Унікальне місцезнаходження викопної фауни й флори у Старуні остаточно не вивчене. І треба гадати, воно ще дасть чимало цікавих матеріалів про життя Карпат доісторичної доби [11].

Найпопулярніший туристичний об'єкт Горган – озеро Синевир. Найбільше гірське озеро України утворилось порівняно недавно – біля 10 тисяч років тому в результаті обвалу скель, які перекрили гірський потік. Знаходиться в Міжгірському районі Закарпаття біля села Синевирська Поляна на висоті 989 метрів н.р.м. Площа озера – 7га, глибина – 10-16 м, максимальна – 22м. Зараз озеро поступово міліє. В озері водяться раки, форель. В народі його називають «Морське Око». Існує давня легенда, за якою озеро утворилось зі сліз дівчини Сині, що оплакувала свого хлопця Вира. Озеро є найбільш відвідуваним об’єктом на території Горган. Щороку сюди приїздять тисячі туристів різних вікових категорій [8].

Цікавим витвором природи з точки зору науки є оліготрофне болото Глуханя із сферичною поверхнею. Подібних йому в Карпатах практично не залишилось. В торфах закодовано літопис природи краю. На болоті ростуть 15 рідкісних і зникаючих видів рослин, що занесені до Червоної книги України. Серед них кілька північних видів – мешканців тайги і тундри, які дуже рідко трапляються в Карпатах [12].

Цікавим об’єктом огляду для туристів є Перевал Легіонів (1110 м), який отримав свою назву після подій першої світової. Тут в 1914 році польські легіони, що складались переважно з молодих людей віком 16-20 років ціною своєї загибелі зупинили наступ російських військ на Закарпаття. Досі тут можна побачити залишки укріплень, а також старі прикордонні стовпчики погранзастави [14].

Кожна гірська вершина по-своєму неповторна, красива та мальовнича. І, безперечно варта свого підкорення, після якого вам відкриється незабутній краєвид на лісисті, покриті кам’яними розсипами сусідні і далекі на обріях вершини; на мальовничі панорами навколишніх сіл.

3.2. Історико-культурні території та об’єкти

Крім об’єктів природи, що приваблюють численних туристів, на території Горган є ряд цікавих краєзнавчих об’єктів, які варто оглянути.

Однією з найвідоміших історичних пам’яток на Прикарпатті є Скит Манявський, якому вже майже чотириста років, розташований у мальовничому карпатському міжгір’ї за півсотні кілометрів від Івано-Франківська. Колись цей монастир, де, як писав його покровитель київський митрополит Петро Могила, «двісті ангелів у тілі проживаючих образ життя Божого провадять», був не лише надійним притулком для православних ченців, а й розвинутим культурним, господарським центром.

Церков-ні будівлі монасти-ря у 1612 році були споруджені на га-лявині річки Батерс під орудою Івана (Йова) Княгиницького, уро-дженця с. Княгинина біля м. Тисмениці, який був першим ігуме-ном монастиря. Впродовж ХVІІ-ХVІІІ століть монастир був осередком правос-лав'я в Галичині, українською скарбницею духовної культури, народного мистецтва та освіти.

Скит славився багатьма промислами, найперше – солеварінням. Манявські послушники майстерно володіли різними ремеслами, мали високорозвинені різьблярство й іконопис. Засновник скиту і перший його ігумен Йов (Іван) Княгиницький з Тисмениці самотужки розписав першу маленьку церкву, зведену монахами.

Скит Манявський як архітектурний монастирський комплекс культових споруд був одночасно і оборонним об'єктом, який, крім гірських природних укріплень, мав кам'яну стіну з фортифі-каційними вежами й бійницями. Тут часто переховувалися від нападу татар жителі навколишніх сіл. Але у 1676 році турецьке військо, незважаючи на героїчну оборону монахів та місцевих селян, зруйнувало монастир та знищило всіх оборонців.

У наступні роки при допомозі Київської Лаври та Львівського ставропігійського братства монастир відновив свою діяльність, став відомим осередком культури. Художник, видатний іконопи-сець з Волині Йов Кондзелевич створив у 1698-1705 роках перлину української декоративної різьби і живопису — іконос-тас, який нині зберігається в Національному музеї у Львові.

Відбудова та реставрація історико-архітектурної пам'ятки Ски-ту Манявського за проектом Львівського архітектора І. Могитича була проведена у 1970-1980 роках. У в'їзній та оборонних вежах, скарбниці, в шести монаших келіях була розміщена екс-позиція музею, яка знайомила з історією монастиря. На жаль, під час реставрації не було відбудовано церкву й каплицю. Після проголошення незалежності України Скит знову став монасти-рем УПЦ КП, а восени 2002 року відбудовано в центрі Скиту дерев'яну Воздвиженську церкву.

Історії Скиту Манявського присвятили свої мистецькі твори художники з Прикарпаття Михайло Фіголь, Ігор Деркач, Ігор Токарук, Володимир Арсенич, Микола Павлюк, а також Олег Козак, графічні роботи якого було вперше опубліковано на суд читачів в окремому виданні за 2004 рік.

Сьогодні Скит Манявський являється цінним релігійним та культурно-історичним центром на території Горган та Прикарпаття в цілому, а також є чи не найбільш улюбленим та найбільш відвідуваним об’єктом для різних категорій туристів.

Багата на культурно-історичні об’єкти та пам’ятки Рожнятівщина.

Цікавим туристичним обєктом, який, безперечно, заслуговує на особливу увагу, є залізна гута в Ангелові. Пам’ятка архітектури 1810 року, доменна піч в урочищі Ангелів, розташована на лівому березі Лімниці між селами Ясень та Гриньків.

Будівництво гути розпочалось в 1810 році А.Ангеловичем (звідки і походить назва поселення "Ангелів"). До 1812 року тривало заселення цієї місцевості, будівництво доменної (високої) печі і інших промислових споруд. Гута мала 12 шахт, 1 високу піч, 2 гамарні (фабрики, де переробляли залізо, очищали, формували за допомогою вогню і молота) та кузню для виробництва цвяхів. Проте вона діяла всього 6 років. Вже в 1818 році за наказом митрополита Левицького вона була закрита з різних причин: погана якість місцевої руди, судовий процес між Ангеловичем та управителем гути Гекером [9].

Сьогодні в урочищі Ангелів збереглися лише