Людина, яка жодного разу не була в походах не може наважитись на нього без ризику заблукати. Перший похід необхідно здійснити з людиною, яка вже має певний досвід туриста. Здійснивши певну кількість вилазів, людина переборює страх перед невідомим і багато дечому навчиться. Або найкраще всього поїхати з одною із організованих груп, які формуються відділом бюро подорожей і туризму.

Одним з ефективних методів профілактики захворювань, особливо серцево-судинної системи. Але в комплексі з іншими профілактичними мірами туризм сприяє прискоренню відновних процесів в організмі.

Засвоївши ці пізнання, не потрібно одразу ж напихати рюкзак чим-небудь і йти з дому куди очі дивляться. Спочатку потренуйтесь без рюкзака, проходячи щоденно 1-2 км, поступово збільшуючи тривалість прогулянки. Через 2-3 місяці ви будете готові до одноденного походу з товаришами чи сім’єю.

Тривалість сімейних походів з дітьми молодшого шкільного віку за 1 годину проходять як, правило, біля 3 км, а за день 8-10 км, з дітьми 11-12 років – за 1 годину приблизно 3,5 км, за день 10-12 км. При цьому треба орієнтуватися на рівень підготовки наймолодшого учасника такого походу. Якщо в поході беруть участь дошкільнята, то деяку частину шляху батьки можуть нести їх на плечах: прихвативши для них велосипеди, запропонувавши їм частину шляху проїхати.

В дорозі необхідно робити привали: з 11-12-літніми дітьми малі привали тривалістю 5-10 хвилин потрібно робити через кожні 2-3 км, з більш старшими – через 3-4 км. На середині шляху плануйте більш тривалі привали.

Школярі віком 11-12 років можуть нести рюкзак, вагою 3 кг, 13-14-літні – 5 кг, 15-16-літні дівчата 5кг, хлопці – 6кг. Вага чоловічого рюкзака – до 20 кг, жіночого до 12 кг. Рюкзак повинен бути зручний з широкими лямками. Речі в ньому повинні бути складені так, щоб м’які прилягали до спини, важкі були знизу і жодна сторона не переважувала іншу.

Особливу увагу слід звернути на взуття.

Воно повинно відповідати призначенню.

Якщо ви йдете в одноденний похід і ваш маршрут буде проходити по сухих місцях, а дощ не передбачається, то можна взути кросівки.

Лише в середину покласти м’яку (з поролону чи войлоку) устілку, причому під п’яткою, вона повинна бути в два рази товща, ніж під рештою частиною ступні: це попередить п’яткові шпори.

Якщо похід багатоденний, тоді слід одягти черевики на товстій рифленій підошві з низьким каблуком. Якщо вам необхідно йди по воді, чи болотяній місцевості, візьміть з собою резинові чоботи.

Якщо ж ви зібралися в далекий спеціальний похід, то і взуття необхідно спеціальне, таке взуття описане в книгах по спецтуризму.

Туристу-початківцю, як і туристу, який неодноразово був у поході, не помішає носити черевики з високим верхом (високими щічками) на шнурівках, як у черевиках для фігурного катання. Саме таке взуття допоможе уникнути від вивиху та перелому голіноступного суставу.

Готовність до туристичного походу буде не повна без медичного обстеження. Воно заключається в організації перед виходом на маршрут відповідного медичного огляду всіх учасників групи та підготовці туристів, в першу чергу санінструктора групи, щодо надання першої долікарської допомоги.

Дуже корисно в походах різного роду змагання. Наприклад: подолання полоси перешкод з рюкзаком (короткий відрізок бігу, перехід через річку по колоді, вилізання вверх по обриву, спуск через річку по шнурку і т.д.)

Якщо в поході беруть участь 2-3 сім’ї, то можна створити таку ж кількість команд і проводити змагання у вигляді естафети.

Цікаві також ігри на місцевості та змагання в бігу з орієнтуванням по компасу.

Туристам, особливо тим, що збираються в гірський, водний чи лижний похід необхідно строго дотримуватись безпеки руху (міри профілактики падіння, ударів, перегрівань, переохолоджень). Ні в якому разі не можна наодинці чи небагато численною групою здійснювати похід без досвіченого туриста чи інструктора.

І так, виберіть собі хороший маршрут, обговоріть його з членами сім’ї, візьміть карту і починайте підготовку по задуманому в мріях і вже майже здійсненому маршруту за здоров’я.

Висновки

Дуже важливу, але і нажаль часто недооцінюючи роль в стабілізації і гармонізації сім’ї відіграє фізкультура і спорт – основа здоров’я кожної людини.

Народна мудрість говорить: “Здоров’я всьому голова”. Здоров’я безцінний дар природи, джерело щастя, і цей дар потрібно вміло зберігати, потрібно спрямувати у правильному руслі.

Піклуючись про фізичне виховання своїх дітей, не слід забувати про силу власного прикладу. А якщо дитина побачить, що дідусь та бабуся серйозно відносяться до зарядки, то вона постарається робити її не гірше. А найголовніше – це увійде у її звичку! Якщо до цього часу людина була далека від фізичної культури і спорту. Нехай першим кроком для неї буде бажання робити першу зарядку, завершити її водними процедурами – обтирання, обливання, заставити себе провести вихідний день на спортивному майданчику, на пляжі , в туристичному поході. А ще краще виконувати все це не одному, а з всією сім’єю. Можливою, що це виявиться не так легко. Тож потрібно проявити наполегливість – і далі буде легше. Потім ці заняття стануть необхідністю і радістю. Тією радістю, яку дають хороше самопочуття, духовна і тілесна бадьорість, готовність до навантаження, до творчої праці.

Дуже добре, коли в сім’ї є свій улюблений вид спорту, яким займаються і діти і батьки.

Сімейними можуть бути такі види спорту: туризм, біг, плавання, різноманітні спортивні ігри, велосипедні змагання...

Сімейний вид спорту об’єднує всіх членів сім’ї спільними інтересами, укріплює сім’ю, як початкову ланку суспільства.

По мірі розвитку суспільства підвищується культурний