В числі споруд, що представляють особливий архітек-турний інтерес, - будинок №2, що належав флорентійсько-му купцеві Р. Бандінеллі, який заснував тут перший львів-ський поштамт.

У чорній кам'яниці (будинку №4, названому так у кінці XIX ст., після перефарбування головного фасаду в чорний колір) одним із його власників, купцем Я. Лоренцовичем, у XVI ст. було відкрито тут одну з перших у місті аптек.

Будинок грецького купця К. Корнякта під №6 (так зва-на Королівська кам'яниця) споруджений у 1590 р. Пізніше він перейшов у власність ордену кармелітів, а в 1640 р. був придбаний воєводою Я. Собеським — батьком польського короля Яна III Собеського. В 1686 р. тут у тронному залі було підписано «вічний мир» між Річчю Посполитою і Московською державою, за яким Правобережна Україна без погодження з гетьманським урядом поверталася Польщі.

Будинок неодноразово перебудовувався. Після прид-бання його в 1909 р. міським магістратом тут створено істо-ричний музей.

Палац Любомирських (будинок №10) на рубежі XVIII— XIX ст. був резиденцією галицьких намісників. З 1979 р. тут містяться фонди Львівського музею етнографії та ху-дожніх промислів.

Будинок ратуші у стилі класицизму споруджений у XIX ст. на місці ратуші XVI ст.

Неподалік від площі Ринок, на вулиці Руській, розташо-ваний ансамбль, який включає церкву Успенія Богородиці, каплицю Трьох святителів і вежу Корнякта. Перші згадки про цю церкву датовані 1399 р. Кошти на відновлення

другим вищим навчальним закладом в Україні після Києво-Могилянської академії. В 1787 р. академію перетворено на світський університет з німецькою мовою викладання.

Одним із найстаріших у Львові є Вірменський собор. Вірмени стали селитись у Львові з XIII ст. їм було виділено під забудову земельну ділянку в північній частині міста. Тут зберігся ансамбль споруд, що формувався протягом кількох століть. До нього входять Вірменський собор (1363 р.), вежа-дзвіниця (1571 р.), декоративна колона з фігурою Св. Хрис-тофора (1726 р.), будинок колишнього вірменського банку (XVII ст.), палац вірменських архієпископів (XVII— XVIII ст.), бенедектинський жіночий монастир (XVII ст.).

Центром комплексу є один із найстаріших храмів ста-рого міста — церква Св. Марії, що була головним храмом новоствореної єпархії всіх вірмен Русі і Валахії. В її архі-тектурі поєднані риси вірменського і місцевого зодчества. При соборі на початку XVII ст. діяла одна з найдавніших вірменських друкарень.

На Вірменській вулиці зберігся будинок, прикрашений рельєфами на тему пір року і зображеннями знаків зодіаку (XIX ст.).

Середньовічне місто було оточене двома рядами мурів, валом і ровом. Від його оборонних споруд залишилися фраг-менти зовнішнього муру і Королівський арсенал (1639-1646).

У Міському арсеналі (XV—XVI ст.), що був спорудже-ний на кошти міщан, тут діє музей, де експонується колекція холодної і вогнепальної зброї із 32 країн світу (з 1981 р.).

На оборонному валу побудована Порохова вежа (1554-1556).

На Святоюрській горі в центрі Львова підноситься ан-самбль собору Св. Юрія-Змієборця.

Однією з кращих барокових споруд міста є домінікансь-кий костьол (1745 р.).

В кінці XIX ст. у Львівській політехниці створено архі-тектурний факультет, що позначилось на розвитку галиць-кої архітектури.

Для одного із найстаріших технічних вузів України Львівського політехнічного інституту, наступника Львівської

храму, знищеного в середині XVI ст. пожежею, були зібрані серед міського населення.

Вежа висотою 66 м, споруджена на кошти купця Кор-някта, служила дзвіницею і водночас спостережним пунк-том. Вона й сьогодні залишається архітектурним символом міста. *

Каплиця Трьох святителів з двору прилягає до західної стіни дзвіниці. Під час ремонтно-реставраційних робіт у 1847 р. вона була з'єднана з Успенською церквою.

Латинський собор розміщений у прилеглому до площі Ринок кварталі. З 1414 р. він став головним храмом Львівського архієпископства, духовна влада якого поширю-валась на галицькі, волинські, подільські землі і навіть на Київщину. Собор Вознесіння пресвятої Діви Марії, закладе-ний у 1360 р., споруджувався протягом більше ста років. Під час пожежі 1572 р. обвалилося склепіння храму. В ході рес-тавраційних робіт його готична архітектура набула бароко-вих рис. В інтер'єрі костьолу багато цінних пам'яток: скульптура і різьба, фресковий розпис, вітражі. На зовнішніх стінах висять пам'яткові кулі з облог Львова 1672 р. турка-ми, 1919 р. — Українською Галицькою Армією.

Цвинтар навколо Латинського костьолу з XVI ст. до 1765 р. був місцем поховання багатих львів'ян. Після забо-рони поховань у центрі міста більшість усипальниць і над-гробних пам'ятників було знесено. Залишилися дві старо-винні каплиці багатих міщанських родин — Боїмів (Боймів) і Кампіанів. Обидві споруджені в кінці XVI — на початку XVII ст.

Ансамбль бернардинського монастиря (1600-1630) включає Костьол Св. Андрія із скульптурами XVIII ст., ро-тонду. Монастирські будівлі оточені оборонними мурами з бійницями.

Костьол єзуїтів (1610-1630) — є однією з найбільших культових споруд міста, поруч з якою розташований трипо-верховий будинок колишньої єзуїтської колегії (заснована в 1638 р.). В 1661 р. їй було надано статус академії, при якій відкрито чотири факультети: богословський, медичний, філософський, юридичний. За своїм значенням вона стала

політехнічної школи (1844 р.), в 1873-1878 рр. було спору-джено спеціальне приміщення.

Львівський університет з 1920 р. функціонує в примі-щенні Галицького крайового сейму (1877-1881 рр.), що є першою урядовою спорудою в Україні. Будинок розташова-ний навпроти найстарішого в місті парку (XVI ст.).

В 1891 р. споруджено будинок Галицької ощадної каси, прикрашений скульптурою «статуї Свободи» (нині — музей етнографії і художніх промислів).

Театр опери і балету (1897-1900) має пишно декорова-ний фасад із численними скульптурами.

У 1904 р. зведено будинок промислового музею (зараз -Національний