· відсутність однаковості в класифікаціях і визначеннях, використовуваних у різних джерелах; розбіжність між пропозицією та попитом туристських продуктів, надаваних відвідувачам (як резидентам, так і нерезидентам);

· доходу нових користувачів, які звичайно не включаються в основні статистичні операції (хто організує поїздки, число учасників подорожуючої групи, одноденні відвідувачі й ін.).

Для впровадження ДРТ необхідне вдосконалювання системи національної туристської статистики, заснованої на інформації й даних, одержуваних від національної служби статистики, національної туристської адміністрації, Центрального банку, національних асоціацій туристських підприємств. Ці показники повинні доповнюватися даними департаменту (відомства) перевезень, митної й імміграційної служб. Тому що ДРТ є інструментом, що показує роль туризму в економіці держави, дуже важливо знати його основні складові, що дають подання про необхідну організацію державного статистичного спостереження в туризмі. Головна ідея ДРТ - детальний аналіз попиту на товари й послуги, які стосуються туризму в економіці, і вимір цього попиту. За допомогою ДРТ можна виміряти:

· внесок туризму у ВВП;

· місце туризму серед інших секторів економіки;

· кількість робочих місць у різних секторах економіки, ініційованих розвитком туризму;

· обсяги інвестицій у туризм;

· податкові надходження, генеровані туристською індустрією;

· туристське споживання;

· вплив туризму на платіжний баланс;

· людські ресурси, задіяні в індустрії туризму.

Зв'язок ДРТ очевидний, тобто він включає обсяг товарів і послуг спожитих міжнародними туристами в країні, але і більше, тобто послуги і товари спожитий резидентами в цій країні. Головною відмінність є те що він не містить інформації про споживання резидентів країни за кордоном. Якраз ця відсутність імпорту і є проблемою, для оцінки міжнародного туризму в країні але для багатьох слаборозвинутих країн, що водночас є ціллю основних потоків туристів від може давати і точну інформацію про міжнародний туризм, так як видатки самих резидентів будуть незрівнянно малі порівняно з видатками іноземців.

ДРТ як і рахунок Туризм платіжного балансу дозволяє реально оцінити економічну вагу туристської галузі. Обсяг туристських послуг впливає на розвиток транспорту, сфери торгівлі, мережі культурних установ (музеї, бібліотеки й ін.), будівництва, сільського господарства й ін. ДРТ, на відмінну від рахунку Туризм платіжного балансу, виявляє усередині кожної галузі складові, що залежати від туризму, їхню економічну ефективність. Розрізняють два основні складові ДРТ: туристичне споживання й туристичний попит, рахунок Туризм платіжного балансу містить лише інформацію про туристичне споживання тільки іноземців.

Туристське споживання. Воно включає вартість товарів і послуг, спожитих всіма відвідувачами на території конкретної країни. Це насамперед особисті витрати на розміщення, транспорт, харчування, розваги, фінансові послуги й покупки товарів тривалого й короткострокового користування, використовувані для туристських потреб. Витрати можуть бути зроблені як до поїздки, так і після її, а також під година подорожі як по країні, так і за її рубежами. Ділові поїздки. Це відрядження представників державних і туристичних організацій, пов'язаних з розвитком галузі.

Витрати держави на індивідуальне туристське споживання. Це неринкові послуги, надавані державними організаціями індивідуальним відвідувачам. До них ставляться ознайомлення з культурними й природними цінностями (мистецтво, музеї, національні парки й ін.), а також різного роду формальності (митні, імміграційні послуги).

Експорт товарів і послуг відвідувачами включає витрати іноземних відвідувачів на товари й послуги на території приймаючих туристів країни.

Туристський попит. Він включає туристське споживання й неохопленими товари, що залишилися, і послуги, пов'язані з компонентами кінцевого споживання. До них відносяться:

· витрати державних організацій на колективне туристське споживання - неринкові послуги, пов'язані з туризмом (керування авіацією, забезпечення безпеки, санітарні послуги на курортах й ін.);

· капітальні вкладення - витрати, здійснювані постачальниками послуг туристської індустрії (приватний сектор) і державними організаціями на поставку встаткування, оснащення, створення інфраструктури для відвідувачів;

· експорт - споживчі товари, що направляють за кордон для туристського користування [пальне, електроніка, засоби виробництва, що направляють за кордон для використання постачальниками послуг (літаки, круїзні лайнери)

Особливістю допоміжного рахунку туризм є агреговані(зведені) показники, якими виміряється результат загальної економічної діяльності в області туризму. Вони відображають: розмір споживання у внутрішньому туризмі (витрати самих туристів й їхніх спонсорів); додану вартість (як у самої туристської, так й в агрегованих галузях); формування основного капіталу; колективне туристське споживання й сукупний туристський попит.

Завданням ДРТ є оцінка економічних наслідків відвідування туристами конкретної країни, поїздок усередині її й виїзду її громадян в інші держави. У загальний економічний рахунок країни необхідно включати послуги, зроблені в будь-якій крапці земної кулі.

Наприклад, повітряне перевезення туриста із країни А в країну В, використовуючи літаки країни З, є показником для виміру ДРТ та рахунку Транспорт платіжного балансу у країні С. Іншими словами, ДРТ на відмінну від відповідного рахунку в платіжному балансі бере до уваги