Курсова робота

Оцінка страхового забезпечення діяльності туристичних підприємств

Зміст

Вступ

Розділ І.

1. Теоретичні основи страхового забезпечення діяльності туристичних підприємств

1.1. Страхування як складова системи безпеки в туризмі

1.2. Умови страхової діяльності в туризмі

1.3. Види та форми страхування в туризмі

Розділ ІІ.

2. Практика страхового забезпечення діяльності туристичних підприємств

2.1. Особисте страхування туристів

2.2. Майнове страхування туристів і туристичних підприємств

2.3. Медичне страхування Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Під страхуванням узагалі розуміють систему економічних відносин щодо захисту інтересів фізичних та юридичних осіб шляхом вип-лати їм страхового відшкодування (страхові виплати) в разі настан-ня певних подій (страхові випадки) за рахунок грошових коштів (страхові фонди), що формуються зі сплачуваних цими особами страхових внесків (страхові премії), в межах певної їх суми (страхо-ва сума).

Страхування в туризмі є гарантією того, що всі непередбачені витрати, пов'язані зі страховими випадками, бере на себе страховик. Страховиком може бути тільки страхова компанія, що має відповід-ну ліцензію. Туристична фірма виступає страхувальником туриста і в свою чергу для забезпечення його страхування укладає договір (агентську угоду) зі страховиком. Згідно договору страховик зобов'язується сплачу-вати страхове відшкодування застрахованим туристам у випадку нас-тання страхових подій; забезпечувати тур-фірму бланками страхових полісів у необхідній кількості; надавати їй необхідну інформацію щодо умов і правил страхування, тарифів та їх змін; здійснювати консультаційну допомогу тощо.

Страхувальник — туристична фірма, що бере на себе обов'язки рекламувати страхові послуги фірми-страховика; проводити страхування туристів згідно діючих правил, установлених страховиком; своєчасно, у вказаний в угоді термін, повідомляти страховика про настання страхового випадку; без затримки перераховувати страховику страхові платежі.

Страховик виплачує тур-фірмі агентську винагороду у відсотках до отриманих страхових платежів. З метою заохочення тур-фірм, залу-чення їх до тривалого співробітництва страхові організації практику-ють видачу пільгових або безплатних полісів для керівництва, співро-бітників фірм і членів їх сімей, виплату премій тощо. Система пільг і заохочень поступово розширюється зі збільшенням терміну співробіт-ництва і сум надходжень під страхування туристів тур-фірмою.

Серед різноманітних видів страхування в туризмі застосовуються такі, як страхування життя й здоров'я туристів (медичне страхування та страхування від нещасних випадків), страхування майна туристів, автотранспорту та цивільної відповідальності власника автотран-спортного засобу.

У туризмі використовуються також специфічні види страху-вання, такі як страхування на випадок затримки транспорту, стра-хування від форс-мажорних обставин, від поганої погоди під час відпочинку, від неможливості здійснити подорож, від ненадання або неякісного надання туристичних послуг. У країнах СНД мала місце пропозиція страхування майнового ризику туристів у шоп-турах: від порушення митних правил, конфіскації товару або відмови у пропус-ку через кордон.

Для туристичних фірм пропонуються такі види страхування, як страхування майна фірми, транспорту, а також фінансового ризику тур-фірми та її відповідальності перед туристами, їх рідними або третіми особами.

Іноземні туристи, які приїздять до України, як правило, мають страховку. Для них вона є обов'язковою згідно законів країни проживання або придбана ними у зв'язку з подорожжю. Необхідно, щоб ця страховка визнавалась в Україні. Але у будь-якому разі іноземці, які тимчасово перебуванні, в Україні, повинні обов'язково придбати страховий поліс (сертифікат) Державної акціонерної страхової компанії «Укрінмедстрах», що гарантує оплату вартості екстреної медичної допомоги. Зазначений страховий сертифікат може бути видано, крім «Укрінмедстраху», також його страховими агентами, з якими він має відповідні угоди, або іноземним страхо-виком, якщо він має з Державною страховою компанією угоду про взаємне визнання страхових полісів.

В Україні обов'язковими видами страхування туристів є медичне, від нещасного випадку, а також страхування цивільної відповідаль-ності власника автотранспортного засобу.

При поїздках за кордон на автотранспорті необхідним є офор-млення страхування цивільної відповідальності власника автотран-спорту перед третіми особами, так звана «Зелена карта». Поліс «Зеленої карти» має термін дії від 15 днів до одного року і дійсний для країн Західної та Східної Європи, Туреччини, Ізраїлю, Тунісу, Марокко, Ірану.

Практично всі європейські країни є членами Міжнародної систе-ми авто-страхування «Зелена карта» і між ними підписано двосто-ронні угоди про взаємне визнання національних полісів. У 1998 р. Україна приєдналася до системи «Зелена карта», підписавши Єдину угоду країн-учасниць.

Крім окремих видів страхування, страхові фірми пропонують цілі програми (Бізнес-картка, Золота картка, Срібна картка, Блакитна кар-тка тощо), що формуються як пакет і включають різні види асистансу: медичну допомогу, евакуацію потерпілого, адміністративні послуги — передачу термінових повідомлень, організацію пошуку та повернення багажу, юридичні послуги, технічну допомогу автотранспорту тощо.

Страхові внески-премії, що сплачуються застрахованими при оформленні страховки, встановлюються з розрахунку за день перебування у подорожі, за певний період або як єдина сума і виплачують-ся одноразово, їх розмір залежить від розміру страхової суми, що в свою чергу залежить від території подорожі, терміну поїздки, кіль-кості осіб у групі, віку туристів і мети подорожі або встановлюється урядом країни, куди направляється турист. Так, наприклад, часто страхові фірми збільшують тарифи для осіб віком за 60 років, від-мовляються від страхування немовлят і людей похилого віку (після 75 років), запроваджують групові тарифи, нижчі за індивідуальні, практикують надбавки до тарифів або окремий вид страховки для людей, які виїздять у подорож з метою заняття небезпечними вида-ми спорту — кінний, гірськолижний, дельтапланеризм, спелеологія тощо. Термін дії страховки може бути фіксованим на час перебуван-ня у подорожі в цілому або тільки на території країни перебування; може також надаватися з певним «коридором», наприклад, до 1 року.

Необхідно чітко знати та інформувати туристі про те, що вважа-ється страховим випадком, які витрати оплачуються страховою компанією.