Біля підніжжя гори Люта, в урочищі Підлюте, за 3 км на північ від Осмолоди на початку ХХ ст. львівський єпископ Сильвестр Сембратович на лівому березі річки Лімниці, поблизу джерел цілющої сірководневої води, вибудував з кедрового дерева палату для літнього відпочинку. Підлюте швидко стало популярним місцем відпочинку та лікування серед галицької інтелігенції. На початку ХХ ст. з Брошнева до Осмолоди і дальше в гори було прокладено вузькоколійку для транспортування лісу, що значно полегшило під’їзд до Підлютого. Єпископ Андрей Шептицький розбудував Підлюте і зробив з нього популярний курорт, де одночасно могло лікуватись цілющою водою і чистим повітрям біля 90 хворих. Мінеральні води використовували для купання і пиття. Води Підлютого виявилися цілющими для лікування ревматизму та різних запальних хвороб. Надзвичайно любив подорожувати гірськими теренами митрополит Андрей Шептицький спеціальною кінною бричкою. За його вказівкою на хуторі Кузьминець було збудовано й невелику церкву, до якої він навідувався скласти молитву Богові. Інколи для місцевих парафіян митрополит відправляв і богослужіння [25].

В роки ІІ світової війни Підлюте було спалено, але пізніше його було відбудовано косівськими майстрами. Підлюте облюбувала в той час для свого відпочинку вища партійна еліта колишнього СРСР. Через недогляд будинок згорів, але швидко був відбудований. Сьогодні він знову у власності греко-католицької церкви, якій і належав в минулому.

Селище Рожнятів відоме ще з 7 століття. В ХІV ст. Рожнятів належав польським магнатам. Тут було збудовано замок Скарбка, який зберігся до сьогоднішніх днів в реконструйованому вигляді (сьогодні це приміщення райвідділу міліції).

В селищі Перегінське цікавим краєзнавчим об’єктом є Перегінська фортеця. Це неприступне і свій час укріплення, яке було з усіх сторін оточене високою стіною з частоколом наверху і глибоким, заповненим водою, ровом. На жаль, сьогодні від колишньої фортеці зберігсь тільки один будинок, що використовується під комунальне житло. Він розміщений в центрі селища неподалік від Перегінської загальноосвітньої школи №1.

В селі Небилів, в дворі місцевої школи знаходиться пам’ятний знак до 100-річчя початку масової еміграції жителів Прикарпаття на північноамериканський континент.

В селі Ясень, біля дороги в Осмолоду, в затінку лип стоїть унікальний пам’ятник в формі хреста, рівного якому немає в Україні. Це, можливо, єдиний у світі пам’ятник тверезості. Переповідають, що в ХІХ ст. на цьому місці була корчма, де місцеві селяни-лісоруби пропивали тяжко зароблені гроші. Довго мучились жінки, аж поки їхньому терпінню не прийшов кінець. Зібрались вони однієї ночі та розгромили і спалили корчму. Потім зібрали гроші і замовили у Львові хрест з металу з написом "В пам’ять святої тверезості", який і встановили на місці спаленої корчми. Дата на хресті (1874 рік) говорить про час цієї події.

До 1939 року землі на лівому березі Лімниці були власністю греко-католицької церкви. Саме на церковних землях в урочищі Сокіл до 1939 року діяв спортивний табір молодіжного товариства "Пласт", яке в наші часи відновлено і знову продовжує роботу серед української молоді.

Цікаві краєзнавчі об’єкти є і в долині лівої притоки Лімниці – р.Чечва. біля села Нижній Струтин знайдено рештки старовинного городища ІХ-Х ст. – це урочище Замчище. Воно ще майже недосліджене археологами.

На території району в селі Ясень народився і проживав відомий письменник, член "Руської трійці" – Іван Вагилевич. В центрі села йому поставлено пам’ятник, в селі Ясень діє і меморіальний музей письменника.

Жителі району відносяться до етнографічної групи бойків. Туристів зацікавить побут, звичаї, фольклор місцевого значення, які непогано збереглись в гірській частині краю. Місцеві жителі, крім землеробства і скотарства, займаються ще й різними промислами, ремеслами, зокрема художньою обробкою дерева, ткацтвом і вишивкою, з чим теж цікаво ознайомитись [26].

Щороку чимало туристів, школярів та шанувальників прекрасного з усіх куточків нашої країни, а також закордонні гості, відвідують Цінівський історико-краєзнавчий музей, якому присвоєно звання народний. Відкрито музей в 1976 році. Він розташований в старовинному будинку, названого в минулому Білою школою, оскільки будівля милувала і захоплювала всіх своїм білим кольором.

У п’яти залах музею зібрано понад 5 тисяч пам’яток матеріальної та духовної культури краю. Серед них колекції нумізматики, історичні та археологічні документи [25].