Залучення ж закордонних інвесторів приводить до необхідності повернення частини отриманих ними доходів у країну інвестора. У ряді країн розвиток туризму приводить до необхідності залучення іноземних сезонних робітників, що також викликає додаткові валютні витрати й навантаження імпорт.

Для держави важливо так збалансувати доходи, одержувані від в'їзного туризму, з витратами на нього (включаючи повернення валюти країні-інвесторові, довгострокові витрати на будівництво й благоустрій готелів, доріг, аеропортів, коштів зв'язку, підготовку персоналу для створення комфортних умов перебування іноземним туристам), щоб в остаточному підсумку забезпечити стійкий позитивний платіжний баланс країни по статті "Туризм".

Через сильну залежність від іноземних фінансів країни, що розвиваються, іноді намагаються застосовувати короткострокові міри для збільшення надходжень від міжнародного туризму, такі, як обкладання податками й заборона товарів і послуг, імпортованих спеціально для туристського сектора; застосування спеціальних податків для міжнародних туристів, наприклад податків в аеропортах або податків, пов'язаних із тривалістю перебування в країні. Ці міри можуть збільшити резерви іноземної валюти на короткий проміжок часу, але для тривалого періоду в основному неефективні.

В світовій практиці досить розповсюдженим ефектом валютних надходжень від туризму є інфляція. Притік іноземної валюти, може призвести до знецінення місцевої грошової одиниці, що в свою чергу, при певних обставинах, може призвести до інфляційних процесів. Інфляція може привести до скорочення кількості вживаних місцевим населенням продуктів. Цей інфляційний ризик особливо великий у країнах, що розвиваються, через нееластичність пропозиції й неможливості імпортувати якісні продукти через низький курс місцевої валюти стосовно твердих валют. Інфляцію можна призупинити за допомогою зменшення попиту з боку іноземних і місцевих споживачів або збільшення імпорту за рахунок фінансових коштів, одержуваних від тих же іноземних гостей.[10]

Наступним можливим негативним ефектом від розвитку туризму є іноземні інвестиції як туристичну галузь так і в інфраструктуру, що її обслуговує. Мається на увазі репатріація прибутку та дивідендів, що неодмінно погіршує платіжний баланс. Прикладом такому явищу є. прямі іноземні інвестиції компаній з Великобританії тільки в сферу гостинності Бермудських островів, що 1998 році склали 20 млн фунтів, а репатріація прибутку 50 млн фунтів. [52]

Якщо розглядати інші економічні ефекти впливу туризму, то можна відзначити й деякі особливості, які не укладаються в цей напрямок. Надмірний "перекіс" економіки країни убік туризму не відповідає принципам стійкого туризму, що має на увазі збалансований розвиток всіх галузей, у зв'язку із цим не варто дивуватися, що в схожих ситуаціях отримані прибутки повинні направлятися на розвиток суміжних виробництв (побічно пов'язаних з туризмом), інших сфер, при цьому не забуваючи освітні й інші програми для місцевого населення. Туризм, однак, може зробити й негативний вплив на економіку. Виробництво туристської продукції й послуг вимагає перекидання ресурсів з інших сфер економіки, де потреба в них також висока (наприклад, при переміщенні трудових ресурсів у туристську сферу із сільських місцевостей відбувається скорочення працівників у виробництві сільськогосподарської продукції й створюється наднапруження в міській місцевості через додаткові місця в лікарнях, школах і т.д.).

При швидкому розвитку туризм (особливо в країнах, що розвиваються) супроводжує ряд явищ. Виробництво туристської продукції й послуг вимагає перекидання ресурсів з інших сфер економіки, де потреба в них також висока. Наприклад, при переміщенні трудових ресурсів у туристську сферу із сільських місцевостей відбувається скорочення працівників у виробництві сільськогосподарської продукції й створюється наднапруження в міській місцевості через додаткові місця в лікарнях, школах і т.д.

Одна з особливостей розвитку туризму в країнах, що розвиваються, укладається в тім, що внутрішній туризм практично відсутній, і створена тут індустрія туризму із самого початку спрямована на задоволення міжнародного попиту. За даними досліджень, проведеним по країнах, що розвиваються, якщо приймаюча країна розташована недалеко від країн проживання туристів, те 66% від загальних витрат на організований туризм залишиться в приймаючій країні. Якщо туристи користуються чартерним рейсом і розміщаються в готелі, що належить іноземної компанії, то в розвиваючій країні залишиться 30% вартості тура, а якщо готель належить місцевій компанії, те 52%. У країнах, що розвиваються, розташованих на великій відстані від країн проживання туристів, одержують 40-50% від загальних витрат на організований туризм і тільки 20%, якщо кошти транспорту й готель контролюються іноземцями. Тому зовнішній сприятливий економічний ефект від надходжень від туризму на ділі виявляється помітно менше, а іноді й зовсім негативним.

Величина позитивного сальдо по статті «Туризм/поїздки» для ряду закордонних країн за станом на 2007 р. приводиться в табл. 1. 4.1.

Таблиця 1.4. Величина позитивного сальдо по ст. «Туризм/поїздки»[79]

Країна | Баланс прибутків і видатків,(млрд. дол.).

Доход | Витрата | Сальдо

Іспанія | 25,9 | 4,6 | 21,3

Італія | 28,3 | 12,7 | 15,6

США | 64,4 | 52,6 | 11,8

Франція | 28,2 | 17,5 | 10,7

Туреччина | 6,0 | 1,2 | 4,8

Мексика | 6,9 | 3,3 | 3,6

Греція | 3,7 | 1,2 | 2,5

Португалія | 4,3 | 2,3 | 2,0

Австрія | 13,8 | 12,1 | 1,7

Угорщина | 2,3 | 0,9 | 1,4

ВТО провела класифікацію країн по положенню туризму в їхньому платіжному балансі, тобто по надходженнях від міжнародного туризму й платежам резидентів країни для здійснення подорожей. Надходження й витрати, пов'язані з потоком капіталів, витрати на імпорт товарів і послуг, призначених для споживання туристами, і платежі від