У нерозривному зв'язку з розвитком мислення дитини здійснюється і її мовний розвиток. На кінець шостого року діти загалом засвоюють систему рідної мови. Формування нових взаємин з оточуючими - дорослими і однолітками, а також опанування, нових видів діяльності веде до збагачення форм і функцій усного мовлення дитини. На цій основі здійснюється перехід від діалогічних форм мовлення до розгорнутих висловлювань, які нерідко набувають форми монологу. Центральною ланкою у розвитку зв'язної мови є збагачення функцій внутрішнього мовлення. Внутрішнє мовлення починає функціонувати тоді, коли у дитини в умовах її практичної діяльності виникає проблемна ситуація, яку дитині треба осмислити. В цих випадках внутрішнє мовлення виконує функції планування, угадування, обмірковування з самим собою того, що треба зробити. Отже, опанування у старшому, дошкільному віці зв'язної і виразної мови, засвоєння її граматичних структур, а також розвиток функцій внутрішнього мовлення виступають основними передумовами засвоєння писемної мови [5, С.119-120]

Невіддільною від розвитку мислення і мови є уява дошкільнят. Уява зароджується у надрах уявлень дитини про навколишню діяльність. У молодших дошкільнят уява ще не скеровується спеціальною метою уявити ті чи інші предмети, явища, події. Старші дошкільнята здатні вже керувати процесом фантазування для досягнення певної мети. Завдяки цьому можна говорити про розвиток у старшому дошкільному віці не лише репродуктивної уваги, а й про зародження творчих форм уяви. У зв'язку з формуванням внутрішнього світу дитини, її образу «Я», самооцінки та інших новоутворень з'являється також особливий вид уяви - мрія, що знаходить свій вияв у створенні образів бажаного для дитини майбутнього.

Психічні процеси не тільки виявляються, але й формуються у різних специфічно дитячих видах діяльності. Провідною діяльністю залишається гра. Зміст її дедалі більш інтелектуальний, відповідає рівню розумового розвитку старших дошкільнят. У цьому змісті відображаються суспільні події, що їх починають усвідомлювати діти, етичні правила, якими регулюються взаємини між людьми, різні фантастичні сюжети. Змінюється і мотивація ігор. Серед ігрових мотивів значне місце посідають пізнавальні інтереси, потреба в порівнянні себе в якомусь відношенні з однолітками, у співробітництві з ними, самооцінка та інш. [4, С.5].

Завдяки включенню старших дошкільнят у різні види діяльності відповідно до їхніх схильностей та інтересів досягається не тільки значний виховний ефект, а й створюються позитивні передумови для розвитку здібностей підростаючої особистості - як загальних, так і спеціальних.

1.3. Класифікація ігрового матеріалу

Аналіз науково-методичної літератури [6; 7; 8; 11; 13], наукових досліджень Вальчинського А.Ф., Воробей Г.В., Мудирка С.Б та ін. переконливо доводять, що на сьогоднішній день існує різноманітна педагогічна класифікація ігор, відібраних для дітей дошкільного віку за різними ознаками. Так за змістом вони поділяються на народні та рухливі з елементами спортивних ігор. Остання група ігор не має в дошкільній літературі єдиної класифікаційної назви: елементи спортивних ігор; ігри спортивного типу; ігри з елементами спорту; ігри з елементами спортивних ігор; ігри спортивного характеру.

Однак перераховані назви не змінюють суті цих ігор: кожна дана група включає лише окремі елементи спортивних ігор. В цих іграх враховуються перш за все вікові особливості дошкільнят, тому відбираються лише доступні їм прості, але справжні (дійсні) елементи техніки рухів, правил, організації гри.

Дані ігри, звичайно, не можуть викликати у дітей таку ж степінь фізичного і психічного навантаження, як у дорослого. Крім того, вони виховують у дітей цілеспрямованість дій, наполегливість, дисципліну, почуття відповідальності і товариськості, любов до спорту, формують правильні елементи техніки рухів.

До рухливих ігор відносяться сюжетні і несюжетні. До ігор з елементами спортивних ігор - бадмінтон, городки, баскетбол, настільний теніс, футбол, хокей та ін.

Сюжетні рухливі ігри відображають в умовній формі життєвий чи казковий епізод. Дітей захоплюють ігрові образи, в які вони творчо перевтілюються (птахи і автомобіль, пілоти, вовк, гуси, тощо) [10, С. 7-10].

Несюжетні рухливі ігри містять в собі цікаві для дітей рухові завдання, вирішення яких сприяє досягненню зрозумілої їм мети. Вони, в свою чергу, поділяються на ігри типу перебіжок, ловів тощо; ігри з елементами змагання («Хто перший», «Чия ланка швидше», «Хто швидше до свого прапорця» тощо); нескладні ігри - естафети («Хто швидше передасть м'яч»); ігри з предметами (м'ячі, обручі, скакалки, кеглі тощо); ігри, які розрізняються за їх руховим змістом (з елементами бігу, рівноваги, повзання і лазання, кидання та ловіння предметів, стрибків, та ігри на орієнтування в просторі).

Ігри з елементами спортивних ігор. Дані досліджень і практиків показали, що в старших групах дитячого садка можливе проведення ігор з елементами спортивних ігор. Вони використовуються тоді, коли діти вже самостійно організовують рухливі ігри.

Ігри з елементами спортивних ігор вимагають більшої, ніж в рухливих іграх, зібраності, організованості, спостережливості, визначеної, доступної дітям, техніки рухів, швидкої рухової реакції.

Об'єднуючими ознаками тих чи інших ігор є сукупність оздоровчих, освітніх і виховних завдань; емоційне піднесення, викликане наявністю в іграх елементів несподіванки та змагання і, звичайно, можливість удосконалення рухів. Однак, якщо в рухливих іграх діти використовують різноманітні дії, проявляючи при цьому творчу ініціативу, то в іграх з елементами спортивних