Після усунення причин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, заявник може повторно подати заяву про видачу ліцензії, яка розглядається в порядку, встановленому Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2000 року № 1719 запроваджений єдиний зразок ліцензії для певних видів господарської діяльності.

Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності.

Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови.

Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є:*

недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії; *

невідповідність заявника згідно з поданими документами./ ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних даних у документах, поданих заявником про видачу ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності заявника ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, вказаного в заяві про видачу ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії.

Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.

Орган ліцензування повинен оформити ліцензію не пізніше ніж за три робочі дні з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії.

Строк дії ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, але не може бути меншим ніж три роки.

Господарська діяльність на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування, яким є центральний орган виконавчої влади, здійснюється на всій території України.

Господарська діяльність на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування, яким є місцевий орган виконавчої влади або спеціально уповноважений виконавчий орган рад, здійснюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

За видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Плата за видачу ліцензії вноситься після прийняття рішення про видачу ліцензії.

Стандартизація

На сучасному етапі розвитку стандартизації її сутність виявляється подвійно: як процес встановлення і застосування норм та правил, а також як область наукового пізнання, що вивчає і пояснює закономірності процесу встановлення норм та правил.

Стандартизація виникла в процесі реалізації об'єктивної необхідності стабілізації різних процесів суспільного розвитку як засіб їхнього постійного прогресу. Немає такої області громадського життя, якого б не торкнувся процес стандартизації. Природно сформованими "стандартами" здавна є писемність, літочислення, грошові знаки, побудова музичних добутків, правила спортивних ігор, правила вуличного руху.

Термін "стандарт" походить від англійського "standart" — мірило, норма, зразок, основа. Сучасне визначення, яке розкриває сутність, призначення і зміст терміну "стандартизація" розроблено Комітетом із вивчення наукових принципів Міжнародної організації з питань стандартизації (ІСО) і схвалене Радою ІСО у 1962 році. З 1 січня 1970 року в нашій країні введений в дію ДСТ 1.0–68 "Державна система стандартизації. Основні положення", у якому дається визначення стандартизації й стандарту, засноване на визначеннях ІСО.

Стандартизація — це встановлення і застосування правил із метою упорядкування діяльності у визначеній області на користь і за участі всіх зацікавлених сторін, зокрема для досягнення загальної оптимальної економії при дотриманні умов експлуатації (використання) і вимог безпеки. Вона ґрунтується на об'єднаних досягненнях науки, техніки та практичного досвіду, визначає основу не тільки сьогодення, але й майбутнього розвитку і повинна здійснюватися нерозривно з прогресом.

Окремим, частково випадковим застосуванням стандартизації є установлення фізичних величин, термінів і позначень на продукцію та виробничі процеси (вибір і визначення характеристик тієї чи іншої продукції, методів контролю і вимірів, технічних вимог, що характеризують якість виробів, взаємозамінність тощо), а також критеріїв, які гарантують безпеку людей і схоронність матеріальних цінностей.

Іншими словами, стандартизація — це вибір технічно й економічно оптимальних рішень для повторюваних випадків (виробів, процесів, методів і т.п.) у всіх галузях народного господарства, надання їм форми закону і здійснення на практиці. Стандарт — це нормативно-технічний документ, який установлює комплекс норм, правил, вимог до об'єкта стандартизації і затверджений компетентним органом. Стандарт може бути розроблений як на матеріальні предмети (продукцію, еталони, зразки речовин і т.п.), так і на норми, правила, вимоги до ефектів організаційно-методичного і загальнотехнічного характеру.

Стандарти встановлюють межу якості продукції, нижче якої вона вважається некондиційною, диференціюють продукцію за якістю на визначені категорії, класи, сорти, містять визначену сукупність показників якості сировини для споживаючих сільськогосподарську продукцію галузей, машин, устаткування, добрив, матеріалів для сільського господарства, вимагають єдиних процесів і режимів для одержання стандартної продукції високої якості незалежно від місця її виробництва. Нормативно-технічними документами із стандартизації є також технічні умови, що встановлюють комплекс вимог до конкретних типів,