Місця з туристичними визначними пам'ятками. До цієї групи туристичних місць вузької спеціалізації відносяться історичні, релігійні місця і розважальні центри. Всі вони привертають туристів, для яких на першому місці коштує не фізичний або духовний відпочинок, а бажання познайомитися з чим-небудь новим [6, с.56].

При виділенні туристичних місць, залежно від мотивації подорожуючих, все залежить тільки від них самих, а не від особливих ознак місць. Одне і те саме туристичне місце не можна віднести до певного типу. Якщо його розглядати з позицій різних людей, то воно може належати до різних типів туристичних регіонів. Наприклад, у великому селі, розташованому в Альпах, є туристичнаа інфра- і супраструктура. Але для одних суб'єктів туризму вона є політичним центром, інші вважають її довколишнім місцем для нетривалого відпочинку [47, с.87].

Таким чином, туристичні регіони розрізняються по такій ознаці мотивації туристів, як користування туристичними послугами. Якщо відвідування певного місця є засобом досягнення мети, тоді говорять про туристичний регіон широкої спеціалізації; якщо ж відвідини стають самоціллю, то відвідуване місце називається туристичним регіоном вузької спеціалізації [11, с.67].

Таким чином, у першому розділі нашої магістерської роботи ми розглянули ряд питань, що стосуються позиціонування і регіону широкої спеціалізації.

Ми визначили, що бренд - це сполучна ланка між товаром і споживачем, бренд - це адаптація споживачем для своїх потреб всієї інформації, що поступає до нього, про конкретний товар під конкретною торговою маркою. Розглянули стратегії охоплення ринку і те, як правильно вибрати потрібну нам стратегію, адже при виборі стратегії охоплення ринку слід врахувати багато чинників. Дослідили потенційні конкурентні переваги. Кожну ринкову пропозицію або ж пропозицію компанії можна диференціювати за товаром, послугами, персоналом або іміджем. Визначили етапи і види позиціонування. Вивчили, що таке регіон широкої та вузької спеціалізації та як між ними різниця. Залежно від мотиву подорожі розрізняються туристичні регіони широкої і вузької спеціалізації.

На основі цієї інформації у наступних розділах ми будемо аналізувати туристичну пропозицію Львова, як регіона широкої спеціалізації, з точки зору позиціонування.

РОЗДІЛ 2. Позиція Львова та його околиць як туристичного центру широкої спеціалізації міжнародного значення.

2.1 Туризм з ціллю відпочинку та вивчення культури

Туристичний центр - це місце відпочинку туриста, яке об'єднує всі його рекреаційні можливості: природні, культурно-історичні, екологічні, етнічні, соціально-демографічні, інфраструктури. Цей елемент туристичного пакету належить до обов'язкових, оскільки без об'єкта інтересу неможливо організувати подорож. Але необхідно пам'ятати, що навіть в одному регіоні може бути декілька туристичних центрів. Наприклад, м. Львів і м. Трускавець розташовані в одній області, але це різний комплекс рекреаційних можливостей, які не можна перенести в інше місце [2, с. 45].

Місто Львів – це економічний і культурний центр Західної України. Місто заснував в середині XIII ст. Князь Данило Галицький і назвав іменем сина Лева. Перша літописна згадка – 1256 р. У 1270 р. за наказом князя Лева місто стало столицею галицько-волинського князівства. З 1387 р. Львів під владою польських королів, згодом Австрії, потім знову Польщі, доки в 1939 р. не був окупований Червоною армією і ввійшов до складу України. Пережило більше 30 війн, штурмів та пожеж, але щоразу поставало з руїн. В львівській архітектурі поєднались різні стилі та епохи: готика і бароко, ренесанс і романський стиль, ампір і рококо, сучасні еклектика і конструктивізм. Львівські меценати XV-XVI ст запрошували талановитих майстрів з усієї Європи, які створили унікальну перлину архітектури. Історичний центр Львова чудово зберігся і внесений до переліку світової спадщини ЮНЕСКО [19, с. 98].

Львівська область – це найбільша і найкраще розвинута економічно область Карпатського регіону. Вона має добре розвинуту транспортну інфраструктуру і виступає головним транзитним коридором у Євразійській комунікаційній мережі Європейський Союз – Україна – Росія та країни Кавказу, Центральної і Східної Азії. Через область проходять транзитно-туристичні осі: міжнародні автомагістралі Е-5 (Київ – Львів – Ліссабон), Е-17 (Львів – Люблін – Варшава), Е-40 (Львів – Франкфурт – Краків), Е-471 (Львів – Стрий – Чоп). Залізничне сполучення дозволяє дістатися до Варшави, Кракова, Москви, Мінська, Праги, Братіслави, Афін, Бухаресту і Софії, Відня. Львів має пряме залізничне сполучення з усіма обласними центрами України і основними регіонами держав СНД. Розробляються плани оновлення залізничної ділянки від Львова до польського кордону: будівництво 84-кілометрової колії, заміна колії радянского стандарту на колії європейського зразка [7, с. 125].

Міжнародний аеропорт у Львові обслуговує рейси до Варшави, Франкфурта, Москви. Сьогодні вздовж автошляхів міжнародного і регіонального значення, які активно використовуються туристами, формується розгалужена інфраструктура приватних готелів, кемпінгів, ресторанів, сервіс-центрів, що здійснюють обслуговування транзитно-туристичних потоків на рівні європейських стандартів. Щільність автодорожної мережі становить 0,37 км/км2 (середнє значення по Україні – 0,17 км/км2). Це дає змогу охопити кільцевими екскурсійно-туристичними маршрутами панівну більшість природних та історико-культурних атракцій області. Протяжність області з півночі на південь складає 250 км, це зумовлює природну зональність ландшафтів: подільських, поліських, передгірських і карпатських. Завдяки вододільному положенню області на Львівщині беруть початок одні з найбільших рік Центрально-Східної Європи – Дністер і Західний Буг [29, с.126].

Багата