Вітчизняна туристична сфера відіграє надзвичайно важливу роль у соціально-економічному житті країни. Зростає її статус та зацікавленість держави в подальшому розвитку галузі, посилюється вплив туризму практично на всі сфери життя і діяльності людини. Реалізація державної політики в галузі туризму повинна здійснюватися шляхом визначення і реалізації основних напрямів державної політики в галузі туризму, пріоритетних напрямів розвитку туризму, визначення порядку класифікації та оцінки туристичних ресурсів України, їх використання та охорони, спрямування бюджетних коштів на розробку і реалізацію програм розвитку туризму, визначення основ безпеки туризму, нормативного регулювання відносин у галузі туризму (туристичного, готельного, екскурсійного та інших видів обслуговування громадян), ліцензування в галузі туризму, стандартизації і сертифікації туристичних послуг, визначення кваліфікаційних вимог до посад фахівців туристичного супроводу, видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу, встановлення системи статистичного обліку і звітності в галузі туризму та курортно-рекреаційного комплексу, організації і здійснення державного контролю за дотриманням законодавства в галузі туризму, визначення пріоритетних напрямів і координації наукових досліджень та підготовки кадрів у галузі туризму, участі в розробці та реалізації міжнародних програм з розвитку туризму. Сучасний стан туристичної галузі в Україні потребує системного підходу в управлінні, всебічного його аналізу та оцінки перспектив розвитку, впровадження нових методів управління, чого неможливо здійснити без постійних надходжень інформації про поточну діяльність об'єктів управління.

Формування ринкової економіки України викликало жвавий інтерес до форм і методів виробничо-комерційної діяльності, які використовуються у практиці туристських підприємств. Саме тому туристська галузь має потребу в розробці нових методик організації й просуванні турпродукту. Важливим чинником для розвитку міжнародного туризму є удосконалення рекламно-інформаційної діяльності відповідальних органів як на рівні держави так і окремих регіонів а також великих туристичних операторів, що розвивають туризм в Україні.

Важливим на сьогоднішній день є формування сприятливого інвестиційного клімату та позитивної оцінки інвестиційної привабливості регіонів, стимулювання припливу капітальних вкладень у реконструкції готелів відповідно до міжнародних вимог та стандартів. Здійснення інвестиційної діяльності в рекреаційно-туристичній сфері передбачає відповідне управління цим процесом, основна мета якого забезпечити найефективнішу реалізацію системи цілей і засобів їх досягнення в даній галузі.

Вивчення ефективності міжнародного туризму за економічними критеріями являє собою найважливішу задачу його економічного дослідження. Економічна ефективність управління полягає в одержанні економічного ефекту (зростання прибутку, продуктивності праці) на кожну гривню витрат на управління.

Підприємства, що обслуговують міжнародний, туризм, у переважній більшості діють на комерційних основах. Тому показники економічної ефективності для цих підприємств визначаються за тією ж методологією, що і для будь-яких виробничих підприємств і організацій, тобто як співвідношення результату і витрат, необхідних для його здійснення.

Таким чином, доведено, що туризм є перспективним інструментом для будь-якої країни покращення свого платіжного балансу та розвитку економіки, туризм дає нові можливості для дій на всіх міжнародних ринках і сприяє стабільності і платоспроможності країни.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України „Про туризм” від 15 вересня 1995р. / Голос України вiд 14.11.1995р.; зі змінами та доповненнями.

2. Абрамов С. К. Маркетинг в туризме. — ВО «Агропромиздат», 1991.

3. Азар В. Туризм - еще один феномен XX века // Туризм: практика, проблемы, перспективы, №5, 2002

4. Азоев Г.Л. Конкуренция: Анализ, стратегия и практика в туризме. - М.: Центр экономики и маркетинга, 1996.

5. Александрова А. Ю. Международный туризм: Учебное пособие для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2001.

6. Андропов О.М. Стан рекреаційного комплексу України // Економіка і Екологія, 2002, № 24.

7. Афанасьева Н.В., Багиев Г.Л., Лейдиг Г. Конкуренция и инструментарий эффективного предпринимательства. Под общей редакцией академика Багиева Г.Л.- СПб.: Изд-во СПбУЭФ, 1996.

8. Бланк И.А. Менеджмент в туризме. - К : Украинско-Финский институт менеджмента и бизнеса, 1997.- 408 с.

9. Бовнюк К. Л., Современная туризм. Пер. с англ. — Киев.: Издательский Дом Довгань, 1995.

10. Богачев В.Ф., Кабаков В.С., Ходачек А.М. Стратегия малого предпринимательства. - СПб.: Корвус. 1995.

11. Борозняк В.С. Перспективи розвитку українського туризму // Бізнес, №15, 2002 – с. 15-16;

12. Бочарников С.А. Финансово-экономический анализ деятельности турфирмы, М.: Финансы и статистика, 2000.- 270с.

13. Бутусов Г. Аналіз туристичного ринку України // Галицькі контракти №5, 2003, с.8-10;

14. Вавилова Е.В. Основы международного туризма: Учебное пособие. – М.: Гардарики, 2005.

15. Вергун В.А, Філіпенко А.С. Економіка зарубіжних країн: Підручник. – К.: Либідь, 1996.

16. Волков С.Н Туризм и информатизация общества. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 254с.

17. Гнатів О.К. Проблеми розвитку вітчизняного туризму // Економіка України, №5, 2003, с.23-25.

18. Гуляев В.Г. Туризм: Экономика и социальное развитие.- М.: Финансы и статистика, 2003

19. Гонгало П.Ф. Проблеми відтворення ресурсного комплексу України. // Економіка і Екологія, 2001, №15

20. Горобець Н.П. Нові технології в галузі туризму // Економіка і інформатизація, №7, 2003, с. 27-28.

21. Дамон А. Туризм в мире: В кн. Академия рынка: туризм. — М.: Экономика, 1993.

22. Данько Т.П. Управление туризмом ( методологический аспект ).-М.:ИНФРА-М,1997.

23. Дихтль Е., Хершген Х. Практический маркетинг: Учеб. пособие / Пер. с нем. А.М.Макарова; Под ред. И.С.Минко. - Высш. шк., 1995.

24. Дракер