РЕФЕРАТ

з фізкультури

Тема: "Лижний спорт"

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Стамбулова И. Б. Спорт и здоровье. – М.: “Академия”, 1999.

“Культура и спорт”. № 6(138) – М.: “ЮНИТИ”, 2005.

“Система подготовки спортсменов” – М.: “ВНИИФК”, 1998.

ЗМІСТ

1. Вступ

2. Історія розвитку лижного спорту

3. Класичні лижні ходи

А) Поперемінний двокроковий хід

Б) Одночасний безкроковий хід

В) Швидкісний варіант одночасного однокрокового ходу

4. Основний варіант одночасного однокрокового ходу

5. Одночасний двокроковий хід

6. Конькові лижні ходи

А) Напівконьковий хід

Б) Коньковий хід без відштовхування руками

7. Двокроковий коньковий хід

8. Одночасний однокроковий коньковий хід

А) Поперемінний коньковий хід

Вступ

Лижний спорт є одним з популярних занять в світі. Заняття цим видом спорту є важливим засобом фізичного виховання, займають одне з перших місць по своєму характеру рухових дій.

За останнє двадцятиріччя наука про спорт, у тому числі і теорія і методика лижного спорту, почала розвиватися швидкими темпами. Якщо раніше вона в основному займала пояснювальну функцію і мало допомагала практиці, то в даний час її роль істотно змінилася. Спортивні змагання – це вже не просто індивідуальні поєдинки і не тільки змагання команд, це перш за все демонстрація сили і уміння спортсмена, високого тактичного мислення викладача-тренера.

Кожен, хто починає займатися лижним спортом, ставить перед собою певну мету: один хоче стати чемпіоном, інший – просто сильніше і витриваліше, третій прагне за допомогою ходьби на лижах схуднути, четвертий - укріпити волю. І все це можливо. Потрібно лише регулярно, не роблячи собі поблажок і знижок, наполегливо тренуватися .

Лижний спорт включає декілька самостійних видів спорту: лижні гонки, біатлон, стрибки на лижах з трампліну, двоєборство, гірськолижний спорт. По цих видах спорту є правила проведення змагань і передбачено привласнення розрядів і звань відповідно до вимог Єдиної спортивної класифікації. Це стимулює систематичні заняття і зростання спортивних досягнень лижників. Названі види лижного спорту включені в програми чемпіонатів і Кубків світу, зимових Олімпійських ігор.

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ЛИЖНОГО СПОРТУ

Звичайно, ми не можемо взнати ім'я винахідника лиж. Лижі як засіб, що полегшує пересування по снігу, з'явилися до початку нашої ери, про що свідчать наскальні зображення, знайдені російськими археологами А.М.Ліневськім в 1926 році і В.І.Равдоникасом в 1936 році в містечку Бісові Сліди і Залавруг біля Білого моря. Першими пристосуваннями, які застосувала людина при пересування по глибокому снігу, були снігоступи, або ступаючі лижі. У Грузії снігоступи називалися тхиламурі, тобто «сплетені з ліщини».

Ці примітивні пристосування в процесі використовування істотно змінювалися і поступово прийняли форму ковзаючих лиж. Ковзаючі лижі дозволили значно збільшити швидкість пересування.

Археологічні розкопки в Новгороді (1953г.) свідчать про подальшу еволюцію лиж. Так, знайдена там лижа, що відноситься на першу половину XVIII в., по конструкції схожа на сучасні мисливські і побутові лижі: довжина її 1 м 92см, ширина 8см, передній кінець лижі загострений, заломлений вгору, вантажний майданчик завтовшки 3см має поперечний горизонтальний отвір для ременя носка. Найстародавніша лижа, зроблена 4300 років тому, знайдена в 1982 році А.М.Мікляєвим в області Пскова.

Слово «лижі» зустрічається в історичних документах XII в. Збереглися також документи, що свідчать про використання лиж військами проти іноземних загарбників. У Никоновськой літописі за 1444 рік описується похід московської лижної раті, спорядженої великим князем Василем, на захист Рязані.

КЛАСИЧНІ ЛИЖНІ ХОДИ

Поперемінний двокроковий хід

Цей хід – один з основних способів пересування на лижах, застосовується на підйомах малої і середньої крутизни, а також на рівнині за поганих умов ковзання.

Цикл ходу складається з двох ковзаючих кроків, при яких лижник двічі по черзі відштовхується руками.

Довжина циклу цього ходу – 4-7 м, тривалість – 0,8-1,5 с, середня швидкість – 4-7,5 м/с, темп – 50-70 циклів в 1 хв.

У кожному кроці розрізняють періоди ковзання і стояння лижі і виділяють п'ять фаз.

Фаза 1 – вільне одноопорне ковзання на лівій лижі. Починається воно з моменту відриву правої лижні від снігу і закінчується постановкою правої палиці на сніг. Тривалість фази – 0,09 - 0,14 с. Мета лижника в цій фазі – по можливості менше втрачати швидкість і підготуватися до відштовхування рукою.

Права нога після закінчення відштовхування, згинаючись в колінному суглобі, з метою розслаблення підіймається разом з лижою за інерцією назад-вгору.

Винесення правої руки вперед-вгору закінчується підняттям кисті до рівня голови. Лижник починає нахиляти тулуб вперед н розгинати праву руку в плечовому суглобі, готуючись до постановки палиці на сніг. Ліва рука на початку утримує палицю ззаду, а потім починає опускати її вниз.

Фаза 2 — ковзання з випрямлянням опорної (лівої) ноги в колінному суглобі — триває від постановки палиці на сніг до початку згинання лівої ноги в колінному суглобі. Тривалість фази 0,2—0.25 с.

У цій фазі лижник повинен підтримати, а по можливості і збільшити швидкість ковзання. Ліва палиця ставиться на сніг не багато попереду носка черевика лівої ноги під гострим кутом до напряму руху. Це дозволяє зразу ж почати відштовхування нею.

Праву ногу, зігнуту в колінному суглобі, лижник починає опускати і, згинаючи її в тазостегновому суглобі, підводити до лівої ноги. З постановкою правої ноги на сніг ока підводиться до лівої при ковзанні правої лижі.

Ліва рука, злегка зігнута в ліктьовому суглобі, опускається вниз.

Фаза 3— ковзання з підсіданням на лівій нозі. Починається вона із згинання опорної (лівої) ноги в розжарюваному суглобі і закінчується зупинкою лівої лижі. Тривалість фази — 0,06—0,09 с. Мета фази — прискорити перекочування.

Ліва нога згинається в колінному суглобі, гомілка її