Оборонна стратегія полягає в тому, що різновиди товару (або марки), які позиціонують як дорогі і високоякісні, захищають від цінової конкуренції дешевшими товарами [16, с.21].

Споживче позиціонування – позиціювання, яке базується на обліку споживчої цінності й орієнтується на досягнення бажаного підприємством рівня задоволення очікувань споживачів.

Споживче позиціювання охоплює інформаційне позиціювання і позиціювання шляхом створення іміджу [19, с.76].

Інформаційне позиціювання базується на детальній інформації про товари підприємства. Воно охоплює такі типи позиціонування:

· позиціонування, основане на відмінних перевагах товару;

· позиціонування, основане на задоволенні специфічних потреб;

· позиціонування, основане на специфіці використання;

· позиціонування, орієнтоване на певну категорію споживачів;

· позиціонування, основане на стилі життя тощо [42, с.123].

Позиціонування шляхом створення іміджу базується на загальній інформації про товар, яку потенційні покупці можуть сприймати не однаково, але це дозволяє споживачеві побачити в товарі майже завжди будь-яку бажану перевагу [3, с.143].

Конкурентне позиціювання – позиціювання, яке базується на демонстрації переваг товарів підприємства над товарами конкурентів.

Конкурентне позиціювання акцентує увагу споживачів на таких відмінних перевагах порівняно з конкурентами:

· унікальна пропозиція – кожна торговельна марка має певну перевагу, яка у свідомості споживача може мати першочергове значення;

· пропозиція, розрахована на емоційний вплив – товари або послуги можуть мати схожі характеристики, але у споживача вони мають викликати єдині у своєму роді асоціації [13, с.66].

З метою забезпечення відмінних переваг товарів/послуг над товарами/послугами конкурентів підприємства здійснюють диференціацію за товаром, послугою, персоналом, іміджем.

1.6 Регіони вузької та широкої спеціалізації

Інфраструктура, зумовлена розвитком туризму, має багато загального із загальною інфраструктурою (первинною пропозицією).

Самою найважливішою складовою частиною туристичної інфраструктури є власна туристична інфраструктура, до якої відносяться транспортні засоби; споруди для розміщення туристів: туристичні споруди, курортні споруди, розважальні установи, центри для проведення конгресів і семінарів; споруди для надання посередницьких послуг (служби обслуговування і інформації) [48, с.150].

Для ефективного менеджменту необхідне об'єднання всіх туристичних послуг, які виробляють організаційні ланки, що відносяться до галузі туризму: туристичні регіони; туристичні організації [1, с.29].

Туристичний регіон. Якщо узяти за основу дане нами раніше визначення туризму, то до категорії туристичного регіону можна віднести багато різноманітних місць. Туристичним регіоном може бути як будь-яке місто світового значення, так і невеликий населений пункт, що має старовинні споруди і привертає увагу туристів. Оскільки туристичні регіони можуть дуже сильно відрізнятися один від одного, ми спробували систематизувати їх. В основі даної класифікації туристичних місць лежить мотив суб'єкта, що спонукає його відправитися подорожувати в певне місце.

Залежно від мотиву розрізняються туристичні регіони широкої і вузької спеціалізації. Різниця між ними в тому, що вибір туристичного регіону широкої спеціалізації швидше за все можна вважати випадковим. Людина збирається щось зробити або чогось досягти, але сам регіон не представляє для нього інтересу. Він користується туристичними послугами тому, що їх пропонують. Абсолютно з протилежною ціллю здійснюють подорож в регіони вузької спеціалізації, оскільки перебування в них заплановане наперед [2, с.48].

Туристичні регіони широкої спеціалізації. В туристичній галузі увага організаторів і посередників туристичних заходів сконцентрована в основному на організації відпочинку в сезон відпусток. Туристичні регіони широкої спеціалізації важливі також і для ділового туризму. До таких туристичних місць відносяться освітні, промислово-адміністративні і транспортні центри.

Освітні центри - це місця, пристосовані для проведення конгресів, а також установи дослідницького та освітнього характеру [6, с.96].

Промислово-адміністративні центри також відносяться до туристичної пропозиції широкої спеціалізації. Вони поділяються на промислові, або комерційні, і політичні центри. Промисловими центрами вважаються місця, куди їдуть, щоб укладати комерційні договори і товарні операції.

Політичні центри - це місця, де розташовуються адміністративно-політичні структури або проводяться заходи політичного характеру.

Приклад. Політичний діяч одній з африканських країн приїхав до Європи, щоб виступити з докладом в Європейському парламенті в Страсбургу. В центрах транспортного повідомлення туристи користуються туристичними послугами з технічних причин [11, с.176].

Туристичні регіони вузької спеціалізації. Як вже наголошувалося, туристичні регіони вузької спеціалізації відрізняються від регіонів широкої спеціалізації тим, що основна причина їхніх відвідин - бажання досліджувати ці місця. Туристичні місця вузької спеціалізації підрозділяються на місця відпочинку і місця, що розташовані біля визначних пам'яток.

Місця відпочинку. Ця назва збірна. Воно вживається для позначення всіх місць, які використовуються для відпочинку. В цій групі можна виділити курорти, місця для проведення відпустки і місця, розташовані поблизу місця помешкання і використовуються для нетривалого відпочинку [12, с.67].

Курорти. Ця назва стала міжнародною, але їх значення не завжди однаково. Так, наприклад, в Швейцарії курортом звичайно називається будь-яке місце відпочинку, тоді як в Німеччині воно повинне відповідати законом, вимогам. Загальноприйняті визначення припускають, що курорти повинні мати як мінімум три показники: природні лікувальні чинники; відповідні споруди; певний лікувальний характер.

Природні лікувальні чинники - це лікувальні властивості грунту, моря або клімату. Курортні споруди - це будівлі, споруди, в яких проводиться лікування. Будівлі і споруди повинні відповідати нормам гігієни, мати бездоганний вигляд і експлуатуватися навченим персоналом. Важливо, щоб в таких місцях була спокійна обстановка і щоб їх оточував приємний, екологічно чистий ландшафт [52, с.13].

Місця для відпочинку під час відпустки. Виходячи з мотивації турист, місцем відпочинку може називатися будь-яке місце, де можна зупинитися на п'ять і більше днів (мінімально - чотири ночівлі), щоб відпочити. Вони служать для відновлення і збереження фізичних і психічних сил людини. Від курортів вони відрізняються тим, що на їхній території немає загальновизнаних природних лікувальних чинників, які можуть бути використані в терапії [13, с.134].

Довколишні місця для відпочинку. Як