По-друге, підприємництво — це така форма господарю-вання, яка утверджує почуття господаря у кожного учас-ника суспільного виробництва. Тривалий час вважалось, що підприємець — це «капіталіст», «ділок». Однак понят-тя «господар» є набагато ширшим. Це не тільки капіта-ліст, а й дрібний виробник, керівник підприємства, коопе-ратор, орендар, селянин-власник, кваліфікований спеціа-ліст, робітник — кожна ділова людина. Без широкого розвитку економічних умов підприємництва надії на ут-вердження почуття господаря залишаться марними.

По-третє, підприємництво щодо розуміння його як дійо-вої організаційно-господарської творчості, як уміння вести справу сприяє вихованню у суб'єктів господарської діяльнос-ті почуття чесності, порядності, сумлінності, впровадженню демократичних принципів економічного життя.

По-четверте, широкий розвиток підприємництва засте-рігає від суб'єктивізму і волюнтаризму і найповніше відпо-відає вимогам природно-еволюційного розвитку економіч-ного життя. Він об'єктивно зумовлений рівнем продук-тивних сил і відповідним характером відносин власності. Це виявляється, зокрема, в тому, що завжди рівень усу-спільнення виробництва у різних галузях неоднаковий, а своїми внесками до статутного фонду, а у разі недостатнос-ті цих сум додатково — належним їм майном в однаково-му для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника.

Інші сторони діяльності цього товариства регулюються тими ж нормами, що застосовуються до товариства з пов-ною відповідальністю.

Повне товариство — господарське товариство, всі учас-ники якого займаються спільною підприємницькою діяль-ністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язан-нями товариства всім своїм майном.

Ведення справ повного товариства здійснюють за за-гальною згодою всіх учасників. Ведення справ товариства може здійснюватися або всіма учасниками або одним чи кількома з них, які виступають від імені товариства. В останньому випадку обсяг повноважень учасників визна-чається дорученням, яке має бути підписане рештою учасників товариства.

Учасники, яким було доручено ведення справ повного товариства, зобов'язані надавати решті учасників на їх вимогу повну інформацію про дії, що виконуються від імені та в інтересах товариства. Повноваження учасника на ведення справ товариства припиняється повністю або частково з припиненням діяльності самого товариства, у зв'язку з відмовою учасника від доручення чи скасування доручення на вимогу хоча б одного з решти учасників.

Учасники повного товариства не можуть від свого імені та в своїх інтересах здійснювати угоди, однорідні з цілями діяльності товариства, а також брати участь у будь-яких товариствах (крім акціонерних), що мають однорідну з повним товариством мету діяльності.

Якщо у разі ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна не вистачає для сплачення всіх боргів, за товариство у недостатній частині несуть солідарну від-повідальність його участники усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства України може бути звернено стягнення. Учасник товариства відповідає за борги това-риства незалежно від того, виникли вони після або до його вступу до товариства.

Командитне товариство — господарське товариство, що включає разом з одним або більшістю учасників, які несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, також одного або більше учасників, відповідальність яких обмежена вкладом у майні товариства (вкладників). Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за борги товариства.

Вкладник може вступити до командитного товариства шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів. Він має право: діяти від імені командитного товариства тільки у разі наявності доручення і згідно з ним; у разі ліквідації товариства вимагати повернення вкладу раніше учасників з повною відповідальністю; вимагати надання йому річних звітів і балансів, а також забезпечення можливості перевірки правильності їх складання.

Вкладники повинні робити вклади і додаткові внески у розмірі, способами й у порядку, передбаченими установчим договором. Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 % майна товариства, зазначеного в установчому договорі. На момент реєстрації командитного товариства кожний з вкладників повинен внести не менше 25 % свого внеску.

Управління справами командитного товариства здійснюють тільки учасники з повною відповідальністю. Вкладники не можуть перешкоджати діям учасників з повною відповідальністю щодо управління справами командитного товариства.

2. Особливості підприємницької діяльності у сфері фізичної культури і спорту

Підприємницька діяльність у сфері фізичної культури спорту в цілому здійснюється відповідно до загальноеконо-мічних принципів підприємництва. Водночас, слід підкреслити деякі досить істотні відмінності, зумовлені її соціально-економічною суттю.

У цивілізованому суспільстві існує чимало об'єктивних соціально-економічних факторів, що дають переваги підприємництву у сфері фізичної культури і спорту, роблять його привабливим для вкладання капіталу. Як відомо, економіка фізичної культури і спорту відноситься до сфе-ри послуг. Виробництво ж послуг в економічному сенсі_ процес більш динамічний, ніж виробництво товарів, що мають матеріальну форму. Це зумовлено тим, що у відтворювальному процесі, який відбувається у сфері послуг, від-сутня фаза розподілу, а саме виробництво послуги, як правило, співпадає зі споживанням.

Фізкультурно-спортивна діяльність дуже чітко виявляє цю обставину. Так, під час занять в оздоровчій секції фіз-культурник спільно з тренером виробляють фізкультурно-оздоровчу послугу. Водночас вона й споживається фізкуль-турником. Це стосується й спортивно-видовищної послуги, що виробляється під час змагання спортсменом (чи групою спортсменів) і водночас споживається глядачами.

Такий характер виробництва-споживання фізкультур-но-спортивної послуги значно скорочує шлях від авансу-вання капіталу до отримання прибутку, зменшує час обігу капіталу, підвищує ефективність його використання.

Слід відзначити й відносно низьку матеріаломісткість фізкультурно-спортивних послуг. Підраховано, що у скла-ді затрат на виробництво фізкультурно-спортивних послуг амортизаційні відрахування становлять від 8 до 41 %. Це означає, що для започаткування та здійснення підприєм-ництва у сфері фізичної культури і спорту потрібен значно менший початковий капітал, ніж у галузях матеріального виробництва.

Крім