в процесі здійснення організованого туру чи мандрівки за індивідуальною програмою. Крім кількісних втрат через відсутність належного сервісу, Україна втрачає їх і в грошовому візирі, мається на увазі те, що середні витрати іноземного туристи в Україні у 2-2,5 рази менші ніж в розвинутих країнах. Це означає, що попри зростання кількості іноземних туристів, зростання надходжень валюти відбувається меншими темпами ніж в країнах східної і центральної Європи, в той самий час українці витрачають, до прикладу в Австрії на відпочинок у зимовий період у два рази більше ніж в той самий час німецькі туристи. Отже обов'язкова сертифікація готельних послуг має суттєве значення для розвитку готельного бізнесу в цілому в Україні, окремих підприємств, а також для клієнтів, які користуються їхніми послугами та вимагають належного рівня обслуговування. Отриманий сертифікат є гарантом того, що готельних продукт, послуга відповідає вимогам стандартів, дає можливість підвищити статус, авто-ритет підприємства на внутрішніх та зовнішніх ринках гостинності. А це означає розширення клієнтури і партнерських зв'язків. Тому державним органам пропонується надати рекомендації окремим готелям, ресторанам та іншим обслуговуючим суб’єктам щодо планування їх діяльності, а саме: керівництво цих підприємств повинно поставити за мету досягнен-ня належного рівня обслуговування для подальшої сертифікації. Стан матеріально-технічної бази закладів розміщення, харчування та розваг, історично-культурних пам'яток, відсутність потужної реклами потребують стратегічних заходів джерелами фінансування яких мають стати:
1. Кошти туристичних підприємств.
2. Банківські кредити.
3. Іноземні інвестиції.
4. Державні асигнування на розвиток рекреаційних зон загальнодержавного значення та відновлення історико-культурних пам'яток.
5. Власні кошти громадян тощо.
3.3. Розвиток інвестиційного клімату та конкурентоздатності туристичної галузі
Несприятлива загальноекономічна ситуація, посилення конкуренції на ринку послуг, недостатність коштів із державного фінансування змушують туристичні підприємства брати на себе вирішення питань, пов'язаних з інвестиційною діяльністю, хоча ця проблема не проста, вимагає розв'язання на макрорівні, потребує системно-координаційного підходу, узгодженості з місцевими органами влади та управління, інформаційно-рекламного забезпечення, а головне — фінансової підтримки в рамках загальнодержавних і регіональних програм. Тому необхідно запровадити механізм стимулювання довгострокового кредитування об'єктів гостинності державними та комерційними банками. В умовах ринкової економіки при обмеженості фінансових ресурсів українських підприємств туристичного комплексу, особливої актуальності набуває питання пошуку джерел їх фінансування. Перспектива розвитку цього комплексу визначається, насамперед, характером інвестиційної політики в країні.
Потужним засобом фінансування є іноземні інвестиції. В розвиток туристичного сектора України у 2008 році надійшло 2 млрд. грн. інвестицій. Стратегічними цілями інвестиційної політики в галузі туризму повинні бути: створення законодавчої бази регіонів в області забезпечення гарантій на іноземні інвестиції в туристичний бізнес; створення сприятливого інвестиційного клімату; розробка нових турів, які повинні ураховувати етнокультурні, геополітичні, екологічні чинники туристичних районів.[75]
Тому важливим на сьогоднішній день є формування сприятливого інвестиційного клімату та позитивної оцінки інвестиційної привабливості регіонів, стимулювання припливу капітальних вкладень у реконструкції готелів відповідно до міжнародних вимог та стандартів. Здійснення інвестиційної діяльності в рекреаційно-туристичній сфері передбачає відповідне управління цим процесом, основна мета якого забезпечити найефективнішу реалізацію системи цілей і засобів їх досягнення в даній галузі. Для цього необхідно розв'язати такі основні завдання: забезпечити високий темп економічного розвитку рекреаційно-туристичної сфери шляхом здійснення ефективної інвестиційної діяльності та розширення її обсягів; забезпечити мінімізацію інвестиційних ризиків; забезпечити фінансову стабільність і платоспроможність суб'єктів господарювання у процесі реалізації інвестиційних програм; визначити можливі варіанти прискорення реалізації інвестиційних програм.
Необхідно відпрацювати чітку систему надання гарантій щодо захисту капіталовкладень та визначити чіткі правила репатріації прибутків з огляду на інтереси іноземних інвесторів та держави. Якраз іноземні інвестиції в туристичну сферу в короткотерміновому періоді можуть покращити платіжний баланс але при різких та об’ємних трансферах прибутків в іноземній валюті можуть викликати і негативні явища. Для вирішення пропонується:
· Здійснювати збір інформації щодо необхідності інвестицій, складати обґрунтування їх доцільності.
· Оголосити конкурс інвестиційних проектів в галузі туризму і залучити спеціалізовані підприємства та інші підрозділи облдержадміністрації до економічного обґрунтування доцільності цих проектів.
· Надати пропозиції управлінню зовнішньоекономічних зв'язків облдержадміністрації щодо залучення іноземних інвестицій у найліпші інвестиційні проекти туристичної галузі.
Практику проведення на конкурсних засадах відбору інвестиційних проектів можна запровадити і при державному фінансуванні, але тут визначними критеріями відбору будуть:
· а) проект має бути загальнодержавного значення;
· б) готельні та супроводжуючі послуги відповідатимуть міжнародним стандартам;
· в) інвестиції сприятимуть створенню нових робочих місць, особливо в регіонах туристично-рекреаційного спрямування чи з напруженим ринком праці.
Для формування сприятливого інвестиційного клімату в Україні слід приділити значну увагу розвитку санаторно-курортної бази та соціально-економічної інфраструктури та комунального господарства. Місцевим органам в найбільш привабливих для іноземного туриста районах пропонується:
- розробити аналіз стану комунального господарства туристичного району;
- проаналізувати наявну соціальну інфраструктуру;
- забезпечити оновлення та розширення існуючих мереж водо-, газо- та електропостачання;
- виробити механізми сприяння використання альтернативних джерел енергії та ефективного використання ресурсів, шляхом пільг в оподаткуванні;
- розробити план розвитку транспортного сполучення регіону, як для автомобільного та з\д і авіатранспорту;
Реалізації вище наведених завдань у сфері туризму сприятиме створення спеціальних економічних зон рекреаційно-туристського типу з режимом сприятливого інвестиційного клімату на їх території. Крім того, слід передбачити державну гарантію іноземним інвесторам. Не менш важливе значення має формування висококваліфікованого кадрового потенціалу. За умови ефективної інвестиційної політики з боку держави та органів місцевого самоврядування можна залучити більше вітчизняних та іноземних інвесторів для реалізації пріоритетних інвестиційних проектів, що сприятиме розвитку туристичного бізнесу та підняттю на вищий рівень якості обслуговування туристів.[11]
3.4. Оцінки ефективності міжнародного туризму в регіоні.
Міжнародний туризм, поряд із зовнішньою торгівлею, є одним