В 1895 р. над джерелами було споруджено павільйонии, відкрито ресторан, впорядковано рентр міста. В 1900 р. тут встановлено пам'ятник А. Міцкевичу. В 1909 р. Трускавець був з'єднаний залізницею зі Львовом, Краковом, Варшавою, Познанню.

У 1911 р. Трускавець переходить у власність нової спілки, очолюваної Раймондом Ярошем. У цей період місто було електрифіковане, споруджено мережу комунікацій, збудовано залізничний вокзал.

На курорті зводилися все нові комфортабельні вілли: «Гражина», «Гелена», «Під Білим Орлом», «Саріуш» та ін. - Число курортників, які відвідували Трускавець, продов-жувало зростати. Якщо в 1910 р. в місті побувало близько 3500 чоловік, то в 1913 р. — понад 5 тис. У цьому ж році Трускавець за успіхи в розвитку курортної справи був удо-стоєний Великої золотої медалі.

В роки Першої світової війни курорт призупинив свій розвиток. А після її закінчення Р. Ярошем було модернізо-вано водолікарню, перебудовано клуб, реконструйовано старі і споруджено нові вілли і готелі. Число відпочиваючих безперервно зростало і в 1933 р. перевищило 17 тис. (про-ти 12633 чол. у 1927 р.).

Після приєднання території до радянської України в 1939 р. вілли, пансіонати, водолікарні було націоналізовано і на їх базі відкрито 8 санаторіїв.

В період фашистської окупації майже весь Трускавець був перетворений на військовий госпіталь.

У 1945 р. курорт був переданий у колгоспну власність.

У 1947 р. Трускавцю надано статус міста. В 1952 р., вийшовши з районного підпорядкування, він був перетворе-ний на курорт всесоюзного значення. Так, у період з 1985 по 1990 р. сюди щорічно прибувало понад 350 тис. відпочи-ваючих.

У місті функціонує 20 санаторіїв, 21 пансіонат, готелі загальною місткістю понад 14 тис. місць. Курорт має 2 бю-вети з мінеральною водою, 2 курортні поліклініки, 2 баль-

неолікарні. Лікувальний профіль курорту — захворювання печінки, жовчних шляхів, нирок, порушення процесів обміну речовин.

Курорт Східниця також розвивався як центр видобут-ку нафти. В період пізнього Середньовіччя тут стояв замок, на місці якого пізніше було споруджено костьол. На сьо-годні збереглися лише земляні укріплення.

Місцева вода типу «Нафтуся» має не менш цілющі вла-стивості, ніж трускавецька.

В області діє 47 готелів, 4 мотеля, один готельно-офісний центр, 2 кемпінга. До послуг туристів у Львові «Гранд готель», «Дністер», «Жорж», «Замок Лева», «Львів», «Карпати», «Тустань» та ін.

В області діє 14 музеїв. Створено 5 державних за-повідників: історико-архітектурні у Львові і Жовкві, істори-ко-культурні — «Нагуєвичі» і «Тустань», музей-заповідник «Одеський замок». У Львові діє найстарішій в Україні му-зей народної архітектури. Історичний центр Львова "внесено до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Львівській області належить провідне місце в Україні за кількістю, різноманітністю і мірою збереження архітектурної спадщини, яка представлена об'єктами в історичному діапа-зоні — від періоду Київської Русі до середини XX ст. На державному обліку перебуває 3659 пам'яток архітектури.

Ш

Львів займає територію 155 кв. км, чи-
сельність населення — 830 тис. чол.
Поселення на місці нинішнього Львова ви-
никло в середині V ст. уздовж берега р. Полтва,
біля підніжжя Замкової гори, на перетині давніх
торговельних шляхів. Данило Галицький побуду-
вав на цьому місці фортецю і назвав її ім'ям свого старшого
сина Лева. За іншою версією, засновником міста був сам кня-
жич Лев. Галицьке-Волинський літопис містить першу згад-
ку про Львів, що відноситься до 1256 року.

До нашого часу зберігся лише один із храмів давнього Львова — Миколаївська церква, споруджена в період між 1264 і 1340 рр.

Перші документальні відомості про церкву Св. Онуфрія відносяться до XIII ст. Кам'яна споруда, зведена в XVI ст., добудовувалась і перебудовувалась протягом століть. У XVII ст. церква і монастир були .обнесені оборонними му-рами. При монастирі в кінці XVI — на початку XVII ст. діяла друкарня, в якій працював Іван Федоров.

Найдавніша частина Львова — княже місто — включає замкову гору і посад. На його території зберігся костьол Марії Сніжної, споруджений у XIV ст. німецькою грома-дою. В ході реставраційних робіт 1889-1892 рр. був дещо видозмінений.

У середині XIII ст. на головній торговельній площі посаду (сучасна назва — площа Старий Ринок) зведено костьол Іоана Хрестителя.

Магдебурзьке право, надане місту в 1356 р., сприяло його розвитку.

Населення Львова цього періоду являло собою досить строкатий конгломерат націй, що характеризувався різною конфесійною належністю. Крім корінного населення - ук-раїнців — правом внутрішнього самоврядування користува-лись німецька, вірменська та єврейська громади, що були компактно розселені на території міста. Після входження Галичини до складу Польщі і заснування в 1370 р. като-лицької парафії в місті стали селитись поляки.

В 1772 р. Львів стає адміністративним центром «Ко-ролівства Галичини і Лодомерії — однієї з австрійських провінцій. Такий статус забезпечував місту економічний і культурний розвиток, сприяв формуванню його неповтор-ного обличчя.

Львів перетворюється на одне з найбільш впорядкова-них міст Європи. В його архітектурі поєднуються стилі і традиції місцевої і західноєвропейської культури.

Забудова сучасного центру Львова склалася в загаль-них рисах у XVI—XVIII ст., хоча основа його планування закладена ще в XIV—XV ст. Територія, що була обнесена міськими мурами, в плані являє собою неправильний квад-рат розміром 600x600 м. Сіткою вузьких вулиць він поділе-ний на прямокутні квартали.

Площа Ринок забудовувалась за зразком серед-ньовічних західноєвропейських міст і виникла як центр, на-вколо якого зосереджувалось торговельне і громадське жит-тя. Від площі відходить 8 вулиць. Ансамбль площі створю-ють 44 кам'яні будинки, розташовані по її периметру, з ратушею в центрі. Від початкової готичної забудови, знище-ної під час пожежі 1527