ДИПЛОМНА РОБОТА

«Народні та рухливі ігри у фізичному виховання дітей старшого дошкільного віку

ЗМІСТ

Ст.

Вступ | 3

Розділ І. Теоретико-методичні основи фізичного виховання дітей старшого дошкільного віку засобом народних рухливих ігор

1.1. Народні ігри і забави у формування фізичного гарту дітей | 6

1.2. Психофізіологічна характеристика розвитку дітей старшого дошкільного віку. | 13

1.3. Класифікація ігрового матеріалу | 18

Розділ ІІ. Організаційно-методичні засади використання народних рухливих ігор.

2.1. Організація та методика проведення народних рухливих ігор. | 22

2.2. Систематизація рухливих та народних ігор у відповідності до основних розділів навчальної програми «Малятко» | 24

Розділ ІІІ. Діагностика впливу народного та рухливого матеріалу на стан фізичного виховання дітей

3.1. Ефективність використання народного й рухливого ігрового матеріалу у фізичному вихованні старших дошкільників | 32

3.2. Методичні рекомендації щодо використання народних і рухливих ігор у системі фізичного виховання дітей | 37

Висновки | 46

Список використаної літератури | 48

Додатки

Вступ

Актуальність дослідження. Процес становлення освіти й виховання в Україні створюють умови збереження і розвитку національної культури, зокрема, впровадження і застосування українських національних рухливих ігор у системі фізичного виховання молодших школярів. Будучи важливим засобом надбання і передачі соціального досвіду, народні ігри повинні увійти сьогодні у всі сфери виховної роботи, емоційно збагачуючи особистість, викликаючи потребу до творчої діяльності та підвищення фізичної працездатності.

Творцем національних рухливих ігор є сам народ. Він завжди виступає вихователем молодого покоління, а виховання при цьому на-буває народного характеру (Г.С.Сковорода, К.Д.Ушинський). Тому націо-нальні рухливі ігри кожного народу своєрідні, неповторні й унікальні. Ці ігри відображають світогляд народу, його морально-етичні й естетичні принципи, багатовіковий досвід виховання підростаючого покоління.

На необхідність використання ігор у вихованні здавна звертали увагу видатні вчені і педагоги - Дені Дідро, Ян Амос Коменський, Вільгельм Август Лай, Мішель Монтень, К.Д.Ушинський.

Про окремі аспекти використання українських національних рухливих ігор у вихованні дітей дошкільного і молодшого шкільного віку говориться у працях Л.Бондаренко, В.Верховинця, Е.Вільчковського, О.Воропая, В.Скуратівського, А.П.Усової, О.Ю.Лницької та ін.

Наукові дослідження в галузі педагогіки і психології виявили най-сильніше бажання у дитини - це бажання ігрової діяльності (Л.С.Вигот-ський, І.А.Аршавський, Д.Б.Ельконін). Дитина рухається під час гри, вона вкладає в неї свою енергію, виявляє творчість та наполегливість. Національні рухливі ігри створюють найкращі умови для формування та удосконалення рухових умінь і навичок, сприяють розвитку тілесних і духовних сил, виховують позитивні риси характеру.

В Україні захищено декілька дисертацій про застосування українських національних рухливих ігор у .системі фізичного виховання дітей дошкільного і молодшого шкільного віку: Г.В.Воробей (1997) -дослідила вплив народних ігор на гарт, як діалектичну єдність фізичної витривалості та духовної стійкості молодших школярів різних етнографічних груп Прикарпатського краю; А.Я.Вольчинський (1998) -систематизував українські народні ігри за ознакою їх переважаючого впливу на стан здоров'я та рухову підготовленість дітей 5-6 років; В.Левків (1998) - узагальнив відомості про особливості засобів української національної фізичної культури в різних сферах життєдіяльності дітей і дослідив інтенсивність навантаження цих засобів за показниками ЧСС (частота серцевих скорочень) у молодших школярів.

Однак, аналіз публікацій свідчить про те, що не розроблена методика проведення уроків з використанням національних рухливих ігор за народним календарем у початковій школі, недостатньо обґрунтовані та уточнені особливості методики українських національних рухливих ігор за характером рухової діяльності із застосуванням їх на уроках фізичної культури у відповідності до навчальних програм загальноосвітньої школи, а також не з'ясовано вплив цих ігор на розвиток фізичних якостей дітей молодшого шкільного віку.

Таким чином, велике соціальне та педагогічне значення проблеми застосування українських національних рухливих ігор у фізичному вихованні дошкільників і недостатнє її наукове обґрунтування й зумовили вибір теми дипломного дослідження.

Предмет дослідження – народні рухливі ігри у фізичному виховання старших дошкільників.

Об’єкт дослідження – вплив народних рухливих ігор на процес фізичного виховання дітей старшого дошкільного віку.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати експериментально апробувати ефективність використання рухливих ігор в системі фізичного виховання дітей старшого дошкільного віку.

Завдання:

Опрацювати відповідні до теми літературні джерела.

Провести класифікацію народного ігрового матеріалу.

Відібрати народні рухливі ігри адекватні основним розділам чинної навчальної програми «Малятко»

Розробити та апробувати методику впровадження народних рухливих ігор у навчально-виховний процес дошкільної освіти.

Методи дослідження: теоретичний аналіз психолого-педагогічний експеримент, який передбачав комплексне використання методів спостереження, бесіди, інтерв’ю, тестування, аналіз результатів дослідження, методів математичної статистики.

РОЗДІЛ І

Теоретико-методичні основи фізичного виховання дітей старшого дошкільного віку засобами народних рухливих ігор

1.1. Народні ігри і забави у формування фізичного гарту дітей

У всіх народів світу дитячим іграм і забавам відводилось у педагогіці по-чесне місце, їх вважають цінним над-банням народу, елементом національної культури, що оздоровлює побут дітей, урізноманітнює дозвілля, збагачує його зміст.

На великі виховні можливості ігор і забав у формуванні тіла та духу звер-тали увагу представники філософськихі психолого-педагогічних шкіл. Теоретичні положення, розроблені в працях філософів світу (Ж.-Ж.Руссо, Г.Сковороди),психологів (А. Виготського, Г. Костюка, Д. Ельконіна), педагогів минулого (І. Боберського, В. Верховинця, О. Осечинського, О. Суховерської, Т. і П. Франків, К. Трильовського, К. Ушинського) і сучасників (О. Вацеби,
Л. Цьося), свідчать про значний вплив їх на виховання "фізичного здоров'я і духовно стійкої особистості дитини" на всіх етапах її онтогенезу [3, 16, 19].

Особливо актуальна ідея вихован-ня дітей через єдність духовних і фізичних якостей, що утворюють інтегроване поняття "гарт", яке є ре-зультатом значних тілесно-духовних випробувань людини. Про нього дові-дуємось із праць відомих українських педагогів минулого. Так, Є. Жарський зауважував: “На кожному з нас лежить обов'язок, щоб дбати про формуван-ня гарту нашої