Унітарним підприємством (УП) визнається комерційна організація, не наділена правом власності на закріплене за нею власником майно. У формі УП можуть бути створені державні або приватні унітарні підприємства.

Одній з найбільш поширених форм співпраці із зарубіжними партнерами в області підприємницької діяльності є підприємства з іноземними інвестиціями.

Фондом є некомерційна організація, що не має членства, установлена громадянами і (або) юридичними особами на основі добровільних майнових внесків, переслідуюча соціальні, добродійні або інші суспільно корисні цілі.

Установою є організація, створена власником для здійснення управлінських, соціально-культурних або інших функцій некомерційного характеру і що фінансується їм повністю або частково.

В цілях координації підприємницької діяльності, а також уявлення і захисту загальних майнових інтересів туристськими підприємствами за договором між собою можуть створювати об'єднання у формі асоціацій або союзів, що є некомерційними організаціями.

Туризм відноситься до видів діяльності, на здійснення якої потрібний спеціальний дозвіл (ліцензія). Туристська діяльність підрозділяється на туроператорськую і турагентськую.

Туроператорськая діяльність - це діяльність юридичної особи або індивідуального підприємця, що здійснює на підставі ліцензії розробку і просування туристського продукту, розрахованого на масовий і індивідуальний споживчий попит, а також його реалізацію турагентам або туристам.

Турагентськая діяльність - це діяльність юридичної особи або індивідуального підприємця, що здійснює на підставі ліцензії просування і реалізацію туристського продукту і супутніх послуг.

Туроператор - організація, що генерує стандартний пакет послуг у складі комплексних туристських послуг.

Турагенство - посередницька організація, що здійснює просування і роздрібний продаж туристського продукту туроператора, а також окремих послуг інших підприємств індустрії туризму за комісійну винагороду.

Туристська діяльність - це складний економічний механізм, що включає практично всі види діяльності, виділені національним класифікатором. Структуровані по певних ознаках, вони утворюють індустрію туризму. Закон РБ «Про туризм» трактує туристську індустрію як сукупність готелів і інших об'єктів і споруд для розміщення туристів, транспортних засобів, об'єктів громадського харчування, об'єктів і засобів розваги, об'єктів пізнавального, оздоровітельного, ділового, спортивного і іншого призначення, організацій, що здійснюють туристську діяльність.

2.Система і характеристика показників розвитку туризму. Ефективність туризму.

Становлення і розвиток туризму як галузі характеризуються системою певних економічних показників, які відображають кількісний об'єм реалізації туристських послуг і їх якісну сторону, а також економічні показники виробничий-обслуговуючої діяльності туристських господарюючих суб'єктів.

Система показників розвитку туризму включає:*

об'єм туристського потоку; *

стан і розвиток матеріально-технічної бази; *

показники фінансово-економічної діяльності туристської фірми; *

показники розвитку міжнародного туризму.

Туристський потік - це постійне прибуття туристів до країни (регіон). До показників, що характеризують об'єм туристського потоку, відносяться: загальна кількість туристів, зокрема організованих і самодіяльних; кількість туродней (кількість ночівель, койко-днів); середня тривалість (середній час) перебування туристів в країні, регіоні.

Кількість туродней визначається шляхом множення загальної кількості туристів на середню тривалість (у днях) перебування одного туриста в країні (регіоні).

Туристський потік - явище нерівномірне. Для характеристики нерівномірності туристського потоку застосовують коефіцієнт нерівномірності.

Показники, характеризуючий стан і розвиток матеріально-технічної бази туризму, визначають її потужність в даній країні (регіоні).

До них відносяться: ліжковий фонд будинків відпочинку, пансіонатів, турбаз, готелів, санаторіїв і т.п., а також число ліжок, що надаються місцевими жителями; число місць в торгових залах підприємств живлення для туристів; рахуй місць в театрах, від веденних для туристів; число ванн у водолікарнях відведених для туристів, і т.д.

Показники фінансово-економічної діяльності туристської фірми включають: об'єм реалізації туристських послуг або виручку від реалізації послуг туризму, показники використання робочої сили (продуктивність праці, рівень витрат на оплату праці і ін.), показники використання виробничих фондів (фондовіддача, оборотність оборотних коштів і ін.), собівартість послуг туризму, прибуток, рентабельність, показники фінансового стану туристської фірми (платоспроможність, ліквідність, фінансова стійкість, валютне самоокуповування і ін.).

Окремо виділяються показники, характеризуючий стан і розвиток міжнародного туризму. До них відносяться:*

кількість туристів, що відвідали зарубіжні країни (визначається по числу перетинів державного кордону); *

кількість туродней по іноземних туристах; *

сумарні грошові витрати, проведені туристами за час зарубіжних поїздок.

Ефективність в загальному понятті означає отримання якогось певного ефекту, тобто дієвість результату.

Економічна ефективність - це процес господарювання, результат якого виражається певною вигодою, досягнутою при певних витратах грошових, матеріальних, інформаційних ресурсів і робочої сили.

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ТУРИЗМУ означає отримання виграшу (економічного ефекту), від:*

організації туризму в масштабах держави; *

туристського обслуговування населення регіону; *

производственно-обслуживающего процесу туристської фірми.

Економічна ефективність туризму є складовим елементом загальної ефективності суспільної праці і виражається певними критеріями і показниками.

Під критерієм слід розуміти основну вимогу до оцінки правильності рішення поставленої задачі. Необхідність критерію виникає тому, що сле-

дме чітко визначити, з яких позицій слід підходити до розрахунку ефективності виробничий-обслуговуючого процесу туризму.

Суспільне виробництво функціонує на користь всього суспільства, тому його ефективність слід оцінювати виходячи із ступеня досягнення цілей суспільства.

Відповідно до теорії оптимального функціонування економіки ефективність на окремій "ділянці" повинна оцінюватися з позицій загального ефекту, тобто приватні критерії ефективності повинні відповідати глобальному критерію, "витікати" з нього.

Загальний критерій ефективності суспільного виробництва полягає в досягненні на користь суспільства найбільших результатів при найменших витратах засобів і робочої сили.

Проблеми ефективності туризму доцільно розглядати за допомогою системного підходу.

Системний підхід припускає встановлення різних критеріїв і показників для різних рівнів управління і певну ієрархію цілей і відповідно ним критеріїв ефективності.

Організаційна структура управління туризмом складається з ряду ланок:*

системи як диверсифікованого міжгалузевого комплексу соціально-побутової інфраструктури; *

галузі як самостійної господарської ланки в масштабах регіону; *

туристського господарюючого суб'єкта (туристської фірми).

Тому проблему визначення народногосподарського критерію ефективності туризму слід розглядати в трьох аспектах: на рівні суспільства (народного господарства в цілому), галузі, окремої туристської фірми.

Щоб