В Івано-Франківську туристичні послуги сьогодні надають 57 ліцензованих підприємства, що становить 70 % від загальної кількості по області, із них 13 туроператорів і 44 турагентів, кількість котрих з кожним кварталом зростає. Найбільше обсягів надають: туроператор ЗАТ „Івано-Франківськтурист”, туроператор ПП “Галичанка Іф”, туроператор ПП “Колумб”, туроператор ТзОВ фірма “Надія”, турагент ПП „Прикарпатська Туристична Компанія”, турагент „ЗПС – Центр Туристичної Інформації”

Починаючи з 2000 року, показники розвитку підприємств туристичної галузі свідчать про появу позитивних тенденцій в розвитку туризму: зростає загальний обсяг туристичних потоків в місто і область, збільшується питома вага іноземних туристів, що прибувають до України з країн далекого зарубіжжя. Зросла кількість діючих туристичних підприємств, цьому сприяло, перш за все, реалізація міських програм, а саме: «Програми розвитку туризму в місті Івано-Франківську на 2003–2006рр.» та «Програми розвитку туристичної інфраструктури міста Івано-Франківська на 2007-2011 рр.» .

В результаті проведеної організаційно-інформаційної роботи, надання практичної допомоги туристичним фірмам, змінилась структура діяльності підприємств та база статистичного обліку.

Відповідно до «Програми розвитку туристичної інфраструктури Івано-Франківська на 2007-2011 рр.» в місті проводиться масштабна рекламна кампанія. Велику роботу проводить Рада з туризму Карпатського регіону, створена в серпні 2001 року Закарпатською, Івано-Франківською, Львівською та Чернівецькою облдержадміністраціями, 2003 року до неї прийнято Тернопільську обласну державну адміністрацію.

Затверджена у 2004 році Стратегія економічного та соціального розвитку Івано-Франківської області до 2011 року передбачила одним із пріоритетних напрямків розвитку - туристично-рекреаційну галузь. Відповідно до цього рішення було розроблено стратегію розвитку туризму на Івано-Франківщині, реалізація якої слугуватиме створенню позитивний іміджу Прикарпаття як розвинутого туристичного регіону в Україні та Східній Європі, європейського центру з багатою та унікальною природною та історико-культурною спадщиною.

ВИСНОВКИ

Сьогодні маркетинг розширює свої функції, роблячи особливий акцент на взаємостосунках із споживачами. Довгострокові взаємостосунки з клієнтами обходяться набагато дешевше, ніж маркетингові витрати, необхідні для посилення інтересу споживача до послуг фірми нового клієнта. Туристичний маркетинг являє собою послідовні дії туристичних підприємств, спрямованих на досягнення такої мети.

У результаті наукового пошуку ми дійшли таких висновків:

1. На підставі вивчення джерельної бази можемо дати таке визначення маркетингу в туризм: це система безперервного узгодження пропонованих послуг з послугами, які користуються попитом на ринку і які туристичне підприємство здатне запропонувати з прибутком для себе і більш ефективніше ніж це роблять конкуренти.

Мета маркетингу – розпізнати, ідентифікувати і оцінити існуючий або прихований попит на товари і послуги, які підприємство пропонує або може запропонувати, і спрямувати зусилля фірми на розробку, виробництво, розподіл, продаж і просування цих товарів і послуг. Відтак метою туристичного маркетингу є робота, яка приносить прибуток щодо обслуговування і задоволення потреб клієнтів.

2. Аналіз джерел уможливив висновок про те, що залежно від юридичного статусу і відповідної правової форми певного туристичного підприємства, від специфіки діяльності і стану ринку туристичних послуг, від наявності і об'ємів державної допомоги, від менталітету самих підприємців, цілі маркетингу туристичного підприємства поділяються на: економічні: формуються через певні цифрові показники діяльності або через процентні співвідношення (максимізація прибутку в перспективі, визначення нових сегментів ринків, поліпшення реалізації тур продуктів, зміцнення ринкових позицій і т.д.); “егоїстичні”: підвищення престижу і поліпшення іміджу фірми, країни, регіону або певної місцевості. Це може бути прагнення зберегти незалежність, підвищити стабільність бізнесу і т.д.; соціальні: розглядаються з погляду розробки такого туристичного продукту, яким зможуть скористатися люди з більш низьким рівнем доходів. Вони також можуть виражатися в розвитку таких туристичних продуктів, які сприяють охороні навколишнього середовища, зниженню рівня безробіття, стимулює розширення малого бізнесу.

4. Як будь-яке економічне явище, маркетинг у туризмі вимагає для свого вживання і ефективного розвитку низки умов: глибоке насичення ринку послугами, тобто існування ринку покупця; гостра конкурентна боротьба туристичних фірм; вільні ринкові відносини, тобто можливість без адміністративних обмежень вибирати ринки збуту, ділових партнерів, встановлювати ціни, вести комерційну роботу і т.д.; вільна діяльність адміністрації усередині туристичного підприємства за визначенням цілей фірми, стратегії, управлінських структур, розподілу засобів по статтях бюджету тощо.

Таким чином, суть маркетингу полягає в тому, щоб пропозиції туристичних послуг в обов'язковому порядку орієнтувалося на споживача і постійне узгодження можливостей підприємства з вимогами ринку.

5. Проблема запровадження маркетингових технологій в управління туристичним комплексом є достатньо гострою. На такому великому туристичному підприємстві є просто необхідністю створення відділу маркетингу із кваліфікованими працівниками. Саме ці основні заходи допоможуть нашому місту приймати велику кількість туристів та брати участь в обслуговуванні Євро 2012.

Стратегічною метою розвитку туристської індустрії України є вихід її на світовий рівень туристських послуг. Основними передумовами для цього виступають: географічне положення, наявність природного, історико-археологічного туристського потенціалу, політична стабільність та економічне зростання, конкурентноздатність туристських послуг. Якщо перші чотири умови в теперішній час у державі забезпечені, то дві останні гальмують входження національного туризму в міжнародний туристський простір.

Порівнюючи світовий досвід в організації туризму з сьогоднішнім станом його в Україні, треба констатувати, що між ними існує значний розрив. Так в перші роки незалежності, Україна стала в основному виїзною країною, що деформувало структуру і баланс туризму. Був продемонстрований у міжнародних відносинах новий феномен: при низькому ВВП на душу населення спостерігався виїзний масовий туризм її громадян за кордон, щороку не менше 6 млн. чол., переважно з комерційно-торгівельною метою. В той же період в Україну приїхало іноземних туристів: 620 тис. чол. – в 1994 році, 2,5 млн. чол. – в 1996 році. Така