б) поворот тулуба зліва направо;

в) ударний рух лівої руки.

Деталі техніки: положення голови, правої руки (все в б. с.), швидкість повернення в початкове положення і т.д. Деталі техніки перераховуються у порядку умовно прийнятого вибування значущості їх для боксера, тобто найважливішою деталлю є положення голови при ударі, потім – положення руки, що не б'є, і т.д.

У бою прямий удар рідко виконується боксером на місці, без пересування вперед, назад або вбік. Тому наступна тема спеціальної підготовки боксера – прямою лівою в голову з кроком.

При навчанні цій дії можна рекомендувати такий методичний прийом: а) умовно розділити прямою лівою без кроку на дві злиті фази з виконанням їх під рахунок "раз-два"; б) ускладнити завдання: під рахунок "раз" окрім виконання першої фази удару зробити крок лівою ногою, під рахунок "два" зробити крок правою ногою і довиконати удар.

Вносять різноманітність і разом з тим вдало доповнюють учбовий процес різні варіанти виконання прямого лівою:

удар під крок лівою ногою при крокуючому;

удар при човниковому пересуванні;

повторний прямою лівою на місці і в русі і ін.

Навчилися бити – потрібно вчитися захищатися! У боксі відомо три класи прийомів захисту:

захист за допомогою рук (підставки, відбив, накладки);

захист пересуванням;

захист рухом тулуба (ухили, нирки).

Найшвидшими і простішими у виконанні з них є прийоми захисту за допомогою рук. "Найповільнішими" і складнішими – прийоми захисту рухом тулуба. Тому навчання захисту починається з прийомів першого класу. Але не всім відразу, а спочатку найбезпечнішим: це – підставки долоні, передпліччя, плеча.

Крім того, що підставки – найшвидший спосіб захисту, вони ще дозволяють тому, що обороняється не розривати дистанції до супротивника і контратакувати самому. Негативна риса захисту підставкою полягає в обов'язковій зайнятості в прийомі однієї з рук боксера, а це значить, що його контратака можлива тільки іншій, незайнятою рукою.

Принципом, що визначає основу техніки захисту підставкою, є те, що удар супротивника потрібно "зупинити" до його завершення долонею, передпліччям або плечем. У цій фазі сила удару ще не велика і "зупинка" його здійснюється порівняно невеликими зусиллями.

Деталі техніки: правильне положення вільної руки (правильне – значить зручне для контратакуючих ударів), зручне для цього положення тулуба, ніг і ін.

На відміну від деталей техніки удару, забезпечуючих захист боксера під час атаки, деталі техніки прийому захисту визначають можливості контратакуючого удару, що захищається до нанесення, – для цього потрібне сприятливе положення рук, тулуба і ін.

З прийомів захисту пересуванням якнайменше складними є одиночні кроки в сторони і назад. Основу і деталі техніки прийому відомі – це ланки звичайного боксерського кроку вліво, вправо і назад. Ці прийоми ефективні тим, що їх виконання не зменшує "ударну силу" боксера, тобто не використовуються, як, наприклад, при підставці, його руки. Але є негативна сторона: роблячи крок назад або убік, боксер не завжди здатний контратакувати супротивника через те, що ноги просто не встигають за руками.

І нарешті, з третього класу прийомів захисту понад усе доступні боксеру-новачку ухиляння.

Ухиляння – захист без допомоги рук, при якій боксер залишається на зручній для нього дистанції до супротивника. Обидві руки спортсмена вільні і можуть використовуватися для контратакуючих ударів.

Спочатку ухияння назад, а правильніше – відхилення.

Основа техніки: переміщення тіла на праву ногу з одночасним відхиленням тулуби і голови назад. Деталі техніки: кінцеве положення тулуба (не допускати "завалення" назад – за праву ногу), положення рук (руки не опускати), спосіб повернення в початкове положення (гранично швидкий).

Якість відхилення залежить від своєчасної і швидкої роботи ніг: лівої ноги – при переміщенні тіла назад, правої – при поверненні в початкове положення.

Ухиляння вправо.

Вправа, що підводить: виконання ухиляння в у. с. (техніка – "скручування" тулуба з одночасним невеликим присіданням).

Основа техніки: а) деяке згинання ніг в колінах з переміщенням тіла вперед – на ліву ногу; б) поворот тулуба зліва направо з невеликим нахилом вперед вправо.

Деталі техніки: положення рук (зручне для контратакуючих дій), тулуба і ніг (вага тіла розподілена на обидві ноги) і т.д.

Ухиляння вліво.

Вправа, що підводить: ухиляння в у. с.

Основа техніки: а) невелике згинання ніг в колінних суглобах з переміщенням тіла вперед; б) поворот тулуба справа наліво з невеликим нахилом вперед вліво.

Деталі техніки: положення рук (дещо опущені, ніж в б. с.), тулуба (правий плечовий суглоб повинен знаходитися над п’ятою лівої ноги), ніг.

Як бачимо, техніка ухиляння визначається узгодженістю роботи м'язів ніг і тулуба. Всі рухи – ланки прийому – відрізняються невеликою амплітудою і швидкістю. Особливу увагу при оволодінні ухилянням слід звертати на чистоту прийому: той, що захищається повинен відхилитися рівно настільки, щоб удар супротивника пройшов мимо. Не більше!

До технічної підготовки слід віднести і навчання боксера, що починає, обманним готуючим діям – хитрощам (фінтам).

Фінти в спорті - обманний, помилковий рух (переклад з італ.).

Розучування хитрощів повинне супроводжуватися навчанням відповідним прийомам: фінти-удари – після оволодіння ударом; фінти-пересування – після засвоєння відповідного виду пересування.

Призначення хитрощів, виконуваних боксером, – дезінформація супротивника про свої наміри, щоб спровокувати його на бажані першому дії: на захист, атаку і т.п.

Техніка фінтів складністю не відрізняється: фінти рукою або тулубом – це, як правило, початкова фаза якого-небудь удару; фінти пересуванням – це раптова зміна виду пересування, напряму або швидкості.

Як правило, хитрощі виконуються не окремими сегментами тіла (тільки руками, тулубом або ногами), а в комплексі. Наприклад, фінти лівої в голову здійснюються не