніша реліквія храму — Чудотворна Ікона Пречистої Діви Марії XVII ст.). У 1674 p. привезена до Львова з Теребовлі єпископом Йосифом (Шумлянським). У крипті знаходяться поховання видатних діячів УГКЦ — Кардинала Сильвестра Сембратовича, Митрополита Андрея Шептицького, Патріярха Йосифа Сліпого, Митрополита Володимира Стернюка, Мирослава-Івана Кардинала Любачівського [66].

Катедральний Собор — головний львівський храм Римсько-Католицької Церкви. У Головному вівтарі знаходиться найцінніша реліквія храму — повторення Чудотворної Ікони Матері Божої Ласкавої. В часи ворожої навали, у 1656 році, під її опіку довірив свою державу король Ян Казимир. У XVIII ст. старанням архієпископа В. Сєраковського реконструйовано інтер'єр храму в стилі бароко. Роботи виконували видатні львівські майстри — скульптор та архітектор Матвій та Петро Полейовські, маляр С. Строїнський [65].

Церква Св. Михайла. Зведений як костел чернечого ордену Кармелітів Босих. Його посвячення пов'язане з Архистратигом Михаїлом, святим покровителем України-Руси та хоронителем Гробу Господнього. У 1991 році храм і монастир було передано ченцям Студійського Уставу УГКЦ, ордену, заснованого у 1920-х pp. митрополитом Андреєм Шептицьким. Монахи ордену дотримуються давньохристиянських слов'яно-візантійських традицій, ведуть широку місійну та просвітницьку ДІЯЛЬНІСТЬ. Розписи храму були виконані італійським малярем Дж. Педретті та його учнем б. Мазуркевичем (1731 -1732). У пресвітерії знаходиться унікальний мармуровий вівтар XVII ст. у формі малої святині (темп'єтто) [66].

Храм Успення Пресвятої Богородиці було збудовано Успенським братством, громадською організацією православних українських міщан у 1591-1629 pp. та освячено у 1631 році за участю митрополита київського Петра Могили. Поруч з храмом — перлиною української сакральної архітектури епохи ренесансу — вежа Корнякта, у давнину — найвища споруда у Львові, та шедевр львівського мистецтва — каплиця Трьох Святителів. У XVII — на поч. ХУГИ а. Успенська церква була визначним центром християнської культури України. Між двома світовими війнами вікна храму прикрасили вітражі на теми української церковної історії [66].

Церква Івана Хрестителя. На зламі XII-XIII ст. була збудована найстаріша церква Львова - храм Івана Хрестителя зального типу (7.6х11.6м), перекритий припід-нятим коробовим склепінням. Хори із заходу відділені виступом пілястр та підпружною аркою, із сходу примикає гранчаста апсида, перекрита зімкнутим склепінням, а бокові ніші-апсиди врізані у товщу східної стіни. Храм покритий двосхилим дахом на фронтах. Фасади декоровані білокам'яними пілястрами (плескатими) та спареними арками). Це перша церква галицької школи, де поруч з білим каменем застосовано брущату цеглу, однак стіни тиньковані вапняним розчином. Затирка цегляних стін вапняним розчином є обов'язковою для всіх будівель галицької архітектурної школи [70].

Храм св. Миколая збудований у 1739-1745 рр. за проектом архітектора Ф.Плаціді або К.Гронацького з Люблина. Зведений на місці старого дерев'яного. Це тринавна, шестистовпна, з хрестовими склепіннями базиліка. Плавні лінії барочного завершення пом'якшують суворість простого фасаду, яку урізноманітнюють вікна над входом і ніші з боків. Внутрішньому членуванню простору на нави відповідають плоскі пілястри фасаду. Інтер'єр виконаний в стилі рококо. Збереглася різьба по дереву С.Фесінгера, орнаментика Л.Печицького, живопис А.Рейхама. Особливу цінність має композиція 1595 р., перенесена сюди з кафедрального собору. Виконаний з темного мармуру і алебастру триптих барельєфів (належить майстеоні львівського скульптора Г. ван Гутте) відзначається прагненням до монументальності форм, що поєднується з жанровим характером сцен [66].

На вул. Театральній знаходиться костел Єзуїтів, споруджений у 1610-1630 рр. архітектором єзуїтського ордену Джакопо Бріано. Це - перша пам'ятка барочної архітектури у Львові. Хто був автором первісного проекту - невідомо. В 1613-1614 рр. будівництвом керував Себастян Ламхіус. Найбільш цікавим його архітектурним елементом є барокковий портал, що виходить на вул. Театральну. Проект попереднього будинку колегії виконав Дж. Бріано. Учнями цієї колегії були Богдан Хмельницький і відомий мандрівник Василь Григорович-Барський. Під час реставрації 1906 р. в приміщеннях колегії відкрито фресковий живопис XVIII ст. [60].

2.3.2 Події та заходи релігійного спрямування

У Львові проходить дуже багато заходів релігійгного характеру, такі як:

ь Презентація соціальних та релігійних організацій. У заході взяли участь 14 соціальних та релігійних організацій. Форум соціальних та релігійних організацій Львова пройшов 11 червня в приміщенні Львівської міської ради. Захід відбувся в рамках першого в Україні Екуменічного соціального тижня, який триватиме до 15 червня. Мета заходу — ознайомити широку громадськість та ЗМІ з діяльністю організацій Львова та зацікавити у співпраці з ними потенційних спонсорів, партнерів та волонтерів [71].

ь Відкрилась унікальна виставка творів сакрального мистецтва.

Експозиція хрестів, подана у цій виставці, демонструє мистецьку багатовимірність у підході до створення та декору хреста в нашому народі. Тут і дерев'яні хрести, і металеві, і з рельєфною постаттю розп'ятого Христа.

Одночасно ця експозиція пригадує усім страшний період апокаліптичного зла, яке приніс у наш край більшовицький атеїзм - це богохульне сплюндровані, зневажені і знищені хрести без рук, обламані.

Значна частина виставки присвячена іконографічному відтворенню Страстей Христових. Останній тиждень Христового життя послужив джерелом найбільшого натхнення для іконописців усіх століть. Ікони із зображенням Христових мук бувають іноді об'єднані у цілий цикл в одне велике полотнище. Тут Христос постає перед Анною і Каяфою, потім перед Пилатом і бичування, і дорога на Голгофу і акт розпинання, і зняття з хреста, і обряд покладання Плащаниці.

Закінченням і кульмінацією виставки є ікони, пов'язані з Христовим Воскресінням, які приносять нам радість та надію на майбутнє життя й усвідомлення та віру в те, що мир і перемога Божої Правди, Правди Христового Воскресіння скоріше, чи пізніше прийдуть у