На початку фази проекція центру маси тіла (п. ц. м. т.) лижника знаходиться декілька ззаду-збоку по відношенню до стопи опорної ноги. В процесі ковзання опорна нога і тулуб плавно випрямляються, руки залишаються в крайньому задньому положенні (зависають), махова нога вільно підіймається вверх-в сторону.

Під час вільного одноопорного ковзання п. ц. м. т. лижника переміщається з положення ззаду-збоку по відношенню до опори на передню частину стопи. Тим самим забезпечується ковзання на плоско поставленій лижі. Закінчуючи вільне ковзання на майже прямій опорній нозі, лижник починає нахиляти тулуб, виводити махову - ногу вперед-в сторону і ставить палиці на сніг. Праву палицю він ставить під кутом біля 70°, ліву — під кутом 80°. Різний нахил палиць необхідний для постановки їх на опору на однаковому видаленні (спереду) від стопи опорної ноги, оскільки тулуб до цього часів декілька повернений навколо власної осі у бік поштовхової ноги.

У фазі 1 слід прагнути плавно, але майже повністю випрямити опорну ногу, зберігши незначний нахил тулуба. Завдяки цьому розслабляються м'язи опорної ноги і тулуба перед майбутньою роботою.

Описані дії завершують підготовку до виконання основних робочих зусиль, направлених на збільшення швидкості пересування лижника.

Фаза 2 — ковзання на правій лижі з відштовхуванням двома руками. Починається вона з постановки палиць на сніг і триває до постановки на нього лівої лижі. Тривалість фази — 0.06—0,09 с.

Лижник відштовхується руками завдяки активному нахилу тулуба, положення його рук не змінюється. Маховою ногою, трохи зігнутою в колінному суглобі, він робить випад вперед-в сторону і ставить лижі на сніг під кутом 16—24° до напряму руху, п'яти лиж розташовані схрещено, опорна права нога починає згинатися. Чим вище швидкість, тим менше кут постановки лижі на сніг.

Фаза 3 — ковзання на двох лижах з відштовхуванням лівою ногою і руками. Починається вона з постановки лівої лижі на сніг і триває до відриву палиць від опори. Тривалість фази — 0,19—0,24 с.

У цій фазі напівконькового ходу відштовхування ногою принципово відрізняється від відштовхування не тільки в класичних, але і у всіх інших конькових ходах, оскільки спочатку лижник не розгинає, а згинає поштовхову ногу. Це вимагає розділити відштовхування ногою на дві підфази.

Підфаза 1 — ковзання на двох лижах з відштовхуванням лівою ногою (відведенням її) при згинанні в тазостегновому. колінному, гомілковостопному суглобах і одночасним відштовхуванням руками. Тривалість підфази - 0,16—0.19 с.

У підфазі 1 лижник продовжує активно нахиляти тулуб до 30—35 ° до горизонту, відштовхується руками, розгинаючи їх в плечових і ліктьових суглобах. Відштовхуючись руками, він підсідає на опорній (правої) нозі, згинаючи її в колінному суглобі під кутом 130—135°, в тазобедренному — під кутом 80-90°, що дозволяє зменшити тиск маси тіла на ковзаючу лижу і полегшити відштовхування руками.

Активне переміщення маси тіла з опорної ноги на поштовхову вкрай необхідне не тільки для зниження навантаження на м'язи при згинанні опорною, ноги, але і для збільшення сили відштовхування відведенням, а також для забезпечення ефективного відштовхування ногою при розгинанні її в подальших фазах.

Підфаза 2 — ковзання на двох лижах з відведенням-розгинанням поштовхової ноги і з відштовхуванням руками. Тривалість її — 0,03—0,06 с.

В цей час лижник закінчує відштовхування руками, продовжує відштовхування відведенням лівої ноги і починає розгинати її в тазостегновому суглобі. Опорна нога залишається зігнутою в тазостегновому, колінному і гомілковостопному суглобах, закінчується нахил її вліво і переміщення маси тіла на поштовхову ногу, тулуб нахилений вперед.

Фаза 4 - ковзання на двох лижах з відштовхуванням відведенням і розгинанням лівої ноги — починається після закінчення відштовхування руками і закінчується відривом лівої лижі від снігу. Тривалість фази — 0,08—0,22 с.

У цій фазі відштовхування закінчується відведенням і активним розгинанням лівої ноги в тазостегновому, колінному і гомілковостопному суглобах при ковзанні лівої лижі на внутрішньому канті. Опорна нога в цей час залишається зігнутою. Тулуб починає плавно випрямлятися, руки за інерцією продовжують розслаблений рух назад-вгору.

Ефективність завершення відштовхування ногою залежить також від положення опорної ноги. Чим більше зігнута опорна нога, тим менше кут відштовхування і більше горизонтальна складова сили поштовху. Проте і м'язова напруга різко зростає у зв'язку з необхідністю утримувати масу тіла на зігнутій опорній нозі.

Коньковий хід без відштовхування руками

Застосовуються два варіанті цього ходу: з маханням і без махання руками.

У обох варіантах цикл ходу складається з двох ковзаючих кроків, під час яких виконуються два почергові відштовхування ногами, і включає дві фази, характерні для кожного кроку -вільне одноопорне ковзання і ковзання з відштовхуванням ногою.

Довжина циклу — 6—9 м. тривалість — 0,7—1.0 с, середня швидкість в циклі — 6—10 м/с, темп ходу — 60—85 циклів в 1 хв.

Фаза 1 — вільне одноопорне ковзання на правій лижі — починається після відштовхування лівою ногою н триває до виведення лівої (маховий) ноги вперед-в сторону. Тривалість фази — 0,18—0.25 с.

Опорна нога лижника на початку фази зігнута в тазостегновому суглобі під кутом 97—103°, в колінному — під кутом 72—78°, гомілковостопному — 67—73°, тулуб нахилений під кутом 30—45° (до горизонталі), ліва рука, що утримує палицю в горизонтальному положенні, опущена спереду, права (збоку) утримує палицю кільцем ззаду - вгорі.

Відштовхнувшися лівою ногою, лижник згинає її в колінному суглобі і