Таким чином, підприємництво у сфері фізичної куль-тури і спорту є вельми привабливим для бізнесменів, бо має чималі переваги порівняно з іншими сферами еконо-мічної діяльності.

Водночас, підприємництво у цій справі суттєво відріз-няється від інших різновидів бізнесу, що значно усклад-нює діяльність суб'єкта господарювання.

Процес виробництва фізкультурно-спортивної послуги (особливо фізкультурно-оздоровчої та спортивно-тренуваль-ної) — це цілеспрямований вплив виробника (інструктора, тренера) на предмет праці. Останнім є психофізіологічний стан людини (фізкультурника, спортсмена), що втілюється у рівень здоров'я чи спортивної форми. Цілком зрозуміло, що ця обставина зумовлює високу відповідальність виробника і фізкультурно-спортивної послуги і відповідно підприємця за її якість. Адже неправильна методика оздоровчих занять чи тренування безпосередньо загрожує здоров'ю споживачів фізкультурно-спортивної послуги. В зв'язку з цим підприємництвом у сфері фізичної культури і спорту можуть займатися особи, які обов'язково мають спеціаль-ну освіту. Якщо, наприклад, торговим підприємництвом може займатися людина будь-якого фаху, то у сфері фі-зичної культури і спорту таке має бути виключено. Зако-нодавство багатьох країн містить в собі відповідну юридичну норму. Така норма є і в законі України «Про фізичну культуру і спорт», де зазначено, що до професіональної діяльності у галузі фізичної культури и спорту допускаються особи, які мають спеціальну фізкультурну освіту або спеціальну підготовку, підтверджену відповідними документами.

Слід мати на увазі й те, що фізична культура і спорт являє собою галузь соціальної сфери народного господарства, що й зумовлює наявність модифікацій у реалізації за-гальноекономічних принципів здійснення підприємниць-кої діяльності у сфері фізичної культури і спорту.

Як уже відзначалося, підприємництво — це діяльність, пов'язана з ризиком. В економічному плані межі ризику — від часткових фінансових втрат (недоотримання доходу) до повного банкрутства. Ризикові ситуації можуть бути зумовлені різними обставинами: некваліфікованим веденням справ, наслідками конкуренції тощо.

Необхідно з'ясувати відмінності між ризиком та його наслідками у сфері виробництва фізкультурно-спортивних послуг та інших галузях підприємництва. Якщо, скажімо, банкрутство відбувається у галузі матеріального виробництва, суспільству як сукупності споживачів не загрожують істотні втрати.

В умовах ринкової економіки спорідне на продукція виробляється кількома фірмами, що конкурують між собою. Тому, фірма, що збанкрутувала або поглинається сильнішою компанією, або ж її частка у за-гальному обсязі продукції цього профілю компенсується за рахунок зростання обсягів виробництва її конкурентів.

Дещо інша ситуація виникає у сфері фізичної культури і спорту. Погіршення фінансового стану чи банкрутство фізкультурно-спортивної фірми загрожують безумовними негативними наслідками для споживачів фізкультурно-спортивних послуг. Наприклад, припинення діяльності фізкультурно-оздоровчого комплексу у міському мікрора-йоні, на підприємстві, у сільському населенному пункті фактично позбавляє можливості зміцнювати здоров'я ти-сячі людей, що проживають або працюють на цій тери-торії. Внаслідок низького рівня забезпеченості населення спортивними спорудами, а також монопольного стану ба-гатьох фізкультурно-спортивних фірм, люди, що займа-ються фізичною культурою, позбавлені можливості вибору місця занять. Отже, внаслідок припинення діяльності спортивної споруди з економічних причин вони змушені припинити заняття фізкультурою.

Подібна ситуація може виникнути й у спорті вищих до-сягнень, насамперед, у професіональному. Як відомо, еко-номічним результатом його функціонування є спортивно-видовищна послуга. Вона створюється спільною діяльністю суб'єктів, що змагаються між собою (окремих спортсменів чи команд). Тому вибуття із змагань з фінансових причин спортсмена чи, скажімо, команди професіональної ліги суттєво зачіпає інтереси як глядачів території, що контро-люється цією командою, так і глядачів-вболівальників решти команд ліги. Неучасть команди у змаганнях (особ-ливо сильної), по-перше, зменшує кількість матчів, тобто ринок спортивно-видовищних послуг, і, по-друге, погіршує фінансовий стан всіх клубів, що беруть участь у змаганнях, та й ліги в цілому. Тому не важко передбачити можливі на-слідки банкрутства українського футбольного клубу «Дина-мо» (Київ). Якби не вдалося подолати фінансову скруту, в якій опинився у 1993 р. відомий клуб, то це, безсумнівно, призвело б до зниження його суто спортивних показників, якості спортивно-видовищних послуг клубу, негативно вплинуло б і на загальний якісний рівень чемпіонату країни та інших змагань.

Таким чином, у сфері фізичної культури і спорту ціна ризику в підприємницькій діяльності надзвичайно висока, На відміну від матеріального виробництва, де підприєм-ницький ризик можна розглядати як органічний компонент господарської діяльності, у сфері фізичної культури і спорту він не повинен бути обов'язковою умовою підприємництва. Ступінь ризику тут необхідно звести до мінімуму.

Безпосереднє відношення до названої проблеми має й інша ключова проблема підприємництва — прибутковість господарської діяльності. Якщо у переважній більшості га-лузей народного господарства отримання прибутку є обо-в'язковою умовою й неодмінним результатом підприєм-ницької діяльності, то сфера фізичної культури і спорту має істотні відмінності. Ця сфера (особливо оздоровча фізична культура та масовий спорт) виробляє такі пос-луги, які за своїм змістом є життєво необхідними для всіх вікових верств населення. Виходячи з цього, важливо за-безпечити масовий характер їх споживання, що, у свою чергу, можливо тільки за умови помірних цін на ці пос-луги. Однак, ця вимога суперечить вимогам прибутковості підприємницької діяльності. Як свідчить світовий досвід підприємництва у сфері фізичної культури і спорту, дане протиріччя може бути усунуте шляхом надання відпо-відним фізкультурно-спортивним фірмам статусу некомерційних організацій. Це означає, що визначальним мотивом діяльності такої організації є не максимізація прибутку, а