Бойові дії на цій території не припинялись, і вже на початок літа вся Галичина була окупована польськими військами.

В 1923 р. за договором, підписаним у Парижі, була Галичина залишена за Польщею за умови надання їй авто-номії.

Династія Романовичів (Рюриковичів) на Галичині при-пинила своє існування в 1323 р., після синів Юрія Львови-ча Лева II і Андрія.

До 1340 р. галицькими землями правив небіж Юрійо-вичів Болеслав Тройденович Мазовецький — Юрій II, по-тім —. Любарт (Дмитро) Гедемінович.

Галичина стала предметом зазіхань польського короля Казимира Великого. В боротьбу за ці землі вступили угорці і татари. В 1349 р. Казимир таки оволодів Галичиною і Холмщиною. Галичина стала називатися Королівством Руським, а пізніше — Руським воєводством.

Після першого поділу Польщі в 1772 р. Руське воєводст-во увійшло до складу Австрії під його історичною назвою -Королівство Галичини і Лодомерії. Ця назва поширювалась і на польські землі: Краківщину, Сандомирщину, частину Люблінщини. В цей період Галичина перебувала у стані економічного і культурного занепаду. Австрійський цісар, Йосиф II з метою пожвавлення на цій території господарсь-кого і духовного життя надав містам новий адміністратив-ний устрій, здійснював регулювання торгівлі, відкривав нові школи і т. ін., хоча замість польської мови викладання в гімназіях навчання здійснювалось німецькою мовою (з 1825 р. освіта знову була переведена в польське русло). Лише народні, парафіяльні школи зберігали українську мо-ву викладання. В 1784 р. у Львові було відкрито універси-тет, де навчання велось німецькою і латинською мовами. У 1787-1809 рр. діяв богословський факультет з українсь-кою мовою навчання.

Наказом про обмеження прав пана щодо селянина була скасована особиста залежність селян (1782 р.).

Цей комплекс урядових заходів сприяв активізації руху національного відродження. В 1837 р. було видано збірник «Русалка Дністрова» українською мовою.

В 1848 р. у Львові створено Головну Руську Раду, яка захищала політичні і національні прагнення українців. Вик-лопотано дозвіл на відкриття при Львівському університеті кафедри української мови та літератури.

У 1849 р. революційний рух був придушений за допомо-гою російських військ. У краї посилився польський вплив.

В 1939 р. на основі пакту Ріббентропа-Молотова Гали-чина була приєднана до Радянської України. Адміністра-гивно її територія поділялась на Дрогобицьку (в 1959 р. включено до складу Львівської), Львівську і Станіславську (з 1962 р. — Івано-Франківська) області.

6.1.1. Львівська область

розташована на крайньому заході країни, на ЇЇ кордоні з Поль-щею. Площа області становить 21,8 тис. кв. км (3,6% території країни).

Область лежить у межах лісостепової зони і українських Карпат, вона має сприятливі умови для розвитку рекре-аційної галузі.

Територію області пересікає 8950 річок, що належать до басейнів Дніпра, Дністра і Західного Бугу. Тут багато неве-ликих озер.

Область має 400 територій та об'єктів природно-за-повідного фонду, в тому числі заповідник Розточчя.

В числі курортних та оздоровчих ресурсів Львівщини -ліси, мальовничі гірські і передгірські ландшафти, міне-ральні води, лікувальні грязі, озокерит.

Прикарпатський курорт Шкло, який існує з 1576 р., є найстарішим в Україні.

З XVI ст. відомі цілющі джерела і лікувальні грязі в се-лищі Великий Любінь. Уже в кінці XVIII ст. це — популяр-ний курорт, реконструйований у середині XIX ст. До цього періоду відноситься спорудження водолікарні, допоміжних приміщень, будинків для відпочиваючих. Селище перетво-рюється на європейський курорт, куди приїздили на ліку-вання європейські вельможі, і навіть сам цісар Франц-[осиф.

Великий Любінь уперше згадується на початку XIII ст. В XVII ст. тут було споруджено замок, пізніше перебудова-ний на палац.

Селище Моршин відоме з 1482 р. В XVI ст. тут були дві соляні шахти. Про лікувальні властивості місцевої соля-ної ропи стало відомо набагато пізніше. В 1875 р. до Мор-шина було прокладено залізницю, а в 1877 р. німецький ку-пець Б. Штіллер відкрив тут курорт. Пізніше поблизу від Моршина були виявлені мінеральні джерела. У 1880 р. ви-дали перші брошури — проспекти, які розповідали про но-вий курорт. Напередодні першої світової війни його назива-ли в числі найкращих європейських курортів.

Моршин — бальнеологічний курорт, який базується на мінеральних джерелах, лікувальних грязях, запасах озокериту. Тут лікуються переважно захворювання органів травлення.

Унікальним курортом є Трускавець, розташований у гірській долині на висоті 350-400 м над рівнем моря. Ото-чений лісами, курорт відзначається м'яким кліматом з відсутністю різких температурних коливань, характерних для гірських місцевостей. Чисте повітря, цілющі мінеральні джерела створюють винятково сприятливі умови для відпо-чинку і оздоровлення.

Трускавець входив до польських володінь. Після пер-шого поділу Польщі він відійшов до Австрії. В 1772 р. його населення складало 990 чоловік.

З XI ст. Трускавець був відомий як центр видобутку солі. В 1784 р. австрійським урядом встановлено державну монополію на виробництво солі, і трускавецька солеварня була закрита.

В 1814 р. розпочато видобуток нафти. На початку XX ст. Бориславському нафтовому басейну, до якого входив Трус-кавець, належало одно з перших місць у Європі за обсягом видобутку нафти.

В ході геологорозвідувальних робіт у цій місцевості бу-ли виявлені джерела мінеральних вод. У 1827 р. спорудже-но приміщення для прийняття ванн і 4 пансіонати для по-селення приїжджих.

Після 1882 р. Трускавець переходить у віданні спілки, очолюваної шляхтичами Сапєгою і Жолтовським. На її кошти споруджено нову водолікарню, приміщення для інга-ляцій, готелі, впорядковано територію навколо мінеральних

джерел. За рівнем благоустрою